1. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

873

2. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання.

3. Ухвала суду першої інстанції про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру може бути скасована у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, та суворіший вид примусових заходів медичного чи виховного характеру лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

4. Ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, може бути скасована лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

5. Ухвала суду першої інстанції може бути скасована з метою погіршення становища особи, щодо якої вона постановлена, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

1. Правова природа "заборони повороту на гірше" в кримінальному процесуальному законодавстві обумовлюється положенням ст. 61 Конституції України, відповідно до якого ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таке ж положення міститься і в ст. 19 КПК: "Ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили".

2. Саме тому законодавець, передбачаючи можливість скасування судового рішення, зобов'язаний сформулювати чіткі критерії та підстави для такого скасування з урахуванням того, що вже було винесено судове рішення стосовно певної особи і повторно така особа не може бути обвинувачена або покарана за кримінальне правопорушення, за яке вона була виправдана або засуджена.

3. Водночас, встановлюючи можливість погіршення правового становища обвинуваченого судом апеляційної інстанції, законодавець таким чином підкреслює, що судочинство відбувається на засадах змагальності та рівноправності сторін в умовах функціонування незалежного суду.

4. Погіршенням правового становища обвинуваченого має бути визнано: 1) застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення; 2) застосування більш суворого покарання; 3) скасування неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання; 4) збільшення сум, які підлягають стягненню; 5) скасування ухвали про закриття провадження; 6) скасування

ухвали про відмову у застосуванні примусових заходів виховного чи медичного характеру та застосування таких заходів; 7) застосування суворішого виду примусового заходу виховного чи медичного характеру; 8) скасування ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 9) інші випадки, коли це погіршує становище обвинуваченого, а саме: коли суд апеляційної інстанції визнав встановленими додаткові факти, епізоди та включив їх в обсяг обвинувачення, що спричинило зміну кваліфікації, посилення режиму відбування покарання, призначення додаткового покарання, призначення покарання за сукупністю вироків чи злочинів у випадках, коли суд першої інстанції цього не зробив, тощо.

5. Обвинувальний чи виправдувальний вирок, постановлений судом першої інстанції, ухвала суду першої інстанції про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусових заходів виховного чи медичного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього, будь-яка інша ухвала суду першої інстанції можуть бути скасовані у зв'язку з необхідністю погіршення правового становища обвинуваченого лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

6. Якщо прокурор, потерпілий чи його представник оскаржили судове рішення за іншими підставами (неправильне визначення розміру заподіяної шкоди, незалучення до відповідальності інших осіб тощо), суд не вправі погіршити становище обвинуваченого за неназваними підставами.

7. Не може бути підставою до скасування судових рішень у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або більш суворе покарання наявність у справі скарг інших учасників процесу на м'якість покарання або необгрунтоване застосування закону про менш тяжке кримінальне правопорушення, наприклад, інших обвинувачених у цій само справі, їхніх законних представників і захисників, позивачів, відповідачів або їхніх представників.

8. Особа, виправдана судом, її захисник і законний представник можуть подати скаргу лише на мотиви та підстави виправдувального вироку.

9. Подання апеляційної скарги прокурором або потерпілим чи його представником на виправдувальний вирок стосовно одного із виправданих не дає суду апеляційної інстанції права скасувати вирок стосовно інших виправданих на будь-якій підставі.

10. Якщо обвинувачений засуджений за однією або кількома статтями закону й одночасно виправданий за іншою або іншими статтями, вирок не може бути скасований у частині виправдання, якщо справа розглядається за апеляційними скаргами обвинуваченого або його захисника, які оскаржили лише обвинувальну частину вироку.

11. Встановивши порушення закону, суд апеляційної інстанції усуває його, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого і не порушується його право на захист.

874

875

12. Суд апеляційної інстанції має право в інтересах особи, виправданої судом, змінити підстави виправдувального вироку відповідно до фактичних обставин справи як за наявності скарги з цього приводу, так і за власною ініціативою.

13. У випадку скасування виправдувального вироку за скаргою обвинуваченого, виправданого судом, у зв'язку з його незгодою з мотивами виправдання при новому розгляді справи суд першої інстанції не вправі винести обвинувальний вирок (див. коментар до ст. 416 КПК).