1.  Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов´язаної, так і не пов´язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

2. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.

3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.

Право на спадкування спадкоємця за заповітом може бути обумовлено заповідачем існуванням певної умови. Така умова має існувати на час відкриття спадщини та може бути як пов´язана, так і не пов´язана з поведінкою спадкоємця за заповітом. Зокрема, право на спадщину може бути обумовлено наявністю інших спадкоємців, або народженням спадкоємцем дитини, здобуттям освіти та ін. Наприклад, заповідач може зазначити, що його дочка одержить право на спадкування, якщо на момент відкриття спадщини житиме в Україні чи матиме дітей.

Не допускається визначення в заповіті умови, яка суперечить закону або моральним засадам суспільства.

Незнання спадкоємця про умову, або ненастання умови за обставин, які від нього не залежали, не може бути підставою для визнання умови недійсною.