Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 288. Право на свободу

1. Фізична особа має право на свободу.

2. Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення інших дій, що порушують право на свободу.

Свобода фізичної особи — особисте немайнове благо. Замах на волю передбачає насильницьку заборону особі залишати визначене місце або позбавлення особи можливості це зробити самостійно.

Законом передбачена карна відповідальність за злочини проти свободи людини. До таких злочинів, об´єктом яких є свобода фізичної особи, відносяться: незаконне позбавлення волі чи викрадення людини, захоплення заручників, підміна дитини, торгівля людьми чи інша незаконна угода про передачу людини, експлуатація дітей, незаконне поміщення в психіатричний заклад.

Позбавлення волі є незаконним у випадку, коли таке позбавлення волі здійснюється не у відповідності з Конституцією, законами України, а також діючими міжнародними договорами. Законом установлена процедура арешту, затримки людини, поміщення її в місця позбавлення волі. Обов´язковою умовою таких дій є їхня строга відповідність вимогам закону.

У випадку порушення прав громадянина в цій сфері, він може вимагати захисту порушеного цивільного права на основі норм ЦК (див. коментар до ст. 1195) і Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р.

Законом переслідується і така форма втручання в права людини на свободу як фізичний і психічний тиск, втягування у вживання наркотичних чи психотропних коштів, у виконання дій, що порушують публічний порядок. Такі дії можуть спричинити як кримінальну, адміністративну так і цивільно-правову відповідальність.

Тримання людини в неволі може бути обумовлене як його викраденням, так і захопленням як заручника. Право фізичної особи на волю закріплено в Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р., ратифікованою Україною 17 липня 1997 р., Міжнародної конвенції про боротьбу з захопленням заручників, ратифікованою Україною 7 травня 1987 р., деклараціях ООН та інших міжнародно-правових нормах.

До порушень прав людини на свободу належить також незаконне утримання особи в психіатричній установі.

Вміщення в психіатричну установу, яке також припускає обмеження волі, здійснюється відповідно до встановленої законом процедури і у передбачених законом випадках. Наприклад: за рішенням суду про застосування примусових заходів медичного характеру чи для примусового лікування в порядку, передбаченому Кримінальним кодексом та Кримінально-процесуальним кодексам України; за рішенням суду для лікування особи, визнаної хворою на наркоманію, які ухиляються від добровільного лікування; на підставі висновку міжвідомчої судово-експертної комісії для лікування і реабілітації неповнолітніх у віці від 11 років, які вживають алкоголь чи наркотики; для визначення психічного стану особи, притягнутої до кримінальної відповідальності; в порядку примусової госпіталізації психічно хворих осіб.

Обмежувати волю пересування фізичної особи можуть тільки заходи процесуального примусу, що встановлюються кримінально-процесуальним законом у відношенні обвинувачуваних (підозрюваних) і застосовуються з метою запобігти можливість сховатися від суду і слідства, перешкодити правосуддю і продовжити злочинну діяльність.

Фактичними підставами застосування таких заходів є наявність безперечних доказів здійснення цією особою злочину. Крім того, така затримка може бути здійснена тільки в межах термінів, також встановлених законом. У відповідності зі ст. 29 Конституції України затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримки йому не вручене мотивоване рішення суду про його затримання під варту.

В силу Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р. громадянин має право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди у випадку його незаконної затримки, арешту, тримання під вартою.