1. Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов´язання новим боржником.

2. Застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття, що коментується, закріплює в собі правила, згідно яких порука та застава, встановлена іншою особою, припиняються, якщо при переведенні боргу поручитель або заставодавець не дали згоди відповідати за нового боржника. Дані правила окремо повторюються у ст. 559 ЦК відносно поруки.

На відміну від викладеного договірні умови про неустойку та завдаток, а також і про притримання, які відрізняються від поруки та застави тим, що не пов´язані з інтересами третіх осіб, продовжують своє існування. Самостійний характер зобов´язання банківської гарантії (ст. 562 ЦК) дає змогу зробити висновок, що і вона при переведенні боргу зберігає свою силу.

Викладені у ст. 523 ЦК норми не є новими для цивільного законодавства України, адже вони були прямо закріплені в ст. 201 ЦК 1963 р. Разом з тим Законом України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 р. передбачалось інше правило: будь-яка застава зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу (ст. 27 Закону). До моменту набрання чинності ЦК застосуванню підлягали саме останні правила, викладені в Законі. З набранням чинності ЦК згадані норми Закону втрачають свою силу.

За загальним правилом застава, яка надана первісним боржником, зберігає свою силу. При цьому первісний боржник у зобов´язанні буде займати місце майнового поручителя (ст. 583 ЦК, ст. 11 Закону України «Про заставу»). У випадку подальшої заміни боржника у зобов´язанні, забезпеченого такою заставою, остання припиняється за правилами пункту першого даної статті.