>  Кількість рухів характеризує збільшення або зменшення кількості рухів, якими виконуються письмові знаки або їхні елементи порівняно з кількістю рухів, передбаченою типовими прописами, тобто конструкціями письмового знака.

Наприклад, у літері "г" - зменшення або збільшення довжини початкового елемента, у літері "т" - кінцевого, у "б" та "у" -збільшення рухів, які в конструкції не є обов'язковими, збільшення довжини під час виконання овалів, напівовалів.

>  Безперервність (або вид з'єднаних рухів) визначається вивченням місць з'єднань літер або окремих елементів, що залежить від способу з'єднання елементів і від частоти відриву письмового приладдя від паперу.

Розрізняють:

• злитий вид з'єднання - коли після закінчення руху (кінцевого штриха) утворюється перерва в русі для початку подальшого);
• іптервальний - якщо після закінчення руху (кінцевого штриха) утворюється перерва в русі для початку подальшого, тобто має місце відрив ручки від (пишучого приладу) від паперу, внаслідок чого у знаку або в центральній його частині утворюється перерва;
• незв'язний (уривчастий) - коли між літерами утворюються розриви, оскільки письмові знаки виконуються уривчастими рухами.

>  Послідовність рухів має місце тоді, коли в рукопису трапляються письмові знаки, виконані специфічними, відмінними від природної послідовності у відтворенні елементів рухами.

Такі порушення послідовності рухів утворюють окрему ознаку.

Так, у літерах "т", "ж", "н" визначено порядок нанесення елементів, і такі спрощення цієї послідовності іноді є стійкою навичкою.

>  Відносне розміщення рухів (особливості розміщення рухів) - характерна і стійка ознака, що фіксується вивченням окремих елементів письмових знаків і самих знаків під кутом зору їхньої просторової орієнтації.

У цій групі розглядається розташування пунктів початку, закінчення й перетину рухів відносно лінії основи письма, окремих елементів (справа, зліва, на елементі тощо) або відносно буквених елементів: вигляд обвідної верхніх і нижніх пунктів літер в окремому слові, рядку.

Відносне розміщення пунктів початку і закінчення руху може бути:

-    верхнім;

-    середнім;

-    нижнім.

Значення має розміщення пунктів перетину елементів літери.

>  Складність рухів - охоплює всі попередні групи і вказує, наскільки спрощені чи ускладнені рухи в літерах порівняно з типовими прописами.

Це спрощення або ускладнення може бути виражене і в формі рухів, і в збільшенні чи зменшенні їхньої кількості, продов-женості тощо.

> Розлади почерку - наслідки хворобливих процесів чи захворювань:

• хворобливе ускладення літер і знаків - мудровані, ускладнені літери, використання символічних знаків; зміна манери графіки букв (дрібні букви замінюються великими або друкованими; лівий нахил змінюється правим тощо) - характерно для осіб, хворих на шизофренію, циркулярний психоз;
• атоксія - безладний нахил штрихів, незначний ступінь їх зв'язаності, різнорозмірність письмових знаків, злами штрихів і збільшення їхньої довжини, неправильна форма письмових знаків обумовлюється розладом координації рухової навички під час графічного виконання письмових знаків (спазм письма, неврастенія, шизофренія, епілепсія тяжкої форми, хронічний алкоголізм);
• хвилястість штрихів - хвилястість відвідних і підвідних штрихів літер породжується ритмічними рухами руки (склероз мізку, старечий психоз, епілепсія, шизофренія, прогресивний параліч, переохолодження тіла);
• мікрографія - надзвичайно дрібні літерні знаки (летаргічний енцефаліт, шизофренія, депресивна форма циркулярного психозу).

Декілька моментів щодо ознак, за якими досліджують підписи.

Підпис - це особливий вид рукопису, що відображає прізвище особи у вигляді букв або умовних знаків, і такий, що має за-свідчувальне значення.

Підписи класифікуються за:

• належністю особи: від імені реально існуючої особи; від імені вигаданої особи;

-    засвідчувальиим значенням: справжні; несправжні;

• умовами виконання: виконані у звичних (природних) умовах; умисно чи ненавмисно змінені;
• складом: буквенні (літерні - підпис тільки з букв); штрихові - підпис складається зі штрихів, що букв не утворюють; змішані - підпис складається із букв та штрихів (без літерних знаків);
• інформативністю: повні (коли в підписі наявні всі букви прізвища); скорочені; ускладнені (додано ініціали або умовні поєднання штрихів, а на завершення - розчерк).

Ознаками підписів є:

-   розчерк - напрямок завершального штриха;

-   співідношення ліній основи письма і верхніх закінчень штрихів;

-   гладіолаж - зменшення розміру штрихів на кінці підпису;

-   розміщення підпису відносно тексту документа і лінування на папері (топографічна ознака).

Умисна зміна власного підпису з метою відмовитись у майбутньому від неї називається автопїдробленням. Є такі види автопідроблепня:

-    спотворення ознак підписного почерку;

-    обведення підпису олівцем або чорнилами;

-    вироблення нового варіанта підпису.

Почеркознавчі дослідження залежать від класу вирішуваних завдань, які поділяються на:

-    ідентифікаційні,

-    діагностичні,

-    класифікаційні.

Ідентифікаційні завдання пов'язані з установленням конкретного виконавця текстів, підписів або виконання однією особою різних текстів, підписів, окремих фрагментів тексту, текстів і підпису тощо.

Найпоширеніші причини неможливості ідентифікації:

-    відносно невеликий обсяг об'єктів ідентифікації;

-    конструктивно проста побудова підписів або почерку;

• виконання підписів чи тексту уповільненими рухами з елементами малювання;
• нечіткість виконання письмових знаків (різко прискорений запис);
• технічне підроблення об'єкта дослідження (під копірку перебиванням, циркуль, лінійка, трафарети тощо);
• недостатня кількість однойменних графічних знаків для порівняння їх у різних об'єктах.

Питання експертові:

-   ким із кола певних осіб виконано рукописний текст або його частину?

-   ким із конкретних осіб виконано цифрові записи?

• чи виконано тексти різних документів або різні частини одного документа однією особою?
• чи виконано підпис від імені певної особи - цією особою або іншого?

-  чи виконано текст документа і підпис у ньому однією особою? Діагностичні завдання передбачають розпізнавання часу та

умов виконання конкретного рукопису, стану виконавця.

Об'єктом дослідження є почерк, ознаки якого мають здатність відображати зміни часу та інших факторів.

Умови вирішення діагностичних завдань поділяються на:

а)  завдання, мета яких досягається тоді, коли є досліджува- 
ний об'єкт і порівняльні матеріали;

б)  завдання, які вирішуються лише тоді, коли є досліджува- 
ний об'єкт.

Структура дослідження у ході вирішення завдання в пункті "а" містить три етани: підготовчий, ідентифікаційний, діагностичний.

Завдання у пункті "б" має скорочену структуру дослідження, бо не охоплює ідентифікаційний процес, а це утруднює оцінювання виявлення ознак, через що завдання не завжди має вирішення.

Тому в таких ситуаціях висновки про незвичайність письма у більшості випадків є ймовірними. Запитання експертам:

• чи є придатним певний текст, підпис для дослідження з метою ідентифікації особи?
• чи виконано текст зміненим почерком (скорописом, друкованим, незвичною рукою)?

-   чи викопано підпис із зміною його ознак?

• чи було виконано текст із наслідуванням почерку певної особи?
• чи виконано рукопис (підпис) за незвичайних обставин: поза межами зорового контакту, за незвичної пози, на вертикальній поверхні, під час руху тощо?
• чи виконано рукопис (підпис) у незвичайному стані його виконання: під час захворювання, травми, втомленості, сп'яніння, хвилювання?

-   чи виконано спірний рукопис двома особами одночасно?

• чи виконано рукопис особою, що має навички письма друкованим шрифтом, незвичною рукою?
• який час минув після виконання тексту, підпису (за значного розриву в часі)?

Класифікаційні завдання передбачають установлення за допомоги почерку властивостей особи - виконавця документа (автора), характерних для певних груп осіб, що пишуть.

Це - різновид психолого-почеркознавчої експертизи, метою якої є визначення типу і властивостей нервової системи людини (особливо темпераменту); патологічних її особливостей; рис характеру - але такі експерименти не поширені.

Водночас відомості про кореляційну залежність між фізіологічними властивостями особи і почерком, установлення конкретних ознак почерку, які відображають ці залежності, дають змогу вирішувати низку класифікаційних почеркознавчих завдань:

-    особою якої статі написано текст документа;

-    якого віку виконавець рукопису, підпису;

-   якою є загальна соціальпо-демографічна характеристика виконавця - автора цього рукопису: місце формування письмових навичок, рідна мова, професія тощо.