а) типова слідча ситуація ¾ це наукова абстракція, в якій відображені найбільш загальні, ймовірні риси, що характеризують хід і стан розслідування на певному етапі;

б) для забезпечення типізації із всіх компонентів, що входять в структуру слідчої ситуації, доцільно залишити тільки компоненти інформаційного характеру. Навіть така "усічена типізація", заснована на використанні тільки джерел інформаційного характеру, має свою практичну спрямованість щодо найбільш продуманої побудови слідчих версій, визначення оптимального напрямку розслідування, обрання найбільш ефективного комплексу слідчих дій і тому має право на існування;

в) інформаційною базою типових слідчих ситуацій є частота зустрічності ситуацій конкретних, що обумовлює необхідність аналізу і оцінки значного емпіричного  матеріалу. При цьому одним із істотних критеріїв віднесення конкретної ситуації до розряду типової слід вважати ступінь впливу останньої на процес визначення послідовності проведення слідчих дій або тактичних операцій. Іншими словами, в методиці розслідування окремих видів злочинів як типові мають бути виділені такі слідчі ситуації, які істотно впливають на формування алгоритму дій слідчого. Якщо нехтувати цим критерієм, то можна дійсно визначити невичерпну кількість варіантів слідчих ситуацій, які реально не впливають на формування методики, а тільки виступають як інформаційний баласт;

г) інформаційну структуру типових слідчих ситуацій становлять відомості, сформульовані відносно даних, що входять у криміналістичну характеристику певного виду злочину та предмет доказування;

r) кожна типова слідча ситуація має "свій" сталий набір ознак (про хід і стан розслідування), система яких дозволяє індивідуалізувати її відносно певного етапу розслідування;

д)  індивідуальність типової слідчої ситуації обумовлює побудову системи безпосередніх завдань і обрання найбільш ефективних шляхів та засобів їх вирішення.       

Отже, залежно від вихідних даних, на підставі яких порушуються кримінальні справи про вбивства, можуть бути виділені такі типові слідчі ситуації:

• виявлено труп з ознаками насильницької смерті;
• виявлено частини розчленованого трупа;

- встановлено факт зникнення людини за наявності обставин, що вказують на можливість її вбивства;

• має місце з'явлення із зізнанням;

-   одержано заяву від очевидців вбивств або потерпілих, що залишились в живих  при замаху на вбивство.

         Зазначені слідчі ситуації відрізняються динамічністю. При цьому трансформація стосується не тільки різноманітних якісних, а й кількісних показників, тобто одна вихідна ситуація може перерости в декілька ситуацій початкових. Крім того, треба враховувати, що на процес формування слідчих ситуацій також впливають кримінальні ситуації, тобто ситуації вчинення злочину. Щодо вбивств, то йдеться насамперед про очевидні та неочевидні кримінальні ситуації. Так, щодо початкового етапу розслідування вбивств за наявності трупа типовими можна визнати такі слідчі ситуації.

1. Одержана повна інформація щодо всіх елементів криміналістичної характеристики, тобто відомості про місце, час, знаряддя, обстановку, спосіб вчинення злочину, особу жертви та злочинця (така ситуація трапляється у 80% випадках розслідування очевидних вбивств).

2. Одержана інформація щодо всіх елементів криміналістичної характеристики за винятком відомостей про мотив вчинення злочину ( така ситуація можлива при розслідуванні очевидних вбивств, коли характер і спрямованість дій злочинця суперечать його показанням).  

3. Одержана інформація щодо місця, часу, знаряддя, обстановки, мотиву, способу вчинення вбивства, особи жертви, але невідома особа злочинця (відсутність даних щодо таких елементів криміналістичної характеристики, як мотив, місце, час, декілька ускладнює названу ситуацію, але не на стільки, щоб істотно вплинути на тактичні завдання, які постають перед слідчим, та алгоритм його дій і  тому не можуть слугувати підставами для виділення їх у самостійні різновиди слідчих ситуацій).

4. Одержана інформація щодо місця, часу, знаряддя, обстановки, способу вчинення вбивства, але особу потерпілого не встановлено, бракує даних про  особу злочинця та мотив.

         Якщо кримінальну справу порушено на підставі з'явлення із зізнанням, то на початковому етапі розслідування вбивств типовими можуть бути такі ситуації.

1. Одержана повна інформація щодо всіх елементів криміналістичної характеристики і предмета доказування.

2. Одержана інформація щодо місця, часу, знаряддя, обстановки, способу, мотиву вчинення злочину, особи жертви і злочинця, але труп жертви злочину не знайдено.

Отже, типові слідчі ситуації є важливим елементом структури методики розслідування вбивств, що істотно впливає на формування системи слідчих дій, алгоритм поведінки слідчого.

Останній блок у запропонованій інформаційно-пізнавальній моделі окремої криміналістичної методики становлять  слідчі дії, щодо яких треба виокремлювати два аспекти: 1) формування їх систем; 2) розробку рекомендацій стосовно провадження окремих  з них, наприклад, огляду місця події, допиту обвинувачено тощо.

Слід відзначити, що криміналістична методика розглядає слідчі дії не ізольовано, а у взаємозв'язку одна з одною. Залежно від мети вони утворюють певні системи. Елементами таких систем є типові слідчі дії, а їх структура відображає оптимальну послідовність провадження. Оптимальний набір слідчих дій і оптимальна послідовність їх провадження є головними принципами формування і функціонування інформаційно-пізнавальної моделі окремої криміналістичної методики розслідування вбивств.

Типові системи слідчих дій, що знайшли своє відображення у методиці розслідування вбивств,  обумовлені насамперед типовими слідчими ситуаціями, що виникають на певних етапах розслідування цих різновидів злочинів, тобто кожній типовій слідчій ситуації притаманна своя система типових слідчих дій. З іншого боку, саме системи слідчих дій є найбільш раціональним засобом впливу на ці ситуації з метою вирішення стратегічних завдань розслідування. Крім того,  системи слідчих дій здатні забезпечити економію часу на пошук правильних рішень і обрання оптимальних шляхів їх реалізації, що значно знижує рівень помилок і підвищує ефективність праці слідчого у конкретному акті розслідування.                                    

Разом із системами слідчих дій, котрі розглядаються як традиційні елементи структури окремої криміналістичної методики, у криміналістиці має місце ще одна відносно нова категорія, яка отримала назву "тактична операція" [128][47]). Засновники концепції тактичної операції виходили з того, що вона є: 1) сукупністю тактичних засобів реалізації методів розслідування; 2) засобом реалізації взаємодії слідчого з органами дізнання, державними установами і організаціями, окремими громадянами, необхідність яких виникає при вирішенні завдань розслідування; 3) організаційним і тактичним засобом ліквідації протидії з боку правопорушника; 4) засобом алгоритмізації процесу розслідування злочинів; 5) засобом реалізації тактичних прийомів, що вимагають сукупності дій слідчого та представників інших органів. "У всіх випадках, ¾ висловлює А.В.Дулов, ¾ тактичні операції є засобом вирішення тактичних завдань" [84] [48]) .

Під час формування теорії тактичних операцій висловлювалась вельми смілива ідея стосовно того, що методика розслідування різноманітних категорій злочинів у значному ступені повинна будуватися на розробці комплексів тактичних операцій, що істотно змінить зміст методики, зробить її більш корисною для практичної діяльності по розслідуванню злочинів [84] [49]).

  Але на сьогодні поки що, ані теорія, ані практика не підтримали категоричні пропозиції А.В.Дулова. У криміналістичній методиці поряд існують дві побудови: системи слідчих дій і тактичні операції. Причому кожна з них має своє функціональне призначення. Якщо перша спрямована на вирішення стратегічних завдань розслідування, то друга ¾ на вирішення тактичних. Так, проблемній ситуації, що характеризується відсутністю необхідних відомостей про злочинця, відповідає стратегічне завдання щодо встановлення його особи, яке вирішується за рахунок проведення системи відповідних слідчих дій. В той же час це завдання знаходить втілення у системі тактичних завдань, які продиктовані даною ситуацією розслідування, зокрема необхідністю перевірки стосунків потерпілого. Останнє завдання, тактичне за своєю сутністю, вирішується за допомогою тактичних операцій.

Висловлені положення мають важливе значення для з'ясування спів- відносин між розглядуваними категоріями, оскільки невирішеність саме цього питання призводить до того, що у криміналістичній літературі з'являються  пропозиції щодо тактичних операцій, які суперечать її концепції. Так, навряд чи можна визнати тактичною операцією "збирання інформації" [129][50]) чи "механізм вчинення вбивства" або "умови вбивства" [97; 98] [51]). Здається, що в цих випадках спостерігаються деяке перебільшення значущі такої категорії, як тактична операція, і надання їй не властивих функцій1.   

Отже інформаційно-пізнавальна модель окремої криміналістичної методики розслідування вбивств складається з двох рівнів ¾ ретроспективного і перспективного та чотирьох блоків ¾ криміналістичної характеристики, типових версій, типових слідчих ситуацій, типових систем слідчих дій або тактичних операцій. І якщо криміналістична характеристика злочину відображає ретроспективний аспект  з його специфічним змістом стосовно того, що відбувається у різноманітних ситуаціях вчинення злочину і які закономірності у цьому проявляються, то криміналістична характеристика розслідування злочинів відображає перспективний аспект, змістом якого виступають інші закономірності, а саме ¾ закономірності розслідування злочинного діяння (рис. 1.1.).

[1]) [ 45 ] Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. ¾ М.: Изд-во МГУ,1978. ¾ С.3. 
 

Примітка. Що стосується функціонального призначення криміналістичної методики, то серед вчених не існує єдиної точки зору. Так, Г.А. Матусовський пропонував розглядати категорію "методика розслідування злочинів" у двох аспектах. По-перше, як процес розслідування злочинів, як специфічну діяльність уповноважених законом органів та осіб, що здійснюється на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування  певних видів злочинів. По-друге, як розділ науки криміналістики, котрий містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів. "Саме у взаємозв'язку цих двох напрямків ¾ практичного і теоретичного, ¾ визначав він, ¾ методика розслідування злочинів виявляє своє призначення" ([122] Криміналістика: Підручник / За ред.  В.Ю.Шепітька. ¾ К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2001. ¾ С. 358).