При дослідженні категоріального апарату державного управління НІС вважаємо за необхідне визначитися із функціями реалізації державної інформаційної політики. Аналіз функцій держави за способами та сферами діяльності дозволяє зробити висновок, що інформаційна функція виділяється як самостійна і одна із головних лише деякими науковцями (О.М.Бандурка, А.П. Коренєв, О.Ф. Скакун і ін.), інші (С.С. Алексєєв, О.В.Баранов, А.В. Іщенко) розглядають інформаційну функцію як напрямок управлінської функції. В сучасних умовах реалізація державної політики інформатизації пов'язана в основному з одним із основних напрямків діяльності держави – суто управлінською функцією, яку здійснюють органи виконавчої влади загальної та спеціальної компетенції. Проте, вже зараз почалося усвідомлення того, що цю функцію повинні виконувати всі органи державної влади (Закон України "Про внесення змін до закону України "Про Національну програму інформатизації").

Базуючись на окреслених підходах до визначення ролі і місця інформаційної функції у системі функцій держави, вважаємо за доцільне зайняти власну позицію, диференціюючи її в залежності від обсягу інформаційної функції на окремих етапах розвитку інформаційного суспільства. На думку автора, на етапі переходу до інформаційного суспільства інформаційну функцію слід визначати як напрямок удосконалювання суто управлінської функції; на етапі становлення інформаційного суспільства інформаційна функція має перетворитися у самостійну і одну із головних, а суто управлінська функція повинна сприяти її організації; на етапі розвинутого інформаційного суспільства суто управлінська функція досягає повноти розвитку і стає інформаційною функцією у широкому розумінні. Між тим, на сучасному етапі, інформаційна функція розуміється як напрямок здійснення організації і забезпечення системи отримання, використання, поширення та зберігання інформації, участі у розвитку світового інформаційного простору, встановлення режиму використання інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами. Її реалізація пов'язана в основному з формуванням інформаційної сфери у вузькому сенсі.

Усвідомлюючи той факт, що інформаційна функція державного управління НІС тільки починає "входити" у свої права, вважаємо, що для сприяння становленню інформаційного суспільства та інформаційної держави слід здійснити легітимацію та легалізацію цієї функції. Її виникнення і становлення пов'язано з тенденцією переходу українського суспільства до інформаційної стадії розвитку – інформаційного суспільства, з необхідністю дотримання принципу відкритості інформації, тобто інформаційної прозорості управлінської діяльності органів державної влади, дотримання та реалізації конституційних прав громадян на інформацію, з узгодженістю інтересів людини – суспільства – держави. Саме ця функція сприятиме вдосконаленню взаємозв'язків між всіма суб'єктами інформаційних відносин, налагодженню довіри громадян до органів державної влади. Інформація – наріжний камінь нашої державності, політичної влади, яка все більше буде отримувати риси інформаційної влади. Вважаємо, що як концепція інформаційного суспільства може послужити об'єднуючим ідейним початком для України, дати цілісне бачення цілей і завдань суспільного розвитку, запропонувати конкретні шляхи їх досягнення, так і інтегруюча риса інформаційної функції держави сприятиме політиці економічного зростання, істотному посиленню дієздатності держави, всіх її систем, ефективному виконанню всіх функцій. Для обґрунтування цього положення зробимо акцент на аналізі змісту управлінських функцій.

"Державне управління, частиною якого є управління в органах внутрішніх справ, забезпечується виконанням ряду функцій, під якими розуміють конкретні напрямки діяльності. Управління розглядається як серія безпосередніх взаємопов'язаних дій, спрямованих на досягнення мети… В науці про управління і на практиці такі дії дістали назву "управлінські функції" [154, с.16]. В цій роботі також підкреслюється, що більшість авторів [156, с. 53-54; 157, с. 48-49; 158, с. 18] схиляються до того, що функції – це окремі періоди (стадії), напрямки управлінської діяльності, пов'язані між собою єдиною кінцевою метою, заради досягнення якої і здійснюється процес управління. В своєму дослідженні Бандурка О.М. [154, с. 17] не ставив собі за мету спеціальний аналіз визначення змісту функцій управління. Спробуємо здійснити такий аналіз, спираючись на теоретичну базу інформаційного підходу, загальнонаукові і філософські уявлення про управління та інформацію.

Ці базові положення дозволяють дійти до висновку, що природа всіх управлінських функцій (цільових та організаційних) – єдина, а саме - інформація. На нашу думку, фундаментом управлінських функцій постає єдність змісту та форми, узгодженість динамічних і статичних ознак, що обґрунтовується функціональною концепцією інформації. Інформація як специфічне явище спроможна змінювати зміст управлінських функцій державного управління НІС відповідно до різних етапів розвитку держави. Вважаємо, що відтворення змісту забезпечується цільовими функціями, а організаційні сприяють генеруванню відповідної форми. Є всі підстави вважати, що інформаційна функція держави стане не тільки однією з головних і самостійних, але і всі інші функції держави перетворяться у інформаційні функції у широкому сенсі, а поняття державного управління НІС наповниться новим якісним змістом: це цілеспрямований інформаційний вплив суб'єктів управління (системи органів державної влади в цілому) на об'єкт управління (інформаційну сферу у її широкому тлумаченні), що здійснюється за схемою зворотного зв'язку.

Поглиблення інформаційного підходу при вивченні змісту функцій управління пов'язано з поняттям "метаінформації" (підрозділ 1.1). Ця думка підтверджується тим, що управління включає як стратегічні, так і тактичні цілі, тобто будується "дерево цілей", яке відтворюється цільовими функціями. Як вже відзначалося, і в організаційних функціях основою є інформація, яка теж може мати різнопорядкованість, різнорівневість інформаційних феноменів. Але їх головне завдання – це згенерувати відповідну форму, структуру для виконання заходів, що передбачені змістом управлінських функцій. Наприклад, "загальноорганізаційна функція передбачає розподіл робіт між виконавцями, делегування завдань і повноважень, забезпечення організованості, дисципліни, відповідальності за доручену справу, можливість створення нових структурних підрозділів з метою досягнення певної мети" [154, с.19]. Очевидно, що в цьому випадку ми маємо справу як з інформацією про локальні цілі, що складає певний зміст, так і з відповідними формами їх здійснення, які синтезуються за умови оптимальності для реалізації цілей більш високого порядку. Вважаємо, що тут буде корисною ідея метарівней управління для осмислення різноманітних компонентів управління.

Наприклад, для реалізації оперативно-розшукової діяльності в ОВС України (однієї з організаційних функцій [154, с.20]) необхідно оперативно отримувати інформацію про осіб, оголошених у регіональний, державний та міждержавний розшук; безвісти зниклих осіб, невідомих хворих, дітей та необізнані трупи громадян; про осіб та злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; мисливську, спортивну, газову зброю, що знаходиться у користуванні громадян та організацій, табельну зброю в системі МВС України; економічного характеру в інтересах оперативних і слідчих служб; про фінансову діяльність і т. ін. Очевидно, що й в цьому випадку ми маємо справу з інформацією про інформацію. Так, якщо проводиться державний розшук, то інформація включає криміногенну характеристику особи, прикмети злочинців, кримінальні справи, інформацію про зброю тощо. В той же час, інформація про зброю, наприклад, складається з інформації про осіб, що користуються зброєю, інформації про вид зброї, про адресу осіб і т. ін. Саме інформація, її структура змушує створювати відповідні структури на місцевому, регіональному і міжрегіональному рівні – апарати карного розшуку, кожний з яких також має різноповерховість управління. Певний час ці структури не змінюються, але форма може коригуватися, якщо система починає працювати неефективно, тобто не вирішує поставлені перед нею завдання. І в цьому випадку, передусім, інформація стає тою спонукальною силою, що впливає на пошук нових форм, нових структур, які здатні стабілізувати і розвивати як всі органи державної влади, так і систему органів внутрішніх справ.

Таким чином, інформаційна функція держави у широкому тлумаченні повинна являти собою єдність змісту і форм здійснення державної влади в інформаційній сфері (у широкому тлумаченні) діяльності держави. У зв'язку з цим вважаємо, що така функція повинна бути притаманна всім підсистемам держави, в тому числі і ОВС України. Маючи на увазі, що Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою, інформаційна функція держави (у широкому тлумаченні) повинна враховувати цю обставину. Йдеться про те, що для її реалізації слід залучати як головні демократичні, соціальні і правові механізми. Такої ж стратегії варто дотримуватись в кожній із підсистем держави, зокрема в ОВС України. Надалі ми ще розглянемо ці механізми в наступних підрозділах дисертації.

Слід зауважити, що зміст державного управління НІС розкривається через зміст та характер функцій, що реалізуються в процесі такої діяльності. Ознаки таких функцій відомі [153, с. 293], але вони розглядалися для вузького тлумачення державного управління. В нашому випадку функції державного управління НІС є, безумовно, складовим елементом управлінської діяльності (у широкому тлумаченні); вони розглядаються як цілісна система всіх державних функцій як за способами діяльності держави, так і за сферами її діяльності, здійснюються від імені держави органами всіх гілок державної влади; функції державного управління інформаційною сферою носять, як правило, державно-владний характер і закріплюються в правовій формі; вони розподіляються між різними органами державної влади в цілому як з урахуванням компетенції гілок влади, так і з урахуванням вертикальних і горизонтальних структур; функції реалізуються через прямі та зворотні зв'язки як між об'єктами та суб'єктами державного управління НІС, так і всередині них, розкривають процес їх інформаційної взаємодії.

Безумовно, зміст і обсяг конкретних функцій державного управління НІС (законодавчої, виконавчої, судової, правоохоронної, інформаційної у вузькому тлумаченні) залежать від певних завдань органу державного управління під час становлення та розвитку інформаційного суспільства. Під час реалізації функцій державного управління НІС між усіма учасниками управлінського процесу, природно, виникають певні відносини, що потребують правового регулювання. Звичайно, ці відносини регулюються нормами адміністративного права. Проте, під час формування інформаційного суспільства та інформаційної держави реформується та розвивається сфера суспільних інформаційних відносин, які мають регулюватися нормами, що повинні знаходити свій відбиток, зокрема у інформаційному законодавстві.