На цей час, коли в українському суспільстві накопичується все більший досвід роботи з інформацією, коли опубліковано чимало робіт, що присвячені цій проблемі, з одного боку, а з іншого – питання розбудови демократичної, соціальної, правової держави [1] та подальшого удосконалювання державного управління висуваються на перший план, назріла необхідність дослідження сутності, значення і ролі інформації в соціальному управлінні з урахуванням тенденції розвитку до інформаційного суспільства. Ми живемо у світі, що швидко змінюється та ускладнюється. Усе більш численними, різноманітними і взаємозалежними стають фактори, що доводиться враховувати під час прийняття управлінських рішень. Все більш розсунутими в часі й просторі, часто несподіваними виявляються їх наслідки. За образним виразом академіка А.І. Берга, "інформація проникає у всі пори життя людей і суспільства, а життя неможливе в інформаційному вакуумі" [2, с.259-260]. Що ж слід розуміти під терміном "інформація"? В перекладі з латинської мови informatio – це роз'яснення, виклад; тобто йдеться про   відомості (або їх сукупність) про предмети, явища і процеси навколишнього світу. Сьогодні немає усталеного і вичерпного тлумачення цього терміну. Тому у монографії [3, с. 8-25] розглянуто еволюцію цього поняття, починаючи з аналізу досліджень деяких філософів [4-10]. Помилково було б вважати, що тільки наукова складова дійсності детермінує розвиток поняття інформації. Об'єктивним є той факт, що цей процес діалектично пов'язаний із розвитком певного суспільства. В Україні розвивається і зміцнюється демократичне, соціальне, правове суспільство, тому це не могло не відбитися в уявленнях про інформацію. Так, в Законі України "Про інформацію" у ст.1 закріплене таке визначення цього поняття: "інформація – це документовані або привселюдно оголошені відомості про події або явища, що відбуваються в суспільстві, державі і навколишньому природному середовищі" [11].

 Вважаємо за доцільне, що методологічно вірним буде визначити такі етапи дослідження поняття інформації: аналіз її структури, змісту й особливостей. Цілком доречним і зручним, на нашу думку, було б розкрити це на основі інформаційної моделі індивіда, що ставить соціально-економічне завдання і здійснює наступне його вирішення. Назвемо індивідом систему (людина, колектив, установа), яка має певну ціль, ставить і вирішує відповідні завдання. Запропонована інформаційна модель індивіда відбиває результати численних психологічних і соціальних досліджень у цій галузі таких вчених, як Л.С. Виготський, Д.Н. Узнадзе, О.Н. Леонтьєв, Н.М. Амосов, Ю.А. Лєвада, Д. Гедімін, Р.Л. Акофф і Ф.Є. Емері, А. Моль, Д. Міллер, Є. Галантер і К. Прибрам, Д. Лесурн [12-21].

Індивід постійно заглиблений в інформаційне середовище, і увесь час у нього накопичується, видозмінюється й удосконалюється базова інформація – так будемо називати інформацію, яку має індивід незалежно від даного процесу прийняття рішення (ППР). Вона поповнюється й у зв'язку з реалізацією прийнятих ним рішень, оцінкою отриманих результатів. Крім того, з кожним ППР пов'язаний особливий потік поточної інформації. Вона може бути регулярною, що надходить систематично у визначені моменти часу; як правило, регулярна поточна інформація живить стандартні періодично повторювані ППР. Поточна інформація може носити й разовий характер. Слід зазначити, що в багатьох дослідженнях про інформацію, у системах планування та управління, як правило, головна увага приділяється поточній регулярній інформації, причому лише тій, яка фіксується у документах. У кращому випадку розглядається також разова інформація, що збирається за типом "запитання-відповідь" у різноманітних базах даних. Недокументована поточна інформація (телефонні розмови, особисті контакти, наради і т. ін.), а також уся базова інформація по суті залишається поза полем зору фахівців з інформаційних систем управління. При цьому слід зазначити, що в інформаційних системах управління базова і поточна недокументована інформація повинна грати першорядну роль у ППР. Для більш повного й глибокого аналізу поняття інформації доцільно докладніше висвітлити питання, що пов'язані з базовою і поточною інформацією.

Базова інформація формується й інтегрується з трьох головних джерел. По-перше, вона надходить із суспільних макросистем (держава, партійні та інші громадські організації, засоби масової комунікації, система освіти і ін.) у вигляді масивів знань, світоглядних настанов, юридичних норм, державних директив. По-друге, вона надходить з малих груп, з якими індивід безпосередньо пов'язаний різноманітними лініями зв'язку (сім'я, трудовий колектив, референтна група, школа, громадська робота, коло друзів тощо), шляхом втілення приватних норм поведінки, певних інтересів, а також поповнення знання. По-третє, психофізіологічні чинники й особливості самого індивіда обумовлюють його темперамент, сприйнятливість, структуру емоцій. Таким чином, у тимчасовому аспекті базова інформація індивіда так би мовити синтезує загальнолюдський і колективний історичний досвід, індивідуальний досвід і спадкову генетичну інформацію.

Будемо вважати, що інформація, яка одержується індивідом, відображається як би в деяку "енциклопедію". Варто зауважити, що до аналогічного висновку прийшов учений А. Моль, який вважав, що така інформація проектується на "екран знань" індивіда, котрий має різний обсяг і продуктивність у різних людей [19, с.406]. Поняття "екран знань" по суті аналогічне поняттю тезаурусу в тому значенні, в якому його використовує Ю.Ф. Шрейдер [22, с.15-47]. Варто зауважити, що обсяг "екрану знань" визначається числом елементів, а продуктивність – спроможністю до асоціацій, до змін структури знань (відповідно з першою характеристикою пов'язується ерудиція, а з другою – творчі здібності особистості). Всебічне врахування цих чинників є найважливішим під час аналізу базової інформації, що використовується для вирішення складних соціально-економічних завдань. Соціальні програми поведінки індивіда глибоко різнорідні не тільки за змістом, але і за своєю внутрішньою структурою. Ю.А. Левада виділяє два типи: традиційні і раціональні програми [16]. Ці програми – результат навчання, але в першому випадку – нормі, а в другому – адаптивній поведінці. На етапі одержання даних орієнтація індивіда "споруджує" своєрідний бар'єр – фільтр для потоку зовнішньої інформації, щоб не потонути в цьому потоці. Тобто він обумовлений обмеженою пропускною спроможністю індивіда як каналу інформації. Тому до  індивіда надходить далеко не вся інформація, що може виявитися корисною під час розробки завдання і відповідного рішення. В цьому плані багато що залежить від якості фільтру.

Що стосується поточної інформації, то в основному саме вона актуалізує постановку конкретних соціально-економічних завдань. При цьому активізується та мобілізується і базова інформація, яку поточна інформація як би "притягає", групує навколо ситуацій і проблем, що виникають. Як правило, виділяються два головних типи поточної інформації: "об'єктний" і "суб'єктний"[3, с.16,17]. "Об'єктна" інформація надходить регулярно або у разовому порядку від  об'єкта спостереження (в широкому розумінні, включаючи не тільки безпосередньо контрольований об'єкт, але й інше зовнішнє середовище). У соціально-економічній інформації поки що переважає регулярна інформація. "Суб'єктна" ж інформація орієнтована на визначення або зміну будь-яких характеристик самого індивіда, його мотивів, настанов, дій. Як правило, вона "програмується" (за обсягом, терміном, змістом) не індивідом, а зовнішніми блоками, що впливають на нього.

Зупинимося ще на такому важливому аспекті, як інформаційні особливості соціалізації індивіда. Проблема соціалізації індивіда є однією з центральних у соціології і соціальній психології. "Індивід є суспільною істотою. Тому будь-який прояв його життя – навіть якщо воно і не виступає у безпосередній формі колективного, що відбувається разом з іншими, прояву життя – є проявом і утвердженням суспільного життя", – писав К.Маркс [23, с.590]. Процес включення індивіда у мережу суспільних зв'язків, відображення його соціальної позиції в їхньому комплексі здійснюється по різноманітним комунікаційним каналам. У класовому суспільстві цей процес у широкому значенні носить яскраво виражений класовий характер, що визначає зміст інформації, яка забезпечує соціалізацію індивіда. Деякі важливі її типи було охарактеризовано раніше – базовий і поточний. Мотиви й настанови, стереотипи поведінки, не тільки традиційні, але і раціональні програми в базовій інформації індивіда, комплекс оцінок і критеріїв – усе це є результатом соціалізації індивіда і вирішальною мірою визначається його соціальною позицією в суспільстві.

Обмежимося стислою характеристикою трьох головних способів інформаційного впливу в процесі соціалізації для подальшого аналізу процесів управління, зокрема прийняття рішення. Такі впливи можна було б, на нашу думку, звести до двох типів сигналів: "больових" і "нейтральних". Д. Корнаї пише з цього приводу про "монополії наказу" і "монополії на інформацію", які можна інтерпретувати власне як концентрати "больових" і "нейтрально" – інформуючих впливів на індивіда [24]. Вважаємо за доцільне спробувати розрізнити способи впливу на три види: наказ, апеляція до інтересу і нейтральна інформація. Однак вони не відділені непрохідною гранню одне від одного, більш того, у кожному конкретному повідомленні, що надходить до індивіда, у різноманітному співвідношенні сполучаються всі три способи. Тому повідомлення (документ, що названий "наказом") в дійсності містить і імпульси, що апелюють до інтересу виконавця (за порушення наказу, як правило, передбачаються цілком визначені "болючі" санкції; його своєчасне виконання пов'язується з певним заохоченням). У тому ж повідомленні, як правило, є і різноманітні відомості, які необхідні виконавцю для розуміння і реалізації окремих положень наказу, тобто нейтральна інформація[25]. Різниця названих трьох способів інформаційного впливу пов'язана зі структурою суспільних зв'язків, в яку вписується індивід у процесі соціалізації [3, с. 18,19;25]. Характеристика наказу, стимулу та нейтральної інформації пов'язана із зовнішніми чинниками соціальної активності індивіда, які вирішальною мірою обумовлені його соціальною позицією в суспільстві та формуються під певним впливом соціального генотипу [26, с.171-185], про який мова йтиме нижче. Необхідно відзначити, що були розглянуті і проаналізовані не всі особливості інформації. Розвитку цього процесу будуть сприяти дослідження, що стосуються уявлень про природу управління.

Поняття "управління" сьогодні настільки органічно увійшло в мовну практику, що мимоволі складається враження про наявність у сучасній науці досить чіткого, однозначного розуміння природи управління, високого ступеню її визначеності і вивченості. Однак критична оцінка реального становища справ показує, що говорити про існування єдиного, надійно розробленого образу цього явища, тобто узагальненої моделі управління, що задається на рівні його найбільш суттєвих ознак, поки що не припадає. Все це робить завдання прояснення існуючих у сучасному науковому пізнанні уявлень про природу управління дуже актуальним, особливо з урахуванням багатозначності поняття управління, що затвердилося в науці. В яких же випадках питання про використання поняття управління виникає сьогодні?