1.  Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

2.  Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251—1252 цього Кодексу.

Форма заповіту має важливе значення. Для дійсності заповіту вимагається відповідність волі заповідача зовнішній формі її виявлення.

Заповіт складається в письмовій формі з зазначенням місця і часу його складення. Вимога закону про зазначення місця та часу складання заповіту має важливе значення в випадку оспорювання справжності заповіту чи виникнення спору про дієздатність заповідача на час складання заповіту, або, коли існують два або більше заповітів і необхідно встановити, який з них має силу як складений пізніше.

Нотаріус посвідчує заповіти лише особисто представлені заповідачем. Тому не допускається посвідчення заповіту через представника. Не може бути також посвідчений заповіт від імені кількох осіб, крім заповіту подружжя відносно спільного майна (див. коментар до ст. 1243 ЦК). Якщо особа за станом здоров´я не має змоги з´явитися до нотаріуса, вона має право запросити нотаріуса додому.

Заповідач підписує заповіт у присутності особи, що посвідчує заповіт. Якщо заповіт надається вже підписаним, то заповідач має підтвердити, що він підписаний ним власноручно. Якщо заповідач внаслідок фізичної вади або хвороби не може підписати заповіт власноручно, то на його прохання в його присутності та присутності нотаріуса або посадової особи, що має право на посвідчення заповіту, його може підписати інша особа. При цьому нотаріус або посадова особа, зазначає причини, з яких текс заповіту не міг бути підписаний заповідачем.

Спадкоємець, на користь якого заповідається майно, не вправі підписувати заповіт замість заповідача.

Посвідчення заповітів відноситься до компетенції нотаріусів. Нотаріально посвідчена форма заповіту, встановлена законом, закликана найбільш повно забезпечити відображення справжньої волі заповідача. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.

Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Певні труднощі в цій частині викликають секретні заповіти (див. коментар до ст. 1248 ЦК), коли нотаріус позбавлений можливості перевірити заповіт на предмет його законності та наявності суперечок, однак, це не позбавляє заповідача скласти і такий заповіт.

У деяких випадках право посвідчувати заповіти надається посадовим, службовим особам, перелік яких зазначений ст.ст. 1251-1252 ЦК. Зокрема, заповіт особи яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров´я, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров´я (див. коментар до ст. 1252 ЦК).

В тих місцях, де немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений посадовою, службовою особою органу місцевого самоврядування (див. коментар до ст. 1251 ЦК).