1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.

Донорство крові, її компонентів, органів та інших анатомічних матеріалів, репродуктивних клітин здійснюється відповідно до закону.

2.  Взяття органів та інших анатомічних матеріалів з тіла фізичної особи, яка померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом.

3.  Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті чи заборонити його.

У разі імплантації органів та інших анатомічних матеріалів члени сім´ї, близькі родичі донора мають право знати ім´я особи реципієнта.

Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів і інших анатомічних матеріалів і репродуктивних клітин.

Здача крові для наступного її застосування в лікувальних цілях здійснюється громадянами добровільно. Законом «Основи законодавства України про охорону здоров´я» забороняється взяття донорської крові примусово, а також від людей, захворювання яких можуть передаватися реципієнту чи заподіяти шкоду його здоров´ю. Органи й установи охорони здоров´я при сприянні власників і керівників підприємств, установ, організацій зобов´язані всебічно розвивати донорство. Донорам надаються пільги, встановлені законодавством України. Правовідносини, що виникають у зв´язку з донорством крові і її компонентів регулюються законом України «Про донорство крові і її компонентів» від 23 червня 1995 р.

Однією із найперспективніших галузей медицини є трансплантологія. Надаючи право фізичній особі на донорство, закон забезпечує тим самим правову регламентацію морально виправданого прагнення людини використовувати можливість лікування хворих, які раніше вважалися приреченими. Однак пересадка органа від живого донора поєднана з великим ризиком для нього. Виникає проблема співвідношення такої операції з лікарським принципом «не зашкодь», що порушується забором органа чи його частини в донора, свідомим нанесенням донору травми і введенням його в ризик виникнення важких ускладнень.

У зв´язку з цим закон допускає реалізацію права на донорство тільки у встановленому порядку, при наявності згоди донора і реципієнта чи їхніх законних представників. Умовою такої операції є і те, що використання інших способів і методів для підтримки життя, відновлення чи поліпшення здоров´я не дає бажаних результатів, а заподіяна пересадженням органів чи інших анатомічних матеріалів шкода буде меншою, ніж та, яка заподіюється донору. Донор повинний бути обізнаний про можливий ризик у відношенні здоров´я і працездатності, шансах на успіх для реципієнта. У законі така поінформованість називається об´єктивним інформуванням.

Донорство регулюється законом України «Про трансплантацію органів і інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р., який визначає трансплантацію як спеціальний метод лікування. Цей закон регулює діяльність, пов´язану з забором, збереженням, перевезенням органів, інших анатомічних матеріалів людини і їхньою трансплантацією, виготовленням біоімплантантів (засобів медичного призначення, виготовлених з анатомічних матеріалів померлих людей), одержанням і використанням ксенотрансплантантів (анатомічних матеріалів тварин, використовувані для трансплантації). Зазначений закон передбачає, що наявність медичних показань для застосування трансплантації встановлюється консиліумом лікарів відповідної лікувальної чи наукової установи. На вилучення трансплантата в живої особи також потрібен висновок консиліуму. У медицині прийнята практика пересадження органів і тканин від живого донора тільки особам, що знаходяться з ним у близькому спорідненні, що законодавче закріплено в зазначеному вище законі.

Насильницьке донорство переслідується законом, є кримінально-карним діянням (ст. 144 КК).

Кабінетом Міністрів встановлюється перелік лікувальних закладів, які наділені правом вилучення органів для трансплантації. Закон України «Про трансплантацію органів і інших анатомічних матеріалів людини» регулює і вилучення анатомічних органів у померлих осіб. Для здійснення такої трансплантації має значення діагностичне і юридичне визначення моменту, з якого можна вважати людину померлою. Це — момент встановлення смерті мозку, яка означає повну і необоротну втрату всіх його функцій. Діагностичні критерії смерті мозку і процедура констатації смерті мозку встановлюються Міністерством охорони здоров´я України.

Встановлення факту смерті особи — потенційного донора — визначається консиліумом лікарів, які не можуть потім брати участь у вилученні органа для наступної трансплантації.

Внесення в закон права фізичної особи при житті дати згоду на донорство анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті чи заборонити донорство, визначає необхідність враховувати наявність або відсутність такої згоди при вирішенні питання про вилучення донорських органів померлого. При відсутності такої згоди закон зобов´язує запитати згоду в подружжя або родичів, що проживали з померлим на час його смерті (законних представників). Якщо ж така згода не отримана, вилучення органів неприпустимо. Таким чином, законодавче закріплення цих положень робить неприпустимим розглядати відсутність заборони забору органів як презумпцію згоди.

Спеціальними актами законодавства регулюється трансплантація статевих залоз, репродуктивних клітин і ембріонів.

Неприпустимість комерціалізації трансплантології закріплена в законі. Угоди, що передбачають купівлю-продаж органів чи інших анатомічних матеріалів людини (за винятком кісткового мозку) забороняються.

Законом «Про трансплантацію органів і інших анатомічних матеріалів людини» регулюється надання для трансплантації фетальних матеріалів (анатомічних матеріалів мертвого ембріону (плоду) людини). Спеціальними інструкціями, затвердженими наказом міністра охорони здоров´я від 25 вересня 2000 р. регулюються питання констатації смерті людини, вилучення анатомічних органів, тканин, їхніх компонентів, і фрагментів, дозволених до вилучення у донора-трупа.

Виразивши згоду стати донором, фізична особа може відмовитися від своєї згоди.