Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

7. Техніко-криміналістичне дослідження матеріалів документів, засобів письма та паперових грошей - цінних паперів

Сторінки матеріалу:

  • 7. Техніко-криміналістичне дослідження матеріалів документів, засобів письма та паперових грошей - цінних паперів
  • Сторінка 2

Під час дослідження документів прийнято розрізняти матеріали документів і засоби письма.

До матеріалів виготовлення документа входять:

  • носій тексту: папір, картон, фанера, метал, камінь, пластмаса тощо;
  • складові носія тексту: клей; різні матеріальні наповнювачі паперу, картону; барвники, консерванти та інші речовини, що падають паперу споживчих якостей.

Засобами письма є знаряддя письма людини - олівці; пір'яні, кулькові, капілярні ручки; плакатні пера; фломастери; друковані форми; друкувальні машини будь-якої складності; інструменти гравера і злочинця, який виготовляє підроблені документи.

Отже, матеріали документів - це матеріальний носій документа і компоненти, що його складають.

Засоби письма - це знаряддя письма людини, якими пишуть, друкують, рисують, гравірують знаки і літери тексту.

Матеріали документів та засоби письма можуть бути об'єктами ідентифікації та діагностики документів.

Зокрема, під час дослідження документів часто виникають питання, а саме:

-    чи цим засобом (олівцем, пером) виконано текст (лист);

  • який клас, вид барвника, що ним виконано лотерейний білет, і чи не виконано його барвником, виявленим у підозрюваного;
  • який державний стандарт паперу, на якому виконано доручення, і чи він ідентичний паперу, вилученому в обвинуваченого.

Дослідження паперу

Папір - основний матеріал документа, який складається з:

  • волокнистих матеріалів (залежно від сортів паперу ними можуть бути дерев'яниста маса, ганчірна напівмаса, білена та небілена целюлоза, макулатурна маса);
  • в'яжучих (в'язких) і проклеювальних речовин (казеїн, тваринний клей, віск, парафін, каніфоль, крохмаль, віскоза, синтетичні смоли).

Віскоза - концентрований розчин ксантогенату целюлози (продукт хімічної обробки деревної целюлози) в розведеному розчині їдкого натрію. Застосовують для одержання віскозного волокна, штучної шкіри, целофану).

Латекс, лятекс - молочний сік каучуконосних рослин.

В'яжучі речовини та прокладка вносяться у склад паперу для запобігання розпливу барвника;

-  наповнювачів (каолін, гіпс, крейда, сульфат барію, двоокис титану, сульфіт цинку, магнезит тощо), що входять у склад паперу для його відбілювання, фарбування та надання м'якості.

Дослідження паперу документів починається з огляду його слідчим. Останній зобов'язаний дослідити папір у проникному світлі під МЕС (мікроскопічним мікроскопом) і звернути увагу на його структуру, наявність волокон у товщі, їх колір; в ультрафіолетових променях відмітити колір люмінесценції поверхні паперу та обов'язково визначити його товщину мікрометром або штангенциркулем.

Товщина, колір, глянсуватість, волокниста структура - перші ознаки, що допомагають відшукати схожі зразки паперу для експертного дослідження.

Дослідження барвників штрихів тексту

Барвник - інтенсивно зафарбоване органічне з'єднання, колір якого залежить від його здатності вибірково поглинати тільки частину світлових хвиль спектра, а інші відбивати.

У XIX ст. використовувалися барвники рослинного і тваринного походження. Зараз застосовуються тільки синтетичні барвники, на основі яких виготовляють тверді, напівтверді та рідинні барвники (стержні олівців, чорнила, пасти для кулькових ручок, друкарські фарби, стрічки для друкарських машинок, копіювальні папери тощо).

Кольорові пасти дла кулькових ручок десь на 45% складаються з анілінового (анілін - органічна сполука, бузбарвна і отруйна, яку застосовують для одержання барвників, фармацевтичних препаратів, вибухових речовин тощо) барвника, на 20-40% зі штучної смоли та висококиплячих розчинників.

Яскравість пасти і її довге збереження на поверхні паперу досягаються використанням суміші компонентів різної розчинності.

Чорнила - найбільш розповсюджені кольорові чорнила для авторучок, що виготовлені на основі анілінового барвника з до-л ученням консервантів розчинника та іншої речовини, що запобігають висвітлюванню під дією сонячного світла (сонячні промені - вороги анілінових барвників).

Слідчий може лише візуально назвати колір, його відтінок, порівнюючи їх із каталогом кольорів, що є в його валізі, вказавши також, яким барвником нанесено текст - чорнилами, друкарською фарбою, графітним олівцем тощо.

Визначити розчинність і взагалі здійснювати будь-які експерименти з барвником не можна - це компетенція і рівень експерта, який'для цього та для інших цілей (встановлення тотожності у складі, кольорі барвників) використовуватиме хімічні дослідження, спектрофотометрію, тонкошарову хроматографію, дослідження в ультрафіолетових та інфрачервоних променях.

Такими дослідженнями також можуть бути виявлені ознаки, що свідчать про час виконання документа, послідовності нанесення штрихів, а інколи й ознаки конкретного пишучого приладу (засобу).

Оглядом олівцевих штрихів під мікроскопом можна виявити частки каоліну (гірська порода, що складається переважно з каолініту - мінералу класу силікатів, білого кольору), слюди у вигляді блискучих лусок.

За кількістю відкладених часток на одиницю поверхні та їхнім розміром визначається (переважно експертом) номер олівця.

Олівці бувають звичайними, кольоровими, копіювальними, стрижні олівців виготовляють із однорідної суміші барвника, в'язкої речовини (каоліну), пом'якшувачів і наповнювачів.

Кольорові та копіювальні олівці розрізняють за їхніми барвниками, які досліджуються за загальними критеріями дослідження інших видів барвників.

Клеючі речовини - для наклеювання фотографій на документах, для склеювання частин документів.

Бувають мінерального, рослинного, тваринного і синтетичного походження.

Однорідність або відмінність складу можуть бути виявлені різними експериментальними методами: мікроскопічними, хімічними, фізичними, фізико-хімічними.

Наслідком установлення клеючих речовин можуть бути вирішені питання щодо похоїіження та виду клею.

Дослідження засобів (знарядь) письма

Під час дослідження письма в документах належить враховувати, що засоби письма утворюють не тільки забарвлені штрихи, а й масковані барвником об'ємні сліди давлення і ковзання.

Олівець, перо і кулька в ручці, плакатне перо "Редис" і "Лопатка" крім забарвленого сліду залишають сліди тиснення і ковзання, які характеризують ознаки слідоутворювального об'єкта, що дає змогу здійснювати їх розшук і ототожнення за їхніми слідам и.

Погано заточений олівець, кулька авторучки, неоднакові за шириною розщепи пера, фабричне плакатне або кустарне перо - всі вони залишають траси. Ці сліди є мікроскопічними.

Тому огляд необхідно здійснювати із застосуванням мікроскопа та запрошувати фахівця.

Оглядом належить зафіксувати ширину забарвленого сліду штриха, потім під косим світлом виявити тиснення і виміряти їх.

Надсилаючи знаряддя письма на експертизу, слідчий зобов'язаний повідомити, що знаряддя, наприклад, олівець, після написання не застругували для письма тощо.

Дослідження грошових знаків і цінних паперів

У всій різноманітності документів особливе місце належить цінним паперам, зокрема грошовим знакам.

До найбільш розповсюджених видів цінних паперів належать: акції, облігації, сертифікати акцій, банківські векселі, векселі суб'єктів господарювання, чеки, акцизні марки, різноманітні акти на право володіння майном і нерухомістю тощо.

Названа група документів з огляду на специфіку виконуваних ними функцій має спеціальну систему захисту від підроблені ія.

Обізнаність із елементами цієї системи є першою умовою встановлення фактів підроблення цінних паперів і грошей.

Для виготовлення цінних паперів і грошових знаків використовується папір, виготовлений за спеціальною технологією, що містить різні елементи захисту:

-   водяні знаки, відлиті або нанесені егутером, одно- чи бага-тотонові;

-     планшети;

-     пластини (флюоресцентні);

-   волокна шовкові або синтетичні, видимі або невидимі, флюоресцентні чи не флюоресцентні;

-     нитки та полоски безпеки (металізовані та синтетичні);

-     мікрокапсули;

-     різноманітні хімічні насичення.

У деяких державах для виготовлення важливих документів застосовують спеціальні полімерні матеріали, широкий асортимент спеціальних поліграфічних фарб, що диференціюються як за кольором, так і за складом.

Використовуються фарби, які унеможливлюють копіювання відповідних реквізитів документів, виконаних цими фарбами, через їх хімічну нестійкість, флюоресцентність, теплочутли-вість, електропровідність, "магнетизм", рентгеноконтрастність, непрозорість в інфрачервоних променях, оптичну перемінність тощо.

Для поліграфічного оформлення таких документів застосовують усі основні способи друку - високий, площинний (плоский), глибокий.

Захист документа забезпечується за рахунок їх ускладнених різновидів:

-   офсетний друк з ірисовим спектром фарб двох та більше кольорів;

-   високий друк;

-    Орловський друк;

-    металографічний одно- і багатобарвний друк;

-    одно- і багатокольоровий мікродрук;

  • двосторонній друк суміщених зображень - одночасний друк окремих елементів документа (за такого друку однакові або схожі за конфігурацією фрагменти орнаментів або певних зображень наносяться на лицевій та оборотній сторонах листа з тонким позиціюванпям за місцем нанесення).

Під час вивчення таких документів па просвіт фрагменти зображень на лицевій стороні та обороті повністю суміщаються, утворюючи логічно завершені рисунки, абревіатури та інші зображення;

  • безбарвне (безколірне) тиснення (вичавлювання), коли названі елементи наносяться за технологією глибокого друку без використання барвників, через що утворюється характерний для цього способу друку рельєф на папері.
  • багатобарвний (багатоколірний) глибокий мікродрук, що становить собою багаторазово повторювані тексти різного змісту або цифрові реквізити, набрані дуже дрібним шрифтом (висота значка нижче 0,4 мм).

У поліграфічному оформленні бере участь значний набір спеціальних графічних елементів у вигляді:

-    захисної сітки;

-    гільйоширних набірних рамок;

-    гільйоширних орнаментів;

-    асюре;

-    коро;

-    віньєток;

-    інших засобів декору.

Гільйошир (гільйоширування) - гравірування на поверхні предмета (грошових знаків) сітки кривих (хвилястих) переплетених ліній.

Асюре - друкарська лінійка, якою утворюють відбиток у вигляді кількох тонких паралельних ліній; у друці цінних паперів і грошових знаків це - важливі місця захисту.

Коро - сукупність, система декоративних елементів (прикрас).

Віньєтка - графічна прикраса у книжках та інших друкованих виданнях.

Для більшості випадків підроблення цінних паперів і грошових знаків є характерними всілякі імітації - окремі відтворення змісту документів; внесення змін у реквізити підчищенням, дописуванням, дорисовуванням, додруковуванням, витравлюванням і змиванням.

Зрідка має місце повне підроблення грошових знаків та бланків пінних паперів.

Як за імітації, так і за повного підроблення злочинці змушені відтворювати або основні засоби (елементи) захисту, або систему захисту в цілому.

Зупинімося на деяких способах відтворення (підроблення) елементів захисту документів.

у Смуга безпеки та водяний знак.

Підроблення водяного знака досягається зміиенням оптичної щільності паперу в місці розташування псевдоводяного знака.