Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов´язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов´язання — це здійснення боржником на користь кредитора обумовленої дії, яка складає предмет зобов´язання (або утримання від здіснення певної дії). При цьому дія (утримання від дії), як це випливає з статті, що коментується, повинна точно відповідати всім умовам договору, вимогам ЦК, інших актів цивільного законодавства, а при їх відсутності — вимогам, що звичайно пред´являються, у тому числі звичаям ділового обігу, правилам ділової етики.

За своєю юридичною природою виконання зобов´язання є різновидом правочинів, більшою частиною односторонніх. (Докладніше, щодо правочину, див. коментар до глави 16 ЦК).

Виконання зобов´язання обумовленим в договорі, акті цивільного законодавства чи відповідними звичаями способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою визнається належним. Належне виконання зобов´язання відповідно до ст. 599 ЦК є однією з підстав (одним із способів) припинення зобов´язання, тобто правоприпиняючим юридичним фактом.

Як і раніше, за ЦК 1963 р., законодавець не дає легального визначення терміну «виконання зобов´язання», як не має в ньому також «належного виконання», хоча у ст. 610 ЦК з´явилась дефініція «неналежного виконання». Як і в попередньому кодексі встановлені лише умови виконання зобов´язання: належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу і т.ін.

Разом з тим аналіз глави 48 Кодексу показує, що даний термін завжди використовується у значенні виконання зобов´язання належним чином, ототожнюючи ці два поняття. Такий підхід уявляється не досить вірним, оскільки є протиріччям главі 50 ЦК «Припинення зобов´язання», яка чітко встановлює, що права та обов´язки сторін, які становлять зміст зобов´язання, припиняють своє існування тільки у випадку належного виконання зобов´язання, тим самим припускаючи відповідно до ст. 610 ЦК, що виконання може бути, а на практиці не рідко й буває, неналежним, що зобов´язання як таке, відповідно, не припиняє. Такий підхід, на нашу думку, до цієї проблеми робить ключове поняття

«належне виконання зобов´язання» (або термінологією Кодексу — «виконання зобов´язання належним чином») оціночною категорією пра-возастосовуючого суб´єкта та викликає необхідність звернення при її тлумаченні до тої чи іншої цивілістичної доктрини.

Слід зазначити, що новий цивільний кодекс розширив перелік умов, яким повинно відповідати виконання зобов´язання. Якщо за ЦК 1963 р. зобов´язання повинні були виконуватися, поряд з іншим, у відповідності із вказівками закону, то тепер вони виконуються у відповідності до актів цивільного законодавства, якими визнаються не тільки законні, але й підзаконні нормативно-правові акти: постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України і т.ін. (Докладніше див. коментар до ст. 4 ЦК).

Виконання зобов´язання має свої принципи, які, на жаль, не знайшли законодавчого відбитка у Цивільному кодексі, а саме:

принцип належного виконання зобов´язання, сутність якого вже розкривалася раніше в коментарі до цієї статті. Стосовно договорів він ще має назву принцип договірної дисципліни;

принцип економічності виконання, який передбачає, що зобов´язання повинно бути виконано самим економічним для кредитора способом;

принцип ділової співпраці та взаємодопомоги учасників, згідно якого кожна із сторін повинна всіляко сприяти іншій стороні у виконанні нею обов´язків. На підставі цього принципу боржник вправі розраховувати на таке сприяння з боку кредитора, яке прямо не встановлено законом (актом цивільного законодавства) чи договором, однак без нього не можливо належне виконання зобов´язання боржником;

принцип реального виконання, сутність якого полягає в тому, що стягнення неустойки (штрафу, пені) та збитків не позбавляє боржника від виконання зобов´язання в натурі. (Докладніше — коментар до ст.ст. 552, 622 ЦК).

Звертає на себе увагу відсутність у ЦК статті, яка б, як це було раніше, закріплювала неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов´язання (ст. 162 ЦК 1963 р.). Натомість з´явились положення, згідно яких не допускається одностороння відмова від зобов´язання або одностороння зміна його умов (ст. 525 ЦК). Ця новела примушує не тільки боржника, а й кредитора дотримуватися умов зобов´язання, «пов´язує» зобов´язанням обидві сторони. Це є цілком обґрунтованим, оскільки боржник, не менш ніж кредитор, може бути заінтересованим у виконанні зобов´язання особою, сподіваючись, можливо, отримати від цього певні позитивні наслідки, які іноді можуть і не мати матеріального виразу. Крім того, нові правила повністю відповідають одному з головних принципів цивільного права — юридичної рівності суб´єктів цивільних правовідносин (докладніше див. коментар до ст. 525 ЦК).