Стаття 292. Право на опіку і піклування

1. Малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має право на опіку і піклування.

Опіка і піклування встановлюється з метою забезпечення особистих і майнових прав і інтересів малолітніх, неповнолітніх фізичних осіб, а також повнолітніх фізичних осіб, що за станом здоров´я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов´язки.

Право на опіку і піклування нерозривно пов´язане з життям і здоров´ям фізичної особи. Не маючи можливості самостійно піклуватися про створення належних умов побуту, лікування, розвитку за віком чи станом здоров´я, така особа вправі розраховувати на забезпечення її опікуном чи піклувальником. Права й обов´язки опікуна і піклувальника, умови і порядок припинення опіки і піклування визначені Цивільним кодексом. Порядок обмеження фізичних осіб у дієздатності та визнання їх недієздатними, встановлення опіки і піклування також визначається Цивільним кодексом (див. коментар до ст.ст. 36-42, 55-71 ЦК).

Опікун заміняє підопічного при здійсненні всіх необхідних угод. Він є законним представником підопічного і діє від його імені в його інтересах.

Піклувальник дає згоду на здійснення підопічним угод, бере участь у них поряд з підопічним.

Поряд з інститутом піклування, закон допускає надання дієздатній фізичній особі допомоги в здійсненні його прав і виконанні обов´язків. У цих цілях фізична особа може обрати собі помічника, який має надавати цим особам лише практичну допомогу в здійсненні ними своїх прав і обов´язків.

При вирішенні питань, пов´язаних з медичним втручанням (стерилізація, застосування складних методів діагностики й ін.), опікуни і піклувальники законом зобов´язані висловити свою згоду чи незгоду з майбутніми лікувальними або діагностичними заходами.

При неналежному виконанні опікуном чи піклувальником покладених на них обов´язків, суд може звільнити цих осіб від повноважень опікуна чи піклувальника.