1.  Фізична особа має право на охорону її здоров´я.

2. Охорона здоров´я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.

Здоров´я закон визначає як стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Під охороною здоров´я розуміють систему законів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності і соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя. Охорона здоров´я забезпечується системною діяльністю державних і інших організацій, завданнями яких є забезпечення потреб населення в сфері охорони здоров´я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів чи послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Складовими частинами права громадян на охорону здоров´я є: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і соціальне обслуговування і забезпечення, необхідні для підтримки здоров´я; безпечне для життя і здоров´я навколишнє середовище; безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту і відпочинку, кваліфікована медико-санітарна допомога, включаючи вільний вибір лікаря і лікувальної установи; достовірна і своєчасна інформація про стан свого здоров´я, здоров´я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику і їхній ступінь; правовий захист від незаконних форм дискримінації, пов´язаних зі станом здоров´я; відшкодування заподіяної здоров´ю шкоди й інші (ст.6 Основ законодавства України про охорону здоров´я).

Основними принципами охорони здоров´я є: визнання охорони здоров´я пріоритетним напрямком діяльності держави; дотримання і забезпечення прав і свобод людини в цій області; пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими, національними, індивідуальними інтересами, рівноправність громадян, демократизм, загальнодоступність медичної допомоги й інших послуг в області охорони здоров´я; попереджуючо-профілактичний характер підходу до охорони здоров´я; орієнтація на сучасні стандарти здоров´я і медичної допомоги, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість; децентралізація державного керування; розвиток самоврядування установ і самостійності працівників охорони здоров´я на правовій і договірній основі та ін.

Охорона здоров´я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних, оздоровчо-профілактичних програм. Держава гарантує реалізацію прав в області охорони здоров´я шляхом створення розширеної мережі установ охорони здоров´я, надання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, здійснення державного і суспільного контролю і нагляду в області охорони здоров´я, установлення відповідальності за порушення прав І законних інтересів громадян у цій сфері.

Важливою гарантією здійснення права на охорону здоров´я е конституційне закріплення обов´язку держави створювати умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, здійснення безкоштовної медичної допомоги в державних і комунальних установах охорони здоров´я. Існуюча мережа таких установ не може бути скорочена.

Спеціально уповноваженим державним органом державної виконавчої влади в області охорони здоров´я є Міністерство охорони здоров´я України. Безпосередньо охорону здоров´я забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні й інші установи охорони здоров´я. Підтримується державою і заохочується індивідуально підприємницька діяльність в області охорони здоров´я.

Цивільні правовідносини, що виникають між фізичними особами і установами, що забезпечують охорону здоров´я, регулюються Цивільним кодексом, законами України «Основи законодавства України про охорону здоров´я» від 19 листопада 1992 р., «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. та ін.