РЕЗЮМЕ

у кримінальній справі по обвинуваченню Веремійчука Сергія Миколайовича

Справа порушена за ч. 4 ст. 190 КК України, а також ст. 358 ч. З і 4 КК України. Основне звинувачення за ч. 4 ст. 190 КК є надуманим. Дії по одержанню кредиту і розрахункам за нього є цивільно-правовими і складу шахрайства не мають. Факт одержання коштів С. Веремійчук не оспорює, але затримка з погашенням кредиту пов'язана із загальновідомим фактом - світовою економічною кризою, яка особливо гостро вдарила по Україні.

При одержанні доларового кредиту курс гривні до долара становив 5,5 гривні, а на даний час коливається в межах 8-8,15 гри. Ці фактори призвели Веремійчука до банкрутства і неможливості повернути всю суму кредиту. Разом з тим Веремійчук сплатив у рахунок боргу понад 20 тис. доларів США, що вказує на те, що у нього не було наміру не повертати кредит. Неповернення кредиту сталося внаслідок обставин непереборної сили (фінансової кризи і невтримання державою Україна курсу долара по відношенню до гривні).

Слід мати на увазі, що кредитні відносини мають цивільно-правовий, а не кримінальний характер. За умови відсутності умислу на обман у момент одержання кредиту подальше невиконання зобов'язань не може розглядатись як шахрайство у зв'язку з відсутністю предмета розкрадання. Гроші, одержані за кредитом, в момент їх передачі стали власністю Веремійчука, і банк втрачає всі права на цю валюту. За таких умов гроші, одержані по кредитному договору, не можуть бути предметом розкрадання або шахрайства. Відсутність предмета розкрадання виключає відповідальність за статтею 190 КК України.

Ст. 190 КК полягає в діях по заволодінню чужим майном шляхом обману. Способом заволодіння чужим майном є обман власника або іншого володільця майна. Винний вводить в оману потерпілого шляхом викривлення фактів або замовчуванням відомих йому обставин. Обман у будь-якій формі, використаний для одержання банківського кредиту, може кваліфікуватися як шахрайство тільки у тому випадку, якщо у справі буде встановлено, що заволодіння грошовими коштами здійснено з метою обернення їх у свою власність, без наміру їх повернення. Однак Веремійчук жодного обману не вчиняв. Він визнає свої зобов'язання за кредитом і погашає їх по мірі можливості.

В якості обману називають дії гр. Корсуна, який виступив поручителем кредиту. Але договір поруки укладали працівники банку з Корсуном, а не Веремійчуком. Саме Корсун подав копії документів, які додаються до договору поруки. Та обставина, що начебто на цьому договорі поруки підпис не належить Корсуну, не вказує на вину Веремійчука, оскільки у справі немає доказів, що саме Веремійчук підробив цей підпис. У справі немає доказів, які б вказували, що Веремійчук знав, що на договорі підпис належить не Веремійчуку, а іншій особі. Відповідальність за відсутність підпису Корсуна на договорі лежить на посадових особах банку, які не перевірили особу, яка підписувала договір. Крім того, висновок про те, що підпис не належить Корсуну, зроблено на підставі копії договору, а у справі немає його оригіналу.

Зі свого боку Веремійчук уклав договір в установленому порядку, одержав кошти, які стали його власністю, і взамін грошей у нього є зобов'язання повернути одержаний кредит з відсотками. Від цих зобов'язань Веремійчук не відмовляється і по мірі свої можливостей їх погашає.

Що стосується дій Веремійчука з продажу застави, проведення банкрутства, то ці дії мотивовані тим, що Веремійчук вишукував засоби для погашення кредиту. Такі дії не можуть кваліфікуватись як обман банку хоча б тому, що вони вчинялись не в момент одержання кредиту. У справі є докази, що Веремійчук протягом 2008-2009 років погашав тіло кредиту, а також сплачував відмотки за кредит. Ці дії прямо вказують на відсутність умислу на обман і безоплатне заволодіння майном.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2010 року на користь Приватбанку стягнуто заборгованість по кредиту. Рішення суду (справа № 2-8981/10) не тільки вказує на цивільно-правовий характер відносин, а й на те, що проблема вирішена судом у цивільному порядку. У кримінальній справі повторно заявлено цей же цивільний позов, що недопустимо.