Щодо  рівнів, то у межах ретроспективного головним каналом руху інформації є "криміналістична характеристика ¾ типові слідчі версії", у межах перспективного ¾ "типові слідчі ситуації ¾ програма розслідування ¾ системи слідчих дій". Більш складним, безумовно, є обмін інформацією між елементами різних рівнів, який схематично можна представити у такий спосіб: "типові слідчі ситуації ¾ типові слідчі версії ¾ програма розслідування ¾ системи слідчих дій", тобто інформація із такого елемента перспективного рівня, як "типові слідчі ситуації", синтезується із інформацією елемента ретроспективного рівня "типові слідчі версії", обумовлюючи мету, стратегічні і тактичні завдання розслідування, вирішення яких можливе за рахунок застосування  певної системи (комплексу) слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. 

         Аналіз запропонованої моделі дозволяє дійти висновку, про те що елементи, які входять до її складу, визначаються як  головні, тобто такі що істотно впливають  на процес її формування та функціонування. Саме навколо названих категорій акумулюється найбільш криміналістично значуща  інформація, що розкриває сутність як ретроспективного і перспективного рівнів, так і самої інформаційно-пізнавальної моделі окремої криміналістичної методики в цілому.

         Важливість зазначених категорій обумовлює необхідність їх більш докладнішого розгляду.  

         Першим структурним елементом інформаційно-пізнавальної моделі окремої криміналістичної методики, серцевиною її ретроспективного рівня є "криміналістична характеристика злочину". Ця  категорія відносно нова, вона введена у криміналістичну науку порівняно недавно і знаходиться поки що у стадії становлення. На думку С.М.Чурилова, саме " прагнення вчених-криміналістів знайти підходи до розкриття змісту закономірностей у сфері доказування породило винахід спеціального терміна "криміналістична характеристика злочину" [195 ] [12]) .

В розвитку криміналістичної характеристики можна виділити такі етапи.

1. Перші згадки і опис криміналістичної характеристики злочинів у працях О.Н.Колесніченка, С.П.Мітрічева, Л.О.Сергєєва ( кінець 60-х років ХХ ст.).

         2. Розробка теоретичних засад криміналістичної характеристики злочинів ( 80-ті  ¾ початок 90-х років ХХ ст.).

         3. Розробка криміналістичних характеристик окремих груп, видів і підвидів злочинів та поглиблення формування теорії криміналістичної характеристики злочинів ( протягом 90-х років ХХ ст.). 

         4. Відставання розробок практичного аспекту  порівняно з теоретичним і на підставі цього поява пропозицій щодо повної відмови від застосування криміналістичної характеристики як наукової категорії (кінець ХХ ¾ початок ХХI ст.).

         Дійсно, погляди на сутність, місце і значення криміналістичної характеристики злочинів у криміналістичній літературі висловлювались  найрізноманітніші і навіть полярні: від відведення їй ролі загальної криміналістичної теорії, вчення [208; 86] [13]) і на підставі цього віднесення до теоретичних та методологічних основ криміналістики ¾ до повного заперечення необхідності і доцільності виділення такої наукової категорії1, що стала "криміналістичним пережитком" [22] [14]).

         Дискусії, що точилися навколо криміналістичної характеристики, не вщухають і до тепер. Так,  на сьогодні відсутня єдність щодо поняття,  значення і місця вказаної категорії у системі науки криміналістики. При цьому криміналістичну характеристику злочинів визначають як:

         а) систему узагальнених даних (відомостей) про найбільш типові криміналістично значущі ознаки певного виду (групи) злочинів [107; 16] [15]);

         б) наукові положення окремої методики розслідування, що являють собою систему відомостей про елементи механізму вчинення злочину [57] [16]);

в) наукову категорію, в якій з достатнім ступенем конкретності описані типові ознаки і властивості події злочину [79] [17]);

         г) наукову абстракцію, що відображає в основному на статистичному рівні дані про прийоми підготовки і способи вчинення окремих видів (підвидів) злочинів [201] [18]);

         r) систему закономірно взаємопов'язаних криміналістичних даних про елементи складу злочину [51] [19]);

         д) ідеальну сукупність криміналістично значущих елементів та їх ознак про закономірності механізму конкретного виду злочинів [69 ] [20]); 

         е) інформаційну модель, що являє собою якісно-кількісний опис типових ознак конкретного виду (групи) злочинів [164] [21]);

         є) модель системи зведених відомостей про криміналістично значущі ознаки виду, групи або конкретного злочину [175] [22]) тощо.

         Перелічені визначення вже дозволяють окреслити концептуальну галузь поняття, вичленити його структурні елементи та їх зв'язки. З огляду на запропоновані принципи побудови окремої криміналістичної методики, в якій криміналістична характеристика займає ключову позицію, й останню треба визначати як інформаційну модель, в якій на статистичному рівні відображені кореляційні залежності між її елементами. У такій моделі відображаються типові ознаки, що характеризують даний масив злочинів, і специфічні, що дозволяють відокремити його від інших груп злочинів. При цьому головною відмінністю цієї моделі є те, що всі елементи, котрі входять до її складу,  становлять певну систему і розглядати їх у відриві один від одного недоцільно. Кожний елемент даної системи здатний впливати на вирішення загальних питань досудового слідства, а саме: висунення версій, визначення напрямків розслідування та алгоритму дій слідчого, прогнозування можливих варіантів доказової поведінки злочинця, ймовірних місць вчинення нових злочинів тощо.  

Таким чином, узагальнені дані, що входять до складу криміналістичної характеристики злочинів, призначені не тільки для розробки системи типових слідчих версій та умовиводів, що випливають з них, а й для визначення відповідного кола доказових фактів, які необхідно встановити [167][23]).

Цей висновок певною мірою можна вважати відповіддю на зауваження Р.С.Бєлкіна відносно того, що "сам по собі комплекс відомостей про злочин, що становить зміст криміналістичної характеристики, нічого нового ані для науки, ані для практики не дав" [24] [24]) .

         Другим елементом ретроспективного рівня у запропонованій нами інформаційно-пізнавальній моделі окремої криміналістичної методики вбивств  виступає "типова версія".

Враховуючи загальнотеоретичні положення криміналістики щодо системи версій [78; 43; 9; 189; 170; 85] [25]), можна стверджувати, що "типова версія" ¾ це достатньо нове утворення, яке має відмінну від конкретних версій фактичну базу формування і у зв'язку з цим посідає особливе місце в пізнавальній діяльності слідчого, судді, експерта [132] [26]). Типова версія ¾ це своєрідний "зародок" системи загальних (а іноді і окремих) слідчих версій з конкретної справи [156] [27]).  Їй притаманні такі функції:

а) гносеологічна ¾ виступає орієнтиром високого рівня у розслідуванні злочинних проявів (особливо вчинених у ситуації неочевидності);

б) організаційна ¾ сприяє організації розслідування у складних, поліваріантних ситуаціях, визначаючи шляхи і напрямки діяльності слідчого;

в) тактична ¾ допомагає слідчому (судді, експерту, дізнавачу) у висуненні найвірогідніших версій із можливих, за умов невизначеності конкретної події;

г) навчальна ¾ сприяє активізації розумової діяльності та орієнтації мислення при нетрадиційних обставинах розслідування. 

Підкреслюючи значущість цієї категорії, О.Н.Колесніченко і Г.А.Матусовський справедливо вказували, що "використання системи типових версій вносить у розслідування елемент точності, повноти, допомагає слідчому проаналізувати відомі йому аналогічні ситуації і відібрати придатні під конкретний випадок з літературних джерел. Ознайомлення зі схемою таких версій дозволяє одномоментно охопити й перспективно намітити всі можливі основні напрямки розслідування" [105] [28]) .

         Разом з тим єдності у визначені поняття і сутності цієї категорії серед учених-криміналістів не має. Так, Р.С. Бєлкін визначав типову версію як характерне для даної ситуації з огляду відповідної галузі наукового знання або узагальненої практики (оперативно-розшукової, судової, слідчої, експертної) передбачуване пояснення окремих фактів чи події в цілому. На його думку, типові версії мають дуже обмежене пізнавальне значення, оскільки вони, базуючись на мінімальних фактичних даних, можуть дати тільки найзагальніше пояснення події, ще недостатнє для успішного завершення розслідування. Тому типова версія  конкретизується у процесі доказування в міру накопичення дізнавачем (слідчим) необхідної інформації [20][29]). В.О.Коновалова, навпаки, вважає, що "типові версії у своєму арсеналі несуть достатньо об'ємну доказову інформацію, що й дає змогу використовувати їх як орієнтир у подібних ситуаціях" [113] [30]) .  

         На думку М.О.Селіванова і Л.Г.Відонова типова версія являє собою засноване на спостереженнях умовне міркування, яке виражає ймовірний зв'язок між певними видами елементів криміналістичної характеристики злочинів [168] [31]). І.Ф.Ясенєв під типовою версією пропонує розуміти припустиме пояснення для подібних ситуацій, що увібрали в себе усе істотне для даної групи злочинів і мають показник ступеня ймовірності або інше кількісне вираження [210] [32]).

         Відмінну від попередніх позицію щодо розглядуваної категорії займає О.М.Ларін. Він заперечує проти пізнавальної ролі типових версій і віднесення їх до різновиду слідчих, оскільки вони "являють собою не припустиме, а позитивне знання, що відображає не конкретну ситуацію, а всі відомі, узагальнені попередньою практикою ситуації даного виду"  [130] [33]) .