На жаль у криміналістичній літературі трапляються і деякі неточності у характеристиці типових версій. Так, на нашу думку, дискусійним є твердження В.М.Шевчука відносно того, що типові слідчі версії висуваються під час розслідування конкретного злочину. "З урахуванням вихідних даних, ¾ пише він, ¾ конкретних обставин справи в розглядуваній ситуації може бути сконструйовано й висунуто типові версії" [197] [34]) .

         Як відомо, типові версії ¾ це науково-теоретичні абстракції, сформовані на підставі аналізу практики розслідування кримінальних справ окремої категорії злочинів, де  особливим джерелом їх формування виступають кореляційні залежності між елементами криміналістичної характеристики цих злочинів. Певною мірою можна вважати типовими і ті версії, які знаходяться у свідомості слідчого як відбиток його професійного досвіду. Отже, досвід слідчої роботи і спеціальні спостереження є підгрунтям формування типових версій. Іншими словами, типові версії існують у реальному або уявному вигляді  на момент висунення робочих слідчих версій при розслідуванні конкретної кримінальної справи. Ось чому посилання на те, що типові версії висуваються, є гносеологічною помилкою. До них можна звертатися, на їх підставі можна висувати версії робочі (конкретні) тощо. 

         Не можемо погодитись ще з одною тезою В.М.Шевчука стосовно того, що  основою типових версій виступає типова ситуація [197] [35]). Уявляється, що типові слідчі ситуації є тільки основою класифікації і сферою реалізації типових версій, тобто кожній типовій слідчий ситуації певного етапу розслідування притаманні "свої" типові слідчі версії. Так, на початковому етапі розслідування вбивств з розчленуванням трупа виникають дві характерні слідчі ситуації: 1) розчленування не виступає способом приховування злочину (офензивне розчленування); 2) розчленування виступає як спосіб приховування злочину (дефензивне розчленування)  [29] [36]). Кожному із різновидів розчленування притаманні свої способи, сліди і суб'єкти, наприклад,  якщо виявлено труп з ознаками дефензивного (захисного) розчленування, то вбивства головним чином  вчиняються у закритих приміщеннях, а вбивцями опиняються родичі або інші особи, які близько знайомі з потерпілими. У зв'язку з цим типова версія має таке формулювання: "Якщо виявлено труп з ознаками дефензивного розчленування, то  вбивство, ймовірно, вчинено у закритому приміщенні, родичами або близькими знайомими потерпілого".

         Крім того, при висуненні конкретної версії по будь-якій кримінальній справі відповідна типова версія служить більшою посилкою силогізму. Як  менша посилка використовується судження, в якому констатується наявність певних вихідних даних. Конкретна ж версія, що втілюється у форму припустимого судження, виводиться з двох вказаних посилок. У нашому прикладі відповідне міркування здійснюватиметься  за такою логічною схемою: а) більша посилка ¾ " якщо виявлено труп з ознаками дефензивного розчленування, то вбивство, ймовірно, вчинено у закритому приміщенні, родичем або близьким знайомим потерпілого"; б) менша посилка ¾ "у даному випадку виявлено розчленований труп"; в) вивід (конкретна версія) ¾ "дане вбивство вчинено, ймовірно, у закритому приміщенні, родичем або близьким знайомим потерпілого".      

Отже, з огляду на  інформаційний підхід до формування структури окремої криміналістичної методики типові версії є похідними від криміналістичної характеристики вбивств, оскільки саме вона, вірніше, кореляційні залежності між її елементами, розглядаються як необхідні джерела для їх формування. Зазначене свідчить, що формування криміналістичної характеристики вбивств та типових версій є невід'ємною процедурою, яка   включає в себе три етапи:  

         1) узагальнення значної вибірки кримінальних справ, здійснене за спеціальною програмою емпіричних спостережень;

         2) виявлення кореляційних залежностей між її елементами;

         3) розробка типових слідчих версій на базі  результатів кореляційного аналізу співвідношень між елементами криміналістичної характеристики.

Таким чином, типові версії у запропонованій моделі займають своєрідну проміжну ланку, оскільки формуються на підставі відомостей ретроспективного рівня ( на базі криміналістичної характеристики), а застосовуються у перспективному рівні, вірніше, не самі версії, а наслідки, що з них випливають.

         Для побудови теоретичних концепцій методики розслідування вбивств і здійснення в практичній діяльності її рекомендацій важливе значення мають також типові слідчі ситуації. Саме вони становлять основу перспективного рівня у запропонованій інформаційно-пізнавальній моделі окремої криміналістичної методики. І дійсно природно, що ні кримінально-процесуальне право, ні криміналістика не можуть сформулювати наукові рекомендації, розраховані на кожну конкретну слідчу ситуацію. Може йтися лише про типові ситуації і найбільш оптимальні шляхи щодо їх вирішення.  При цьому кожна конкретна слідча ситуація, незважаючи на її індивідуальність, неповторність та специфічність, становить собою різновид типової, і в цьому ¾ ключ до її глибинного пізнання.

         Щодо можливостей типізації слідчих ситуацій, то в теорії криміналістики існують різні точки зору. Одні вчені вважають типізацію слідчих ситуацій цілком можливою і пропонують свої варіанти. Так, на думку Л.Я.Драпкіна, підставами типізації слідчих ситуацій є наявність загальних, групових ознак та їх відносна повторюваність [80] [37]). О.М.Васильєв і М.П.Яблоков також вважають головним критерієм типізації частоту повторюваності певних ознак  [46] [38]). В.К.Гавло таким критерієм називає схожість криміналістичних характеристик вчинення та розслідування злочинів [59] [39]), О.Г.Філіпов і О.Я.Целіщев ¾ обсяг та зміст інформації, що характеризує стан, хід та умови розслідування [188] [40]), а С.В.Веліканов ¾ репрезентативну множину однорідних конкретних ситуацій [48] [41]).

         Протилежну позицію щодо розглядуваної проблеми займає Р.С.Бєлкін. "Складний, багатокомпонентний склад слідчої ситуації, ¾ писав він, ¾ значне число об'єктивних та суб'єктивних чинників, що впливають на зміст і характер цих компонентів, створюють у своєму  сполученні невичерпну кількість варіантів слідчих ситуацій, кожна з яких обов'язково відрізняється від інших. Конкретна слідча ситуація завжди індивідуальна і тому типізація слідчих ситуацій за всією повнотою їх змісту неможлива. Здійснити типізацію слідчих ситуацій можливо лише за одним із їх компонентів, а якщо бути ще більш точним ¾ лише  за одним із елементів, що створюють цей компонент. Як правило, таким об'єктом типізації обирають один із елементів компонента інформаційного характеру, а саме ¾ наявність інформації щодо події та її учасників" [19] [42])  .

         Нам зрозумілі заперечення Р.С.Бєлкіна, вони певною мірою виправдані. Але якщо поставити під сумнів ідею типізації слідчих ситуацій, це означає, по-перше, увійти в суперечність з діалектичним співвідношенням загального (типового) і окремого (специфічного), а по-друге, обмежити можливість їх використання в криміналістичній методиці, де саме ця категорія і набуває особливого значення.

         Уявляється, що для вирішення поставленого завдання необхідно взяти за основу вузьке розуміння слідчої ситуації ¾ як положення (обстановку), що характеризує своєрідність певного етапу розслідування і визначається  наявністю чи відсутністю значущої для розслідування інформації. "При такому підході, ¾ підкреслює В.П.Бахін, ¾ поняття слідчої ситуації наповнюється власне криміналістичним змістом, оскільки відображає тактико-криміналі-стичні передумови досягнення істини по справі без включення положень, які забезпечують організаційну сторону проведення розслідування" [13] [43]) . Що стосується широкого тлумачення  поняття слідчої ситуації, то, як видається, воно має декілька інше функціональне призначення, наприклад, в аспекті побудови прогностичних моделей. " Слідчу ситуацію, ¾ відзначає В.А.Журавель, ¾ необхідно розглядати в широкому розумінні із залученням в дослідницький процес максимального числа реальних і потенційних чинників, які впливають або здатні вплинути на об'єкт прогнозу" [91] [44]) .

         Отже, при виділенні типових слідчих ситуацій необхідно враховувати такі положення:

- типізація слідчих ситуацій можлива тільки для конкретного виду (підвиду), а у деяких випадках ¾ різних видів (груп) злочинів;

• типізація доцільна щодо певного етапу розслідування злочинів;

- типізація слідчих ситуацій можлива за умови наявності відповідних підстав.

У теорії і практиці найбільші труднощі викликає з'ясування підстав для типізації слідчих ситуацій. В криміналістичній літературі були здійснені спроби сформулювати найбільш загальні підстави щодо типізації слідчих ситуацій. Так, О.Н.Колесніченко і В.О.Коновалова зазначали, що " кожний злочин, поряд з більшою або меншою схожістю з іншими злочинами, має комплекс індивідуальних, неповторних ознак, він індивідуальний. Однак це не означає, що кількість типових слідчих ситуацій і відповідних їм завдань розслідування нескінченна. В цьому відношенні слід враховувати, що слідча ситуація встановлюється через ставлення наявної інформації до даної в криміналістичній характеристиці та визначення завдань щодо збирання і дослідження необхідної інформації для з'ясування обставин, що становлять предмет доказування. Оскільки предмет доказування окреслений і ознаками складу злочину, і положеннями КПК, остільки і перелік основних слідчих ситуацій може бути визначений точно" [107] [45]) .

Впевненість зазначених авторів, на жаль, не знайшла своєї реалізації у наукових дослідженнях криміналістів, що займаються проблемами окремих методик. Ілюстрацією тому можуть слугувати запропоновані у літературі  варіанти типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування вбивств    [50; 5] [46]).  Різноманітність і далеко не вичерпний перелік запропонованих слідчих ситуацій дають підстави вважати, що в основі їх типізації лежить не частота зустрічності  конкретних слідчих ситуацій, а особисте уявлення авторів щодо їх кількості. Таке становище навряд чи може задовольнити потреби практики. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне сформулювати  такі положення щодо слідчої ситуації, які необхідно враховувати як при її типізації, так і в ході практичного застосування: