Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

11. Методика криміналістичного дослідження письма (письмової мови та почерку)

Сторінки матеріалу:

  • 11. Методика криміналістичного дослідження письма (письмової мови та почерку)
  • Сторінка 2

Криміналістичне дослідження письма може проводитись у двох формах:

  • попереднє дослідження (результати якого фіксуються у протоколі огляду документа);
  • судово-експертне, яке полягає у призначенні та проведенні авторознавчої чи почеркознавчої експертизи.

Третій етап методики дослідження документів - це етап призначення й проведення судової експертизи.

Незалежно від виду призначуваної експертизи цієї групи, слідчий, суд (суддя), орган дізнання надсилає до експертної установи чи експертові такі документи:

-   постанову, ухвалу про призначення експертизи;

-   документи, рукописи та інші матеріали, в яких є письмо, що досліджується;

-   порівняльні зразки письма (письмової мови чи почерку);

-   деякі матеріали справи, де містяться відомості щодо можливого автора і виконавця, а також документи щодо умов виконання документів, які досліджуються.

До порівняльних зразків письмової мови ставляться відповідні вимоги:

-    обсягу,

-    походження,

-    часу виконання,

-    тактики отримання.

У методичних вказівках для правоохоронних органів йде мова, що зразки за обсягом повинні бути до п'яти сторінок машинописного тексту і до 10 сторінок рукописного тексту.

Але треба пам'ятати, що придатність матеріалу насамперед залежить не тільки і не стільки від обсягу, скільки від його якості, від характеру особливостей, що відображають навички письмової мови.

За походженням підібрані зразки можуть і повинні бути вільними, відносно вільними та експериментальними.

Вільними зразками вважаються документи, виконані (складені, написані, надруковані на множильних апаратах тощо) досліджуваною особою самостійно, власноручно, поза зв'язком із розслідуванням, тобто до порушення кримінальної справи, а щодо відносно вільних - можливо і після порушення кримінальної справи, але без жодного стосунку до розслідування.

Такими зразками можуть бути матеріали особової справи, доповіді, звіти, щоденники, листи та ін.

Експериментальні зразки - це тексти, виконані досліджуваною особою у процесі розслідування справи, на пропозицію слідчого, суду, експерта чи іншої особи, що відбирає ці зразки під час проведення оперативно-розшукових заходів.

Отримання таких експериментальних зразків пов'язане з потребою перевірки написання досліджуваною особою певних виразів, окремих слів тощо, які зазвичай відсутні у вільних зразках.

Такс отримання треба проводити декілька разів.

Вільні зразки повинні бути якомога більше наближеними до часу появи досиджуваного документа.

Найбільше це важливо тоді, коли є дані про те, що автор -особа, яка продовжує навчатися письму або проходить спеціальну підготовку, наслідком якої можуть бути зміни письма тобто активне збагачення активної лексики.

Тактика - підбір зразків: слідкувати за різноманітністю тематики, бо це дозволить ретельніше прослідкувати лексичні особливості та виявляти деякі елементи стилю викладу думок.

Одначе серед таких документів повинні бути також документи, написані па ту ж тему (або наближену), що й досліджуваний документ.

Експериментальні зразки під час дослідження експертом письмової мови можуть бути використані лише для перевірки граматичних, але не лексичних і стилістичних ознак, через те що останні несуть інформацію про письмову мову саме автора, а не складальника тексту (хоча якщо правильно провести отримання експериментального зразка, тобто коли буде унеможливлено спотворення письмової мови досліджуваною особою, тоді за експериментальними зразками можна запропонувати експертові досліджувати текст і за лексичними та стилістичними ознаками).

Судово-авторознавча експертиза може вирішувати дві групи завдань:

  • ідентифікаційні: встановлення тотожності автора конкретного документа; встановлення або вилучення із загалу авторів (початково розцінюваних як таких) досліджуваного документа; визначення факту складання документа різними авторами, а також установлення того, що автор і виконавець (рукописного) документа - різні особи;
  • діагностичні: визначення належності тексту конкретного документа до певного мовного стилю; факту навмисного спотворення письмової мови та фактів, що стосуються умов складання тексту документа тощо.

Наближений перелік питань до експерта-авторознавця:

-  одна чи різні особи є авторами поданих на дослідження документів?

-    яким є соціально-біографічний "портрет" автора документа?

-    чи є автором документа конкретна особа?

 

  • рівень грамотності автора документа і ступінь його володіння навичками письмово-мовного характеру?
  • навмисно чи ненавмисно змінено письмову мову поданого документа?

-   автором анонімного листа є чоловік, жінка та ін. Почеркознавчі експертизи

Методикою судово-почеркознавчої експертизи розроблено вимоги до порівняльних зразків (за аналогією зі зразками для авторознавчої експертизи):

-     достовірність (безсумнівність);

-     зіставлюваність (порівнянність);

-     належна якість;

-     достатність.

Достовірність (безсумнівність) походження зразка означає, що слідчий повинен упевнитися, ким виконано текст документа, що скеровується для експертизи як вільні зразки (зразки повинні бути засвідчені слідчим у процесуальному документі їх фіксації).

Зіставлюваність (порівнянність) означає, що зразки повинні бути виконані з використанням фрагментів досліджуваного тексту, слів, речень тощо; тими ж графічними символами, буквами того ж алфавіту або шифрами, за таких самих умов для письма на подібних матеріалах (не можна подавати зразки на папері, якщо текст, що досліджується, виконано на фанері, вертикальній стіні. У такому випадку зразки одержують на вертикальному об'єкті, а потім фотографують і подають знімки).

Належна якість. Зразки не повинні допускати великого розриву в часі від періоду виконання досліджуваного документа; бути виконаними на схожому папері чи бланку, аналогічними пишучими засобами і в тих самих умовах тощо.

Достатність означає: бути за обсягом не менше рекомендованих інструкцією1, яка вимагає такого обсягу зразків, що забезпечить можливість повного і всебічного зіставлення всіх ознак, що містяться в досліджуваному тексті.

Єдиних рекомендацій щодо кількості зразків немає, та це й неможливо передбачити, одначе вільних зразків повинно бути не менше 5-6 аркушів, причому різних за характером (матеріали особової справи, чорнові записи тощо); вільних зразків підписів - не менше 10 (до них можна прирівняти підписи на заявах, дорученнях, довіреностях, відомостях тощо).

Експериментальні зразки почерку відбираються у кількості 10-12 аркушів, підписів - не менше 20-30.

Кількість обумовлюється тим, що застосування математичних методів, що ґрунтуються на статистиці ймовірностей, вимагає значного обсягу зразків.

Для вирішення судово-почеркознавчих завдань (аналогічно до авторознавчих) потрібні такі види зразків почерку:

•   вільні;

•   умовно вільні;

•  експериментальні, які можуть бути звичайними та спеціальними.

Вільні - документи, виконані обвинуваченим (підозрюваним) не через справу до її порушення (вони здебільшого містять звичайний почерк, не спотворений через страх, що ці документи стануть предметом порівняльного дослідження).

Вони є найбільш корисними для експертизи.

Під час їх підбору необхідно керуватися ось чим:

  • за наявності великої їх кількості відбирати потрібно саме ті, які могли бути виконані за часів злочинних діянь цієї особи або за змістом були схожі з тими, що потрібно досліджувати;
  • за кількістю тексту вільні зразки повинні бути об'ємнішими і містити вирази, слова, склади, букви, цифри, розділові знаки - що є у досліджуваному тексті;

-     зразки мусять бути виконані на тій же мові, що й досліджуваний документ;

 

' Лин.: Інструкція щодо організації проведення судових експертиз у нау-коко-дослідних установах Міністерства юстиції України.- К., 1988.

-  зразки мусять бути виконані схожим із досліджуваним документом приладом (ручкою, олівцем, пером тощо) і на схожому папері.

Умовно вільні зразки - тексти, написані обвинуваченим після порушення кримінальної справи.

Тут можна припустити, що обвинувачений, передбачаючи, що його можуть підозрювати, на момент написання цих документів міг змінити свій почерк.

Відбір цих зразків відбувається за тими ж правилами, що й вільних.

Експериментальні звичні зразки - це такі, що не вимагають особливих умов для їх отримання.

А от експериментальні спеціальні - ті, для отримання яких потрібні спеціальні умови, максимально наближені до тих, за яких виконувалися досліджувані рукописи.

Під час отримання експериментальних зразків необхідно керуватись ось чим:

  • для письма під диктування повинні бути підготовлені підхожі до досліджуваного документа папір (того ж розміру, кольору, розліновапня, стану поверхні - гладка, шерехата), ручка, чорнила, олівець;
  • обвинувачений (підозрюваний) повинен під диктування записати текст досліджуваного документа.

Якщо продиктувати повний текст неможливо через нецензурні вирази або з міркувань оперативного порядку, то диктується спеціально складений текст, у якому повинні міститися слова, словосполучення письмових знаків, цифри, які є в досліджуваному тексті;

-  під час диктування необхідно спостерігати за тим, щоб обвинувачений писав звичним для себе, а не спотвореним почерком.

Якщо слідчий зауважить, що обвинувачений (підозрюваний) обмірковує виконання букв або прискорює темп письма, потрібно відповідно прискорити або уповільнити диктування і по якімсь часі повторити отримання зразків.

Диктувати треба чіткою, зрозумілою мовою, спокійним голосом, не вказуючи особі, яка пише, на розділові знаки, не підкреслюючи окремих слів або їхніх закінчень.

Слова, що відрізняються за вимовою від правопису, диктуються так, як вони вимовляються.

Якщо особа питає, як написати те чи інше слово, слід відповідати, що нехай пише так, як уважає за потрібне, або як пише зазвичай;

  • забороняється показувати обвинуваченому текст досліджуваного документа, вимагаючи від нього написання букв потрібної форми: писати великі, дрібні, з відповідним нахилом, вимагати того чи іншого розміщення тексту, підкреслювати (повторювати) граматичні помилки тощо;
  • рекомендується попередньо взяти від особи певне письмове пояснення, автобіографію або інший виконаний рукописом документ, але забороняється давати їй списувати текст досліджуваного документа, тим паче пропонувати викреслити (вималювати) текст досліджуваного документа.

-    поза під час письма повинна бути звичною - сидячи за столом.

Якщо піддослідний у повсякденному житті, на роботі користується окулярами, то цієї умови мусить бути дотримано і під час отримання зразків. Якщо відомо, що досліджуваний документ виконувався в незвичному положенні (стоячи, зігнувшись тощо) або за ненормальної обстановки (кепського освітлення, холоду тощо), рекомендується під час отримання зразків пропонувати таку ж позу і створити, по можливості, такі ж умови;