Академік В.М. Глушков підкреслював, що "без створення принципово нової технології організаційного управління просте використання ЕОМ у цій сфері, хоча і може принести певну користь, не дасть і десятої частки того величезного ефекту, що міститься в управлінській революції , яка відбувається нині" [76, с. 181]. У той же час він стверджував, що удосконалювання соціально-економічних механізмів відіграє, безумовно, головну роль стосовно технологічної перебудови управління. На думку В.М. Глушкова, причина відомих недоліків використання ЕОМ полягає в тому, що комп'ютерна техніка найчастіше насаджується в не підготовлене для неї організаційно-економічне "середовище". Удосконалювання організаційних структур, економічних механізмів і технології управління – не ідентичні завдання, проте в епоху НТР вони тісно стикаються [76, с. 182].

Академік В.М. Глушков відзначав, що "величезні нові можливості, що відкриваються при широкому переході на методи збереження, доступу й обробки інформації в мережах ЕОМ, викликали до життя нову галузь наукової і практичної діяльності людства, що одержала найменування інформатики" [76, с. 186]. На думку В.М. Глушкова, йдеться про формування нової галузі народного господарства, що обслуговує інші сфери діяльності, і насамперед сферу управління. Матеріально-технічною базою виступає електронно-обчислювальна техніка, що створює основу для машинних засобів переробки інформації. Головний зміст НТР, за В.М. Глушковим, полягає в появі принципово нової – людино-машинної технології переробки інформації [76, с. 187].

Настільки докладний аналіз досліджень, які проводилися яскравим представником науки (зокрема, української) академіком В.М. Глушковим, не випадковий. По-перше, саме він був "піонером" в галузі інформатики в Україні. По-друге, він стояв на чолі наукової школи кібернетики не тільки в Україні, а і в СРСР. Представники цієї школи сьогодні продовжують розвивати його основні ідеї, проводять нові дослідження в галузі інформатики.

Представники школи академіка В.С. Михалевича вважають, що інформатика – це не просто обчислювальна технологія, тобто технологія обробки даних у "чистому виді", а обчислювальна технологія, що стала елементом соціального середовища, яка органічно "вбудовується" в середовище і "перетворює" його відповідно до вимог ЕОМ, а також до потреб розвитку самого середовища застосування. Вони вважають, що комплекс впливу обчислювальної технології на середовище застосування, можливо, є головним елементом, ядром інформатики, як особливої дисципліни. Таким чином, слід спеціально вивчати можливості автоматизації тієї або іншої галузі, куди втручаються ЕОМ, визначати шляхи раціональної взаємодії їх із людьми [77, с. 32].

Велику увагу В.С.Михалевич зосередив на поясненні важливості розробки теоретичних аспектів інформатики як нової галузі науки, на визначенні її предмета й об'єкта, принципових понять і співвідношень, меж і місця в системі наук і т.ін. У зв'язку з цим доцільно навести його точку зору щодо вказаних вище аспектів. "Інформатика вивчає стикові галузі обчислювальних технологій і конкретних соціальних середовищ (управління, науки, медицини тощо), проблеми вбудовування комп'ютерів у соціальну практику. Результатом такого вбудовування є принципово нова інформаційно-переробна технологія. Вона і є об'єктом інформатики… Об'єкт аналізу інформатики різко розширюється: інформатика виступає як наука, що вивчає взаємодію із соціальним середовищем ЕОМ (комп'ютерів) і комп'ютеризованих систем" [77, с. 35]. "Завдання інформатики – вивчати конкретні умови функціонування тієї інформаційно-технологічної системи, що існує реально, а не в абстрактно-експериментальних побудовах. Тому досягнення кібернетики необхідно прикласти до досягнень інформатики, загальні поняття цих дисциплін повинні бути пов'язані з певною технологічною ситуацією" [77, с. 35,36]. "Розвиток і впровадження в суспільну практику ЕОМ викликає до життя інформатику – комплексне учення про інформацію, її роль, переробку, рух і використання в соціальних системах… Генетично і функціонально інформатика знаходиться в тому ж співвідношенні з ЕОМ, як термодинаміка з паровими машинами" [77, с. 41].

У дослідженнях В.С.Михалевича одержало глибоке наукове обгрунтування таке поняття, як "основна функція інформатики". Це залишається актуальним і необхідним науковим внеском і на сьогодні. Дослідження В.С. Михалевича підтвердили той факт, що інформаційні технології виникають не спонтанно, а в результаті технологізації того або іншого соціального процесу, тобто цілеспрямованого активного впливу людини на ту або іншу галузь виробництва (соціальної практики) і перетворення її на базі машинної техніки. Найбільш поширеною інформаційною технологією, що відіграє винятково важливу роль у життєдіяльності суспільства, виступає технологія управління. "Головна функція інформатики полягає в обгрунтуванні засобів і методів технологізації інформаційно-комунікативних процесів, тобто їхньої якісної перебудови на базі електронно-обчислювальної техніки, математичного моделювання, програмного управління. Проте, це потребує вивчення самих інформаційних технологій як певного історичного феномена" [77, с. 43]. При цьому В.С.Михалевич відзначає, що інформатика вивчає загальні моменти, що властиві всім численним різновидам конкретних інформаційних процесів (технологій). Водночас потрібно від загального перейти до приватного, тобто врахувати конкретну специфіку прояву загальних закономірностей функціонування інформаційних технологій в тій або іншій галузі соціальної практики.

Слід звернути увагу ще на один аспект досліджень В.С.Михалевича у зв'язку з нашими науковими інтересами. Цим авторитетним ученим була висловлена думка, що для нової технології переробки інформації, яка пов'язана з фіксуванням даних на машинних носіях і впливає активно на середовище застосування, потрібна радикальна перебудова сформованих інформаційно- комунікативних процесів. Це означає, по-перше, удосконалювання і розвиток самих обчислювальних технологій (засобів обробки даних); по-друге, раціоналізацію середовища, куди впроваджуються обчислювальні технології. Вважаємо, що завдання технологізації інформаційно- комунікативних процесів, яке поставлено академіком В.С. Михалевичем, вкрай актуальне з погляду його методологічних аспектів, і про це ще піде мова нижче в зв'язку з розвитком і реалізацією цієї методології в конкретній предметній галузі.

З 80-х рр. можна вважати, що технологія вирішення завдань, яка спирається на ідею використання знань про предметну галузь, де виникло завдання, і знань про те, як вирішуються подібні завдання, є характерною для робіт з інтелектуальних систем і стала основною парадигмою для сучасної інформатики [80,81]. Інформатика зараз настільки глибоко пронизала всі сфери людської діяльності, що ніякий огляд її теперішнього стану не може розраховувати на якусь повноту, він завжди залишиться фрагментарним і буде відбивати суб'єктивну пристрасть упорядника. Але наше завдання – не огляд того, що є інформатика сьогодні, а спроба відновити той шлях, яким вітчизняна інформатика пройшла за півсторіччя, що відокремлюють сьогодення від початку епохи комп'ютерів, без яких люди вже не уявляють свого життя. З іншого боку, наше завдання полягає в тому, щоб використовувати методологію інформатики для вирішення конкретного завдання. У зв'язку з цим пропонуємо звернути увагу на окремі моменти досліджень авторитетних учених, що відповідають науковим поглядам і практичним інтересам автора.

Насамперед, актуальним постає завдання впровадження методів інформатики в "описові" науки. Цей підхід ще тільки робить свої перші кроки, і кожне нове дослідження в цьому напрямку збагачує новими науковими знаннями, а також дозволяє побачити нові проблеми і шляхи їх вирішення. Не викликає сумніву й той факт, що розвиток сучасного наукового знання в значній мірі обумовлений процесами диференціації та інтеграції, аналізу і синтезу. Таким чином, ефективність таких розробок визначається, на наш погляд, інтеграцією різноманітних галузей знань, вимагаючи запровадження синтезу досягнень як природничих, технічних, так і суспільних наук. Тому в центрі уваги виникає проблема всебічної освіти дослідника, який володіє новою методологією і який готовий її розвивати.

Відомо, що п'яте покоління ЕОМ внесло в життя цілком нові відносини між людьми і обчислювальними машинами, спричинило величезні соціальні наслідки. Завдяки інтелектуальному інтерфейсу між ЕОМ і кінцевим користувачем реалізуються процеси управління, затверджується новий стиль використання обчислювальної техніки. Саме проблеми управління, його удосконалювання змусили нас проаналізувати підходи інформатики, у яких в центрі уваги постають інформаційні аспекти функціонування керуючих систем. На нашу думку, надзвичайно важливим є питання створення принципово нової технології організаційно-управлінських процесів, а точніше подальший розвиток поглядів академіка В.М.Глушкова, зокрема, стосовно до конкретної предметної галузі.

Дуже перспективним є напрямок, який пов'язаний з удосконалюванням не тільки обчислювальних технологій, але і того соціального середовища, куди ця технологія "вбудовується". Для вирішення цієї проблеми необхідні певні наукові і практичні зусилля спеціалістів як природничих, технічних, так і суспільних наук. З нашої точки зору, тільки постійна взаємодія (з урахуванням як прямих, так і зворотних зв'язків) вчених у галузі інформатики і теорії управління дозволить здійснити "прорив" у цьому надзвичайно складному і важливому напрямку. У зв'язку з цим у подальших дослідженнях має бути розглянуте завдання удосконалювання конкретного соціального середовища – державного управління (управління в ОВС України).

Вважаємо важливим підкреслити, що саме проблема "особистість-суспільство" є одним із спонукальних мотивів інтеграції (наук, знань, умінь). Проте, не втрачає своєї значимості і диференціація: перехід від загального до конкретного, що дозволяє не тільки врахувати конкретну специфіку прояву загальних закономірностей функціонування інформаційних технологій у тій або іншій галузі соціальної практики, але і збагатити одночасно новими знаннями інші науки, життєво важливі сфери суспільної практики. Вважаємо науково обгрунтованим широке трактування інформатики, розглядаючи її як новий філософсько- методологічний підхід до різноманітних наук із ключовими словами "управління", "зворотний зв'язок", "ентропія". Успіх будь-якої науки, на наш погляд, багато в чому повинний визначатися організаційними заходами, скоординованими зусиллями всіх суб'єктів інформаційних відносин. Таким чином, потрібний авторитетний організатор науки. Очевидно, що ця роль повинна належати державі, її складовим підсистемам. В умовах науково-технічної революції особливий напрямок наукового пошуку закономірно складає дослідження інформаційних аспектів взаємодії людини і техніки в процесах виробництва та управління. Це визначено швидким прогресом їх технічної озброєності, зокрема комп'ютеризацією. Різноманітні сторони цієї проблеми обумовлюють розробку інформаційно-логічних і керуючих систем, а також мов для "спілкування" людини з машиною, налагодження відповідних програм, вибір оптимальних режимів роботи і т.ін. Все це пов'язано не тільки з технічними науками, природознавством, логікою і математикою, але і з суспільними науками.