Судові медики пропонують більш просте визначення, на їхній погляд, достатнє для задоволення відповідних експертних потреб: "Вогнепальною називають зброю, в якій для викидання (метання) снаряду використовується енергія порохових газів". [150, с.16]

Проте, які б визначення вогнепальної зброї не давались, суттєвим на наш погляд є виокремлення загальних для всієї вогнепальної зброї ознак.

Для того, щоб визнати предмет вогнепальною зброєю, Комаринець Б.М. зазначав, що досліджуваний об'єкт повинен відповідати критеріям збройності, вогнепальності та надійності. При цьому під критерієм збройності він розумів призначеність предмету для спричинення ушкоджень та наявність певної вбивчої сили. [97, с.47-56].

Критерій вогнепальності необхідно тлумачити як використання для передачі снаряду кінетичної енергії тиску газів, що утворилися під час вибухового розкладу пороху чи його замінника. [121, с.30].

Названий критерій дає змогу відмежувати вогнепальну зброю від інших видів метальної зброї, наприклад, пневматичної. В якості джерела енергії для метання снаряду у вогнепальній зброї використовуються інші метальні суміші (вибухові суміші), наприклад, маса сірникових голівок. [256, с.94-99]. Останні розробки в галузі створення вогнепальної зброї свідчать про те, що в ній для метання снаряду замість пороху можуть використовувати також рідкі компоненти (суміш пального та окислювача). [187, с.77-82)

Критерій надійності охоплює вимоги безпеки в користуванні зброєю та його безвідмовності, що забезпечується наявністю елементарно надійних основних частин. [121, с.30]. Критерій надійності завжди притаманний зброї заводського виготовлення, так як він з самого початку закладається заводом-виробником в її конструкцію у відповідності із ГОСТами та технічними умовами, що регламентують  випуск зброї.

Не використовуючи термін "надійність", Е.Н.Тихонов виділяє у вогнепальної зброї таку спеціальну ознаку, як наявність конструкції та міцності об'єкта, що забезпечують можливість здійснення із неї більше одного пострілу, а також достатню уражуючу дію снаряду. [224, с.49]

Цілком справедливо зауважує В.В.Зирянов, що ознаки "збройність" та "достатня уражуюча дія заряду" є визначаючими на тільки для вогнепальної, а й для будь-якого виду зброї, оскільки будь-яка зброя призначена для спричинення ушкоджень, а спричинення ушкоджень можливе тільки якщо предмет володіє необхідною силою, що дає змогу спричинювати шкоду об'єкту.

  Автори підручника "Криміналістика" критерієм для віднесення зброї до вогнепальної називають декілька ознак:

а) використання енергії газів вибухової речовини для метання снаряду;

б) наявність ствола для надання напрямку руху снаряду;

в) наявність пристрою для запалення заряду;

г) достатня міцність конструкції. [116].

Ми вважаємо, що при віднесенні об'єктів до категорії вогнепальної зброї необхідно виділяти два підходи. Якщо досліджується об'єкт заводського виготовлення, то для визнання його вогнепальною зброєю (із зазначенням конкретної моделі) достатнім буде лише факт наявності в конструкції основних частин зброї, які визначають її функціональне призначення, тобто ствола, ударно-спускового, замикаючого механізмів та інших деталей, якщо вони в комплексі дозволяють здійснити постріл. Необхідно також враховувати, що своєрідність конструкції певних моделей передбачає наявність у деяких її вузлів всіх необхідних для визнання їх вогнепальною зброєю елементів, наприклад, рухома частина пістолета П-08 "Парабелум". Якщо ж це саморобні пристрої, пристосовані із інших стріляючих механізмів, то для визнання їх вогнепальною зброєю обов'язковими будуть наступні умови: наявність ствола; здатність конструкції здійснювати постріли із використанням вибухового складу без її руйнації; наявність при цьому у снаряду відповідної вбивчої сили (уражуючої дії).

На  нашу думку до вогнепальної необхідно відносити також зброю, в якій роль снаряду виконує стиснена газова суміш, яку ще називають "газовою зброєю", оскільки вона відповідає всім цим ознакам. Останнім часом в обігу з'явилась зброя, роль снаряду в патронах якої виконує гумова "куля." Звичайно, що дана зброя не може відноситись до бойової вогнепальної, але цілком справедливо, на мою думку, даний вид зброї відносити також до вогнепальної в силу відповідності її характеристик вказаним ознакам.

Бойова зброя - це зброя виготовлена на промислових підприємствах із дотриманням конструктивних і технологічних стандартів та нормативів, і має відповідне маркування. Сама категорія "бойова вогнепальна зброя" не може існувати без наявності визначеної системи ознак, що її кваліфікують. У зв'язку з цим, як відмічають Д.Ю.Гамов та А.Д.Гоженко, винятково важливою задачею стає встановлення системи таких ознак і розробка на її основі схеми встановлення цільового призначення зброї. Існують різні підходи до вирішення даної проблеми. Так, у США визначення бойового призначення довгоствольної вогнепальної зброї виконується шляхом встановлення наявності в її конструкції бойових ознак із розробленого і законодавчо затвердженого переліку цих ознак. Аналогічний підхід закріплений і в законодавстві Франції і Німеччини. [35, с.116-117].

Критерієм віднесення вогнепальної зброї до бойової є необхідна наявність крім вище зазначених, ще такого важливої характеристики як достатня уражуюча дія снаряду з показником початкової кінетичної енергії  снаряду 1,1-3.0кгс×м.

Оскільки вогнепальна зброя набуває своїх властивостей завдяки використанню невід'ємних від неї частин (боєприпасів), розглядати її відокремлено від боєприпасів недоцільно.

Бойовими припасами є частина  озброєння, безпосередньо призначена для ураження живого об'єкту. До боєприпасів стрілецької зброї належать патрони та їх елементи (вибухова речовина, капсуль, пиж, прокладки, гільзи, снаряди). До загальновійськових боєприпасів, як до виду озброєння призначеного для ураження живої сили супротивника, знищення техніки, руйнування укріплень, споруд і виконання спеціальних завдань відносяться артилерійські снаряди, гранати, бойові частини ракет і торпед, авіаційні і глибинні бомби, реактивні снаряди, інженерні і морські міни, підривні заряди, димові шашки.

Боєприпасами мають визнаватися й імітаційно-піротехнічні вироби, освітлювальні засоби та вибухові пакети, які містять речовини, здатні до вибуху (тротил, гексоген, тетрил) і можуть бути приведені до дії без додаткових пристосувань, а також вибухові пристрої кустарного виготовлення.

Є.Сташенко дає пояснення поняття боєприпасів з точки зору криміналістичного дослідження вогнепальної зброї та слідів її застосування.

Так, під "бойовими припасами" маються на увазі - 1) предмети, призначені для стрільби із стрілецької зброї всіх видів, в тому числі і нарізної мисливської, артилерійських гармат, з метою ураження живої сили противника: патрони до бойової стрілецької зброї, гранати, міни, артилерійські снаряди і т.п.  2) предмети, призначені для пострілу із мисливських гладкоствольних рушниць з метою ураження тварин: патрони, споряджені заводським чи саморобним способом; порох, снаряди (кулі, шрот, картеч), пижі, прокладки, обтюратори [216, с.11].