Отже, розвиток міжнародних економічних відносин зумовив формування відповідної системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Це формування здійснюється у процесі взаємопов'язаного та взаємозумовленого протистояння й, одночасно з цим, поєднання (боротьби та єдності) ідеологій протекціонізму та вільної торгівлі. Поряд з тенденціями до лібералізації торгового життя сучасну зовнішньоторгову політику більшості країн світу можна охарактеризувати як помірно протекціоністську. На практиці це набувало форми "торгових війн", з одного боку, й укладання міжнародних торговельно-економічних угод та договорів у результаті міждержавних переговорів - з другого боку.

Розвиток міжнародного поділу праці, посилення спеціалізації та кооперації виробництва, транснаціональна діяльність, міграція населення та трудових ресурсів, інтеграційні процеси у світі зумовлюють поширення зовнішньоекономічних зв'язків. У свою чергу, інтенсифікація світогосподарських зв'язків призводить до збільшення втручання держав у зовнішньоекономічну сферу, формування складних громіздких систем державного регулювання, що регламентують усі сторони зовнішньоекономічної діяльності.

Інтенсивний розвиток міжнародних економічних зв'язків на сучасному етапі став можливим завдяки тому, що національні торговельно-політичні системи більшості країн світу формувалися з урахуванням загальних правових та організаційних принципів, відбулася уніфікація правових, адміністративних та організаційно-технічних правил і практики регулювання зовнішньої торгівлі. На цій основі сформувалася сучасна міжнародна торговельна система та відбувається процес створення майже єдиного міжнародно-правового простору, в рамках якого існують та розвиваються торговельні системи окремих країн. Сумісність національних торговельно-політичних систем із системою СОТ означає одночасну їх сумісність між собою, що зводить перешкоди у міжнародній торгівлі до мінімуму.