Аналіз досліджень військово-технічної балістики та так званої "судової (криміналістичної) балістики" дає підстави для висновків, що предметом досліджень військово-технічної балістики є інші закономірності ніж в криміналістичній (судовій) балістиці. Якщо військова балістика вивчає рух снаряду під впливом порохових газів, які утворилися внаслідок згорання пороху, та інші явища, пов'язані зі згоранням пороху та розширенням порохових газів (піростатика та піродинаміка), а також рух артилерійського снаряду з моменту припинення дії на нього порохових газів до досягнення цілі (а судова балістика після досягнення цілі), то предметом дослідження судової балістики є закономірності виявлення та дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів їх застосування при вчиненні злочинів, а тому  об'єктами її досліджень є вогнепальна зброя, боєприпаси та їх елементи, інструменти та матеріали, за допомогою яких виготовлялась зброя та боєприпаси, об'єкти зі слідами пострілу і т.п.

Якщо військова балістика досліджує сам постріл, тобто процеси та явища, які відбуваються внаслідок згорання пороху зі снарядом в каналі ствола та за межами дії порохових газів, траєкторію польоту снаряда залежно від певних умов і т.д, то судова балістика досліджує як правило результати пострілу у вигляді різноманітних слідів-відображень, а також зброю як носій матеріальних слідів.

Якщо військова балістика розглядає зброю та снаряд як об'єкти, які впливають на характер траєкторії польоту, то судова балістика розглядає зброю та снаряд в першу чергу як слідоутворюючі об'єкти і як носії інформації про злочин. І тільки деякі аспекти діагностичних досліджень, які здійснюються в сфері кримінального судочинства і стосуються встановлення пробивної дії снаряду, дистанції та напрямку пострілу, можливості ведення прицільної стрільби, послідовності пострілів і т.п., перетинаються з дослідженнями військової балістики.

А.І.Вінберг та С.П.Мітрічев розглядали судову балістику як галузь криміналістики, яка досліджує науково-технічні прийоми дослідження в якості речових доказів вогнепальної зброї, боєприпасів та предметів зі слідами пострілу [111]. 

Відомо, що початком дисертаційного дослідження судової балістики вважають появу в 1945 році кандидатської дисертації Б.М.Комариця "Криміналістична ідентифікація вогнепальної зброї за стріляними гільзами". В цій роботі вперше було докладно розглянуто предмет та завдання судової балістики, об'єкти її досліджень, покладено початок формуванню термінологічного апарату. [88, с.190]

Б.М.Комаринець визначав судову балістику як сталу галузь криміналістичної техніки, змістом якої є вивчення закономірностей пострілу та дії зброї, розробка на основі цього науково-технічних методів та засобів виявлення, фіксації та дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, стріляних куль, гільз, дробі, картечі та пижів, слідів пострілу та явищ, що супроводжують постріл, з метою розслідування та попередження злочинів.

[97, с.9-10].

В.С.Аханов зазначає, що судова балістика своїм виникненням в якості галузі криміналістичної техніки зобов'язана необхідністю досліджувати, перш за все, вогнепальні пошкодження, кулі, дріб, картеч та зброю. [6].

Інколи вважають, що судова балістика - це розділ науки криміналістики, який вивчає ручну вогнепальну зброю та сліди її дії, для отримання доказової інформації. На основі даних військово-технічної балістики та механізму пострілу вона розробляє методи та технічні засоби для виявлення та фіксації, дослідження матеріальних слідів, які утворилися внаслідок застосування вогнепальної зброї під час вчинення злочину [123, с.282.].

На думку А. Лазарі, криміналістична балістика є підсистемою наукового пізнання, яка складається з двох частин. До складу першої входять знання про вогнепальну зброю, яка має відношення до кримінальної діяльності, про боєприпаси до неї, про сліди її виготовлення, зберігання, транспортування, переробки, застосування в злочинних цілях. До складу другої входять: система технічних засобів, методів та методик виявлення, фіксації, вилучення, зберігання та дослідження балістичних об'єктів, отримання та використання поміщеної в них інформації з метою вирішення ідентифікаційних та інших завдань в кримінальному судочинстві  [112, с.219.].

Так, І.С.Андрєєв вважає, що судова балістика - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів і інших явищ, які пов'язані з застосуванням вогнепальної зброї при вчиненні злочинів, незаконного носіння, зберігання, виготовлення або збуту зброї. Вона розробляє засоби і прийоми їх виявлення, зберігання, фіксації, вилучення і дослідження, а також рекомендації щодо профілактики злочинів. [5, с.204].

Таким чином, аналіз традиційних понять криміналістичної (судової) балістики дає підстави для висновку, що її предметом є пізнання особливостей та ознак об'єктів, встановлення закономірності механізму утворення слідів зброї з метою встановлення роду, виду та системи вогнепальної зброї, її справності та придатності до стрільби, ідентифікація конкретного примірника застосованої зброї за стріляними гільзами та кулями, виявленими на місці події, встановлення виду боєприпасів та їх частин, напрямку та дистанції пострілу і т.п.

Об'єктами дослідження "судової балістики" є зброя, а також її частини - магазин, щоки рукоятка, випробувальні клейма, боєприпаси, гільзи, кулі, шріт, капсулі, пижі, контейнери, прокладки; матеріали та інструменти для виготовлення та спорядження боєприпасів; вибухові речовини - порох та його компоненти; кульові, дробові пробоїни та пошкодження на  перешкодах; сліди-відображення на гільзах, кулях, шротинах, прокладках і пижах; сліди продуктів пострілу.

Справедливо постає питання про правильне відображення об'єму досліджень, які проводяться в "судовій балістиці" назві самого розділу.

Деякі вчені вважають, що "зброєзнавство", як назва розділу, найкраще відповідає поставленому завданню. Хоча "зброєзнавство" поєднує всі дослідження більш повно з точки зору обсягу досліджуваного матеріалу, але оскільки сам термін є дуже широким і охоплює не тільки дослідження вогнепальної зброї, холодної зброї та вибухових речовин і вибухових пристроїв, а й інші знання про зброю, які не цікавлять криміналістику. До таких питань можна віднести історію, розвиток вогнепальної зброї, аналіз технологій та матеріалів, які використовуються при виготовленні зброї, конструктивні розробки тощо. Отже виходить, що будь-яке питання стосовно будь-якої зброї беззаперечно належить до сфери досліджень "зброєзнавства". Але і за такої концепції, частину, присвячену дослідженню вогнепальної зброї, називають все ж таки "судовою (криміналістичною) балістикою".

Дана дилема може бути вирішена у випадку зміни назви розділу на  "криміналістичне дослідження слідів вогнепальної зброї, боєприпасів чи слідів їх застосування", хоча і в цьому випадку є аспект, який не дає повною мірою охопити об'єкти дослідження. Із вогнепальної зброєю, боєприпасами до неї та слідами, як об'єктами дослідження труднощів немає.

Історично склалося так, що крім основних предметів, засобами та методами судово-балістичної експертизи досліджуються пневматична зброя, "газова зброя", сигнальні ракети, та перероблені у вогнепальну зброю пристрої.

Що стосується  пневматичної зброї та сигнальних ракет, то вони, будучи об'єктами саме балістичних а не криміналістичних досліджень не відносяться  до вогнепальної зброї. Припустімо, що сигнальні ракети відносяться до боєприпасів, і становлять окрему групу досліджень, але положення саме сигнальних ракет є незрозумілим. Якщо вони є боєприпасами, то до них тоді потрібно відносити петарди, феєрверки, салютні установки тощо і вносити їх в перелік до об'єктів дослідження. А з іншого боку як розмежовувати, які саме боєприпаси є об'єктом дослідження даної експертизи, а які є об'єктом вибухотехнічної. Також важко пояснити чому криміналістичне дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів їх застосування досліджує пневматичну зброю.

Пояснення скоріше за все, потрібно шукати в комплексному дослідженні, яке наприклад поєднує знання судової медицини та знання балістики, як складової частини криміналістичних досліджень вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів їх застосування. В  цьому випадку пневматична зброя буде розглядатися як знаряддя, яким спричинено ушкодження і буде об'єктом судово-медичного і криміналістичного дослідження, а комплексний характер досліджень дає змогу при необхідності використати також балістичні знання.

Розвиток судової балістики залежить від прогресу техніки, від вдосконалення зброї та боєприпасів. На наш погляд, сьогоднішнє дослідження судової балістики а рамках "зброєзнавства", поєднання в одній галузі різних за ступенем методичної розробленості елементів покладає на судову балістику певну наукоутворюючу роль. В період існування "судової балістики", як самостійної галузі криміналістичної техніки, накопичений практичний матеріал дає можливість сформулювати поняття судової балістики та намітити її систему, визначити коло об'єктів.

 Українські науковці, даючи визначення криміналістичного вогнестрільного зброєзнавства, підкреслюють, що це розділ науки криміналістики, який вивчає ручну вогнестрільну зброю і сліди її дії, для одержання доказової інформації. На основі військово-технічних даних загальної і військової балістики та механізму пострілу він розробляє методи і технічні засоби для виявлення, фіксації та дослідження матеріальних слідів, які утворюються внаслідок використання вогнестрільної зброї при вчиненні злочинів. [21, с.63].

Ми не можемо погодитися з таким визначенням. По-перше, при визначенні наукових понять, треба більш акуратно підходити до вживання українських термінологічних сполучень. Як свідчить практика, паралельно з "вогнепальним" у криміналістиці використовується прикметник "вогнестрільний". Прикметник "вогнестрільний" часто перетинається з прикметником "вогнепальний", поєднуючись з тим самим іменником "зброя". Цілком слушно говорить Н.Ковальчук про те, що до російського "огнестрельный" подають два українських аналоги, але не як взаємозамінні, а як такі, що розрізняються за сполучуваністю з іменниками. Вогнепальний уживається щодо іменника зброя, а вогнестрільний - щодо іменника рана. [94,  с.104].

Вважаємо, що найточнішими аналогами до російського "огнестрельный" в українській мові є прикметник вогнепальна (зброя) та вогнестрільна (рана).

По-друге, це поняття майже нічим не відрізняється від визначення поняття "криміналістична балістика". Ми вважаємо, що після включення судової балістики в об'єднану галузь "криміналістичне зброєзнавство" необхідно зробити деякі уточнення відносно поняття "судова балістика". Враховуючи оптимальну структуру дефініції поняття галузі криміналістичної техніки чи її структурних частин, В.М.Плескачевський пропонує наступне формулювання: судова балістика - це розділ (підгалузь) криміналістичного зброєзнавства, в якому вивчаються закономірності конструювання та виготовлення вогнепальної зброї, не збройних вогнепальних об'єктів та боєприпасів, закономірності явищ внутрішньої та зовнішньої балістики пострілу та утворення слідів пострілу на гільзі, кулі та перешкоді, розробляє прийоми, методи та засоби виявлення, вилучення, дослідження та оцінки цих об'єктів та слідів з метою розкриття, розслідування та попередження злочинів. [168].

Стосовно вирішення завдань криміналістичної експертизи, Б.М.Комаринець дає таке визначення: "Під вогнепальною зброєю розуміють метальну зброю, в якій снаряд отримує спрямований рух за рахунок енергії вибухового розкладу пороху". [97, с.36]