Таким чином, порушене питання не зводиться до постановки дилеми: або кібернетичне, або спеціально-наукове знання про управління. Це питання стосується того, наскільки істотно знання кібернетичних закономірностей для вирішення конкретних управлінських завдань і яку роль в теоретичній і практичній діяльності воно вже відіграє, а також взагалі здатне грати. Треба сказати, що це питання сьогодні залишається відкритим, хоча фактично воно вже було достатньо точно сформульовано під час обговорення проблеми можливості побудови "соціальної кібернетики" [47, с.12-15; 48, с.42-45; 49, с.10,11,43,44; 50, с.13-26; 51, с.70,97,98]. Необхідно згодом, на нашу думку, довести і показати на прикладі конкретної соціальної системи – ОВС України – об'єктивну необхідність знання кібернетичних закономірностей процесів управління, виявити специфічні закономірності цих процесів у системі, що нас цікавить, спираючись на органічну єдність двох типів закономірностей і використовуючи при цьому інформаційний підхід до пізнання дійсності.

Ідея іманентного взаємозв'язку інформації та управління, яка стала з моменту опублікування класичної праці Н.Вінера [52] фундаментальним принципом кібернетики, одержала свій подальший розвиток і поглиблення під час формування інформаційного підходу до пізнання дійсності як особливого наукового феномена. Цей процес є органічною складовою частиною кібернетизації сучасної науки, який був внутрішньо пов'язаний з якісною зміною пізнавальної ролі і наукового статусу поняття інформації, з його переростанням у загальнонаукову категорію (дослідження Ю.Ф.Абрамова, Б.В.Ахлібінського, Б.В.Бірюкова, П.І. Візера, І.І.Грішкіна, Д.А.Гущіна, Д.І.Дубровського, І.Б.Новіка, Л.А.Петрушенко, В.І.Сіфорова, В.С.Тюхтіна, А.Д.Урсула та ін.). З розвитком пізнання неухильно розширювалися обсяг поняття інформації і його застосування в науці, ставали усе більш очевидними закладені в ньому евристичні можливості, його наукові потенції, що не використовувалися раніше.

Головний гносеологічний зміст нового підходу полягає в вичленовуванні й аналізі саме інформаційного аспекту найрізноманітніших досліджуваних явищ. Він органічно доповнює собою речовинний і енергетичний аспекти, пізнання яких історично почалося значно раніше і тому нагромадило вже чималі традиції. Інформація поступово усвідомлюється як особливий, специфічний феномен, який аж ніяк не зводиться до свого матеріально-енергетичного субстрату, і водночас достатньо важливий, щоб служити "вершиною" кута зору, що об'єднує в певному плані вивчення об'єктів будь-якої сфери реальності і практично будь-якої природи. У монографії [3, с. 31-41] досліджено генезис інформаційного підходу [53-64]. Якщо говорити про гносеологічну специфіку, то вона полягає зовсім не у виділенні однієї певної сторони множини різноманітних явищ – це характерно для всіх взагалі пізнавальних підходів. Особливість же даного, інформаційного підходу, полягає в дуже високому ступені його спільності, в тому, що він вказує нетрадиційний спосіб найбільш широкого узагальнення властивостей і відносин досліджуваних об'єктів, тобто є теоретичним засобом загальнонаукового масштабу.

Важлива риса даного підходу полягає в тому, що він із самого початку розвивається не сам по собі, не ізольовано від інших пізнавальних інструментів науки, а як невід'ємна частина загальної системи сучасних теоретичних засобів. Це відбувалося, насамперед, в органічній єдності з іншими загальнонауковими підходами, що формуються, – системним, структурним, функціональним, модельним, імовірнісним тощо, із категоріями, що лежать у їх основі, із всіма іншими формами і засобами пізнання загальнонаукового рангу (проблемами, поняттями, методами дослідженнями, концепціями, теоріями, навіть особливими дисциплінами) [59]. Відзначається, що найхарактернішою рисою нових загальнонаукових конструктів є незвичайне сполучення в них окремих властивостей як конкретно-наукового, так і математичного та філософського знання. Завдяки цьому вони займають нібито проміжне положення між спеціальними науками всіх комплексів і філософією. При цьому тільки в органічному взаємозв'язку з усіма іншими загальнонауковими конструктами, тільки в іманентній єдності з ними інформаційний підхід може відігравати помітну роль і в розвитку уявлень про управління.

В період становлення і поступового розгортання інформаційного підходу поняття інформації нерозривно розвивається, його зміст збагачується і поглиблюється, відбувається становлення загальнонаукового і категоріального статусу поняття інформації [60-64]. Логічним же наслідком внутрішнього розвитку категорії інформації неминуче стає й узагальнення її взаємозв'язку з іншими поняттями, у тому числі, із поняттям управління [3, с. 36].

З поглибленням інформаційного підходу під час вивчення різноманітних об'єктів і явищ усе ширше застосовується поняття "метаінформації", що виражає ідею різнопорядкованості, різнорівневості інформаційних феноменів, той факт, що всередині самої інформації варто бачити своєрідну ієрархію, "поверховість" у структурі, причому одночасно в ряді аспектів. Хоча трактування змісту метаінформації різними дослідниками поки що не однозначні, частіше всього вона розуміється як інформація про інформацію [65, с.45], тобто інформація більш високих порядків, похідна від вихідної інформації, свого роду "надбудова" над нею. Ідея метарівнів є корисною й в осмисленні різноманітних сторін і компонентів управління. Тому є підстава вважати, що і саме поняття метауправління найближчим часом також займатиме належне місце в загальному арсеналі засобів теоретичного аналізу управління. Таким чином, прогрес у різнобічному дослідженні інформації та управління стає останнім часом усе більше взаємозалежним із розвитком інформаційного підходу до пізнання дійсності.

Найбільш багатогранно і яскраво виявляється інформаційний підхід у науках про людину, про її пізнавальну і практичну діяльність, про суспільство та його розвиток. І глибоко закономірно, що саме тут, у сфері соціальних процесів, з особливою силою відчувається також органічна єдність інформації та управління. Як відомо, проблема наукового управління процесами суспільного розвитку займає значне місце в законодавчих і виконавчих нормативно-правових актах останнього періоду. Одним із важливих інструментів дослідження і практичного вирішення проблеми наукового управління суспільством виступає поняття соціальної інформації, що об'єднує у собі всі різновиди інформації в суспільстві [3, с. 37,38]. Ще одна молода і помітно прогресуюча галузь знання – прогностика – на інформаційній основі вирішує завдання, що виходять далеко за рамки економіки та відносяться до самих різноманітних сторін життя суспільства (роботи Дж.Томсона, І.В. Бєстужева-Лади, Б.Г.Кузнєцова, В.А.Лісічкіна, Е.Янча та ін.). По суті прогнозування є визначальним випередженням дійсності людиною та суспільством. Цілком правомірне трактування цього процесу як специфічної форми моделювання – інформаційного моделювання майбутнього [60]. Водночас прогнозування в сфері соціальних явищ безпосереднім змістом пов'язано з управлінням. Саме прогнози (довгострокові і короткострокові) є значною мірою базисом для прийняття управлінських рішень різних масштабів. Крім того, у багатьох випадках і самий прогноз робить прямий вплив на подальший хід подій, будучи джерелом імпульсів керуючого впливу, на розвиток феноменів, що прогнозуються.

Варто підкреслити, що розвиток демократичного, правового, соціального суспільства ще більшою мірою посилює необхідність вирішення завдання управління науково-технічним прогресом, що, у свою чергу, висувається саме на основі інформаційної концепції. Цілком закономірно і те, що значне місце в цьому процесі займає інформатика. Термін "інформатика" з'явився порівняно нещодавно. На рубежі 80-х рр. було зроблено декілька спроб тлумачення цього терміну. Проте, дотепер інформатика як фундаментальний науковий напрямок і практична діяльність людини, що пов'язана із застосуванням обчислювальної техніки, ще знаходиться в стадії становлення, перетинаючись із математикою, економікою, медициною, управлінням та іншими галузями. З розвитком інформатики інформація стала відігравати іншу роль у суспільстві. Якщо писемність і книгодрукарство дали можливість успадковувати інтелектуальні досягнення, то інформатика дозволяє, а в деяких країнах уже дозволила зробити інформаційний ресурс продуктом і товаром одночасно. Сьогодні термінологією інформатики користується широке коло фахівців. Розвиваючись, інформатика одночасно змінює і розширює свою термінологію. Наведемо одне з визначень цього поняття: "інформатика (informatics, computer science) – це науковий напрямок, що займається вивченням законів, методів і способів накопичення, обробки і передачі інформації за допомогою ЕОМ та інших технічних засобів; група дисциплін, що займаються різноманітними аспектами застосування і розробки ЕОМ: прикладна математика, програмування, програмне забезпечення, штучний інтелект, архітектура ЕОМ, обчислювальні мережі" [66, с.544].

Історія інформатики в нашій країні насичена різкими змінами пріоритетів. Це відчувається навіть у термінології. Власне бачення місця інформатики в системі наук, у суспільстві було викладено в дослідженнях багатьох вчених – А.І.Берга, А.П.Єршова, А.О.Дородніцина, О.М.Білоцерковського, В.Є.Котова, В.А.Мельникова, Б.М.Наумова, Г.С.Поспєлова, Д.О.Поспєлова, В.Г.Афанасьєва, В.М.Глушкова, В.С.Михалевича, І.В.Сергієнка, А.Г.Івахненка, А.О.Стогнія, А.І.Михайлова, А.І.Черного, Р.С.Гіляревського, Е.С.Бернштейна, В.В.Косолапова, В.М.Чистякова та ін. Вважаємо за доцільне висвітлити методологічні аспекти інформатики, базуючись на аналізі наукових розробок [67, с. 1031; 68-81] і власному уявленні цих проблем.

Відомо, що для всебічного пізнання держави та права доцільно використовувати загальні, приватні (конкретні) та спеціальні методи в їх сукупності. Вважаємо за необхідне розглянути метод, що заснований на досягненні інформатики, та його взаємозв'язок з іншими методами. Інформатика постачає методами дослідження інші предметні галузі, і цілком природною є спроба проаналізувати, у яких галузях застосування інформатики відкриваються найбільші перспективи. Аналіз історії виникнення і становлення інформатики дає нам підставу вважати, що вона найтіснішим чином пов'язана із завданнями управління. Вивченням цього феномену займався й академік В.Г.Афанасьєв [75]. Багато вчених підтверджують, що біологічним і особливо соціальним системам властиві інформаційні процеси – обмін інформацією між компонентами системи, а також системою в цілому і навколишнім суспільним середовищем. Академік В.Г.Афанасьєв вважав, що не досліджуючи інформаційні процеси, неможливо одержати достовірне знання про систему та ефективно нею управляти. На його думку, інформатика підтверджує такий підхід до соціально-економічного управління, при якому в центрі уваги стають інформаційні аспекти функціонування управлінських систем.

Зв'язку інформатики із завданнями управління присвячені фундаментальні дослідження видатного вченого – академіка В.М. Глушкова, що створив яскраву наукову школу, яка склалася на базі Інституту кібернетики АН УРСР. Академік В.М. Глушков відзначав, що в сучасному світі відбуваються істотні зміни в інформаційно-управлінській сфері народного господарства. Сутність цієї зміни він бачив "у формуванні всеохоплюючих комп'ютерно-людських (діалогових) систем управління в національних і міжнаціональних масштабах. Необхідно особливо підкреслити, що мова йде не про просте використання ЕОМ для автоматизації складних обчислень, а про створення принципово нової технології організаційно-управлінських процесів" [76,с.173]. В.М.Глушков був переконаний, що самі по собі принципи управління, соціальні механізми організаційних процесів не зможуть вирішити проблеми.