Вбивства, терористичні акти та інші злочини, що скоюються із застосуванням зброї, представляють собою велику небезпеку для громадян, суспільства та країни. Статистика злочинів цього виду невтішна: практично у всіх регіонах України та країн близького та далекого зарубіжжя фіксується їх зростання, збільшення числа постраждалих та загиблих. В кримінальний обіг втягнута не тільки стрілецька, а й "газова", хімічна, запалювальна подібні до зброї конструктивно та функціонально.

В матеріалах правоохоронних органів, де йдеться про стан та рівень злочинності, окремі дані свідчать про рівень озброєння злочинців, які використовують для вчинення низки злочинів різноманітну зброю. До того ж, асортимент такої зброї постійно розширюється. Із злочинною метою використовують не тільки традиційні знаряддя, якими можуть бути ножі, пістолети, рушниці тощо, а й нетрадиційну зброю, і навіть зброю масового ураження. Поява нових видів зброї, котру застосовують із злочинною метою, потрапляння таких об'єктів до незаконного обігу ставить актуальним для теорії і практики криміналістичної експертизи питання про те, що вважати зброєю.

Складність визначення поняття "зброя" полягає в тому, що в самому кримінальному законі України немає одноманітного тлумачення цього поняття. В законодавстві фігурують ізольовані визначення вогнепальної та холодної зброї, а поняття "зброя" на законодавчому рівні не формулюється взагалі.

Роз'яснення щодо вогнепальної та холодної зброї містяться у п.4 і 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 липня 1994 року № 6 "Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами". Як слідує з них, зброєю є будь-які види бойової, спортивної, нарізної та гладкоствольної мисливської зброї, для здійснення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згорянні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей), а також будь-які види холодної зброї: знаряддя та пристрої, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що мають колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, нунчаку, кастет  тощо) і призначені для ураження живої цілі. У разі виникнення сумнівів щодо належності того чи іншого предмета до зброї слід призначити відповідну судову експертизу. [179]. Але, Пленум Верховного Суду залишає без тлумачення питання про визначення поняття "зброя".

Про зброю ведуть мову військові спеціалісти, виокремлюючи зброю нападу, зброю захисту, стрілецьку зброю, навчальну зброю тощо. Представники галузі кримінального права звертають увагу на зброю як кваліфікуючу ознаку, що дає підстави вважати певний предмет зброєю і встановлювати передбачену законом кримінальну відповідальність за протиправні дії з нею.

Поняття "зброя" в наукових та довідкових джерелах тлумачиться по-різному, зокрема: як знаряддя, яке виготовляється людиною для боротьби із своїми ворогами, людьми чи тваринами [260, с.216]; будь-який засіб, пристосований, технічно придатний для нападу чи захисту, а також сукупність таких засобів [161, с.370]; сукупність засобів ураження, що застосовуються у збройній боротьбі [237, с.760.]; як пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі, подачі сигналів [244]; як технічні засоби, переважно для ведення бойових дій [238]; знаряддя для нападу чи оборони [154]. В тлумачних та енциклопедичних словниках є наступні визначення "зброї":  будь-яка річ для нападу чи захисту [57, с. 692.]; пристрої та засоби, що використовуються у збройній боротьбі для ураження та знищення противника [205, с.124.].

В широкому значенні до зброї відносяться пристрої та засоби для нападу чи захисту. [107, с.121.] В Тлумачному словнику російської мови  С.И.Ожегова и Н.Ю.Шведовой під зброєю мається на увазі будь-який засіб, технічно придатний для нападу чи захисту, а також сукупність таких засобів [162,  с.451].

З військової точки зору "зброя" визначається як пристрої та засоби, що застосовуються для знищення живої сили противника, його техніки та споруд. [206, с.938]. За масштабами уражуючої дії сучасна зброя поділяється на зброю масового ураження (ядерна, хімічна, бактеріологічна) та звичайну (вогнепальна, холодна). Тому вважаємо, що необхідно визначити, що розуміється під "зброєю" взагалі, оскільки поняття "зброя" в кримінальному праві, криміналістиці, військовій справі не співпадають за рядом ознак.

Тривалий час поняття "зброя" було дискусійним в кримінальному праві та криміналістиці. [208; 227; 172 ]

Кримінальне право запозичило його зміст із загально-технічних та військових галузей, що вже обумовило певні труднощі в кваліфікації злочинів. Так, в кримінальному праві, під зброєю розуміють предмети, спеціально призначені для ураження живої цілі, які не мають іншого, тобто господарсько-побутового призначення та в інтересах суспільної безпеки вилучені із цивільного обігу, і в необхідних випадках допускаються до обігу за дозволом компетентних органів. [181, с.124-125].

А.С. Подшибякін відзначає, що визначення терміну "зброя" повинно  даватися через найближчий рід та вид і пропонує визначити зброю як засіб, спеціально призначений для ураження живої чи іншої цілі [173, с.38].

Для криміналістів зброя є об'єктом криміналістичних досліджень. До змісту поняття "зброя" представники різних галузей знань вносять своє специфічне розуміння, наділяють це поняття певним смислом, що зумовлений насамперед, метою та завданнями вивчення зброї з позицій конкретної галузі знань. Так, якщо у фахівців військової галузі мета й завдання визначені потребами ефективної діяльності збройних сил, ведення бою в умовах війни чи збройних конфліктів, то для криміналістів основним завданням є дослідження зброї з метою забезпечення потреби практики розкриття й розслідування злочинів, пов'язаних з її використанням. Саме тому надзвичайно складною і навіть неможливою буде постановка завдання виробити єдине для всіх галузей знань розуміння поняття "зброї". Тому, ми приєднуємося до точки зору В.М.Плескачевського і тих вчених та практиків, які його підтримують стосовно виокремлення поняття "зброя" в криміналістиці. На думку В.М.Плескачевського зброя в криміналістичному розумінні - це матеріальний засіб індивідуального застосування, конструктивно і функціонально призначений для нанесення летальних ушкоджень людині або тварині, а також спеціального руйнування перешкод. Водночас, сам вчений зазначає, що його визначення зброї не може претендувати на остаточну зформульованість, але його можна сьогодні використовувати в криміналістиці в якості робочого інструменту. [170, с.323]

Різноманітність властивостей зброї породжує й різноманітність підходів до її характеристики. Наприклад, викликає спори формулювання у визначенні зброї її здатності до враження людини, тварини чи інших об'єктів нападу. Такі ознаки повинні давати підстави визнавати або ні певний предмет зброєю в криміналістичному розумінні. На нашу думку, не доцільно обмежувати вражаючу здатність зброї тільки можливістю нанесення смертельних ушкоджень. Такої ж точки зору дотримується й А.В.Семенов, який вважає, що летальний результат як наслідок застосування зброї, не можна розглядати обов'язковою умовою. Достатнім може бути нанесення людині такого тілесного ушкодження, щоб вона на певний час втратила орієнтацію в навколишній обстановці і цього часу достатньо для досягнення певної мети - нападу або захисту. [202, с.238-242]

На думку В.О.Ручкіна, в криміналістиці зброєю треба вважати такі пристрої, предмети (матеріальні засоби) індивідуального застосування, котрі конструктивно і функціонально призначені для нанесення не тільки летальних, але й несмертельних ушкоджень.

На підтвердження цієї тези він наводить такі доводи. Традиційні види зброї, що споконвічно створювалися для нанесення летальних ушкоджень, в принципі, мають потенційну здатність спричиняти і несмертельні ушкодження і за певних умов можуть розглядатися як "нелетальна зброя". Все залежить від мети і обставин їх застосування. Так, в одному екземплярі вогнепальної зброї можливим є застосування боєприпасів і патронів травматичної дії, але від цього вона не перестане бути зброєю в криміналістиці і , зокрема, об'єктом експертно-криміналістичного дослідження.

Окремі види зброї, що склалася історично, за задумом створювалися як зброя летальної дії, але в подальшому через бурхливий розвиток вогнепальної зброї пішли по шляху розвитку як спортивної зброї і зброї самооборони, що конструктивно не призначена для нанесення летальних ушкоджень. Проте, незалежно від цього вона розглядається в криміналістиці в якості зброї.

Деякі нові "нетрадиційні" види зброї, зокрема, газова, що є досить розповсюдженими об'єктами експертно-криміналістичного дослідження і конструктивно не призначені для завдання летальних ушкоджень на законодавчому рівні визнані зброєю, і не зважати на такі реалії в експертно-криміналістичній практиці було б помилкою.

З урахуванням тенденції розвитку сучасної зброї стає вочевидь перспектива широкого використання злочинним елементом при вчиненні правопорушень нетрадиційних видів зброї, заснованої на інших ніж у традиційної зброї принципах вражаючої дії, але така зброя також дає можливість ефективно досягати мети нападу або активного захисту. Подібні об'єкти відносять до джерел підвищеної небезпеки і відмовити їм в "праві" бути зброєю також було б помилкою. [186, с.113-114]. Вважаємо такі доводи відомого вченого переконливими.

На думку В.О.Навроцького характерними ознаками зброї є: а) спеціальне призначення для враження цілі - як живої сили, так і спортивних мішеней, мисливських та інших звірів і птахів; б)особливий правовий режим, який встановлюється з метою обмеження поширення й контролю за наявністю зброї. [152, с.41-42]

Аналіз наведених визначень дає підстави для висновку, що "зброя" - це спеціально виготовлене та технічно придатне для ураження живої чи іншої цілі знаряддя, яке використовується для нападу чи оборони.

Виходячи із запропонованого визначення зброї, в якості відмітної ознаки предметів, що відносяться до зброї, є те, що вони конструктивно призначені для ураження цілі.

Конструктивність (від латинського - складання, побудова) в техніці розуміється як схема пристрою та роботи предмету, механізму. У Великій Радянській Енциклопедії відмічається, що конструктивність передбачає взаємне розташування частин та елементів, їх взаємодію, матеріали, із яких виготовлені окремі частини. [25, с. 342].

Ознака конструктивності означає, що будова даних предметів визначає ціль, для якої вони будуть в подальшому використовуватися. Вони призначені та можуть бути використані в якості засобів ураження живої цілі чи руйнування, пошкодження, знищення об'єктів оточуючого середовища.

Зброя як спеціальні технічні пристрої (механізми) створена та призначена для виконання специфічної функції - ураження цілі, а конкретні її різновиди, маючи спільне призначення, відрізняються один від одного за принципом дії механізму, способу нанесення ушкодження. Так, конструктивний принцип дії вогнепальної зброї - вогнепальність (тобто використання енергії термічного розкладу газоутворюючої чи іншої речовини для механічного ураження снарядом цілі на відстані), а холодної зброї - невогнепальність, (тобто за своїми конструктивними особливостями остання призначена для механічного ураження цілі за допомогою м'язової сили людини при безпосередньому контакті із об'єктом ураження).

Ознака - цільове призначення - означає, що предмети та пристрої створені та призначені для ураження цілі. Проте термін "ураження" не розкритий в жодному нормативному акті.