Усвідомлюючи, що європейська соціальна модель не є досконалою, Роман Проді пропонує замість того, щоб її руйнувати, сприяти її модернізації та реформуванню відповідно до змін, які відбуватимуться протягом наступного століття. Варто зауважити, що Президент Європейської Комісії оптимістично ставиться до процесу розширення Євросоюзу, оскільки країни, яких цей процес охоплює, можуть бачити довгострокову вигоду, яку він дає, та визначити для себе, як цього досягти.

У роботі вважається за необхідне не тільки проаналізувати загальні положення політики Європейського Союзу, але й дослідити організаційно-правові засади стратегії Європейського Союзу щодо України. У зв'язку з цим звертає на себе особливу увагу Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України [28], яка була схвалена Європейською Радою 11 грудня 1999 року в м. Гельсінки. Ця подія відбулася після набуття чинності 1 березня 1998 р. Угоди про партнерство та співробітництво (УПС) між Європейськими Співтовариствами, їхніми країнами-членами та Україною [29]. Які ж шляхи партнерства з Україною передбачаються з боку ЄС? Відповідь на це запитання надає перша частина цієї Стратегії. Зазначимо основні з них.

1. Стратегічне партнерство між ЄС та Україною, яке грунтується на спільних цінностях та інтересах, є життєвим фактором зміцнення миру, стабільності та процвітання в Європі. Враховуючи географічне розташування України, ресурси її населення, зазначається унікальне положення України в Європі та підкреслюється її важливість як визначального чинника у масштабах регіону.
2. ЄС вітає тісну участь України у стабілізації регіону та заохочує посилення ролі України у форумах регіонального співробітництва, зокрема в рамках ОБСЄ, а також Організації Об'єднаних Націй.
3. Стратегічне партнерство між ЄС та Україною, що базується на Угоді про партнерство та співробітництво (УПС), невпинно зміцнювалося з часу набуття Україною незалежності. Шляхом макрофінансової допомоги, через програму Тасіс, а також довгострокові програми ЄС надає Україні підтримку в процесі здійснення перетворень та реформ.
4. Внаслідок процесу розширення, що триває, деякі з майбутніх країн-членів ЄС матимуть спільний зовнішній кордон з Україною. Європейська Рада визнає, що успішна, стабільна та безпечна Україна найкращим чином відповідає інтересам Європейського Союзу. Цьому сприятиме як розширення співпраці з Україною, так і повне виконання УПС.
5. Європейський Союз має такі стратегічні цілі стосовно України:

-        робити внесок у виникнення стабільної, відкритої, плюралістичної й правової демократії в Україні та укріплення стабільнофункціонуючої ринкової економіки на користь усьому народові України;

-        співробітничати з Україною у царині збереження стабільності та безпеки в Європі й усьому світі, знаходячи ефективні відповіді на спільні проблеми, з якими стикається континент;

-        розширювати економічне, політичне та культурне співробітництво з Україною, а також співпрацю в галузі юстиції та внутрішніх справ.

1. ЄС і надалі твердо прагне до співпраці з Україною на національному, регіональному та місцевому рівнях задля підтримки успішних політичних та економічних перетворень в Україні, які полегшать її подальше зближення з ЄС. Союз та його країни-члени пропонують Україні свій різноманітний досвід будівництва сучасних політичних, економічних, соціальних та адміністративних структур, повною мірою визнаючи, що основний тягар відповідальності за майбутнє України лежить на ній самій.
2. Європейський Союз та його країни-члени розвиватимуть узгодженість, послідовність та взаємодоповнюваність усіх аспектів їхньої політики щодо України, співпрацюючи і з регіональними та міжнародними організаціями та в них. Європейська Рада запрошує Україну до взаємовигідної співпраці з Союзом на основі цієї Спільної Стратегії.

Позитивним моментом Спільної Стратегії постають зазначені у тексті Стратегії інструменти та засоби її реалізації. Передусім слід підкреслити, що ця Спільна Стратегія має здійснюватися відповідно до Договору про Європейський Союз [4], зокрема Рада та Комісія відповідно до ст. 3 та ст. 13 Договору мають забезпечувати єдність, послідовність та ефективність заходів Союзу з виконання цієї Спільної Стратегії. Відповідно до ст. ст. 18 та 26 Договору про Європейський Союз Генеральний секретар Ради, Верховний представник зі Спільної політики з міжнародних питань та питань безпеки, у межах своїх обов'язків за Договором, мають сприяти Раді та Головуючому в реалізації цієї Спільної Стратегії, діючи згідно з цілями та положеннями Спільної політики з міжнародних питань та питань безпеки. Виходячи із ст. ст. 18 та 27 Договору про Європейський Союз, Європейська Комісія має бути повністю єдиною. Для виконання Спільної Стратегії Рада, Комісія та країни-члени повинні не тільки повністю й належним чином використовувати наявні інструменти та засоби, зокрема УПС, а також всі відповідні програми ЄС та країн-членів, але й розробити й підтримувати задля цієї мети індикативний перелік ресурсів Союзу та країн-членів.

Безумовно, ефективним інструментом забезпечення виконання Спільної Стратегії постають регулярні консультації між представниками країн-членів, Європейської Комісії в Україні, співробітництво з регіональними та міжнародними організаціями, які мають подібний підхід (Рада Європи, ООН, ОБСЄ, ОЕСР та міжнародні фінансові організації). Відповідно до Спільної Стратегії на Раду покладаються обов'язки: забезпечення періодичних звітів Голів Місій в Україні щодо становища в Україні та стану співпраці з Україною з реалізації Спільної Стратегії, звіт Європейській Раді про хід досягнення цілей Стратегії щонайменше раз на рік.

Особливої уваги потребують конкретні ініціативи, що були зазначені у Спільній Стратегії. Позитивною особливістю цих ініціатив є те, що вони не виключають можливих нових ініціатив та диференціюються в залежності від окреслених цілей Стратегії. У сфері зміцнення демократії, правопорядку та громадських інституцій в Україні Європейський Союз пропонує: налагодити регулярний діалог між органами уповноважених з прав людини (омбудсменами) країн-членів ЄС та України з метою укріплення цього органу в Україні; заохотити Україну до підписання, ратифікації та виконання міжнародних документів у галузі прав людини, зокрема другого Необов'язкового протоколу Конвенції ООН про громадянські та політичні права й Конвенції ООН про статус біженців. У галузі підтримки процесу економічних перетворень в Україні ЄС запланував: консультації з питань економічної політики, у тому числі й через діалог на вищому рівні, в рамках УПС, задля підтримки розвитку сучасної, ліберальної ринкової економіки; технічну допомогу на підтримку процесу соціально-економічних реформ; підтримку розвитку прозорої та стабільної правової, нормативної та інституційної бази в Україні, призначеної для зростання економічної діяльності, а також наближення українського законодавства до законодавства ЄС.

Конкретні ініціативи ЄС щодо співпраці зі зміцнення стабільності та безпеки в Європі пов'язані із: вивченням можливостей організації на засіданнях Трійки за участю України, у межах робочих груп зі Спільної політики з міжнародних питань та питань безпеки, регулярного діалогу на рівні експертів з роззброєння, нерозповсюдження, експорту звичайних озброєнь; виробленням спільних міжнародних політичних ініціатив у галузі запобігання конфліктам та дій в умовах кризових ситуацій щодо конкретних третіх країн та регіонів, зокрема в областях, суміжних з Україною; започаткуванням співпраці між ЄС та Україною в галузі боротьбі з торгівлею стрілецькою зброєю, яка пропонується здійснюватися у наступних напрямках: 1) зміцнення контрольного потенціалу поліції та (або) місцевих митних служб; 2) введення цього конкретного виду злочинності в обсяг навчальних курсів; 3) розвиток обміну інформацією між країнами-членами ЄС та Європолу з метою вдосконалення аналізу злочинної діяльності, пов'язаної зі стрілецькою зброєю.

У межах дисертаційної роботи особливий інтерес викликають конкретні ініціативи ЄС щодо співпраці в галузі юстиції та внутрішніх справ. У Спільній Стратегії зазначається, що ЄС та Україна мають особливу зацікавленість у посиленні співпраці в галузі юстиції та внутрішніх справ, враховуючи процес розширення Союзу та розміщення України, яка є важливою транзитною країною, що створює канал перетинання через кордони значних обсягів нелегальної діяльності. У зв'язку з цим ЄС пропонує зосередити свої зусилля у наступних напрямках [28]:

-         оцінка обсягу нелегальної імміграції через Україну за допомогою Комісії та країн-членів; наступний аналіз наявних механізмів боротьби з цими проблемами до кінця 2000 р.; вжиття конкретних заходів щодо виправлення ситуації;

-         поліпшення співробітництва щодо прийняття назад власних громадян, осіб без громадянства та громадян третіх країн;

-         підтримка застосування в повному обсязі Женевської конвенції, включаючи право притулку та повагу принципів невигнання;

-         започаткування регулярного діалогу між судовим органами ЄС, країн-членів та України з цивільних та кримінальних справ, в тому числі шляхом заохочення України до підписання, ратифікації й застосування основних конвенцій, таких як Конвенція ООН про транснаціональну організовану злочинність;

-         надання Україні практичної допомоги у застосуванні її законодавства з відмивання грошей негайно після його ухвалення;

-         організація співпраці між правоохоронними органами країн-членів ЄС, Європолом та українськими правоохоронними органами.

З метою поліпшення обміну інформацією та її аналізу в галузі юстиції та внутрішніх справ ЄС пропонує створити в Києві неформальну мережу, до складу якої увійдуть посольства країн-членів ЄС, представники Комісії та відповідних міжнародних організацій.

Приймаючи Спільну Стратегію, Європейська Рада вирішила, що кожна Головуюча в ЄС держава повинна готувати відповідний Робочий план реалізації Спільної Стратегії ЄС щодо України. Основним завданням Робочих планів Головуючих в ЄС країн-членів є впровадження (у співпраці з іншими країнами-членами ЄС, Європейською Комісією та Україною) ініціатив щодо напрямків співробітництва між Україною і ЄС та їх подальше втілення. Наприклад, в ході реалізації "бельгійського" Робочого плану (друге півріччя 2001 р.) було ухвалено План спільних дій Україна-ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ, а також поглиблено політичний діалог Україна-ЄС у контексті розвитку Спільної європейської політики безпеки та оборони (СЄПБО). Під час головування в ЄС Іспанії (перше півріччя 2002 р.) було продовжено роботу в напрямку поглиблення співробітництва у сфері СЄПБО. А саме:

-         затверджено документ - Механізм консультацій та співпраці між Україною та ЄС у сфері врегулювання кризових явищ;

-         активізовано діалог щодо можливого фінансування Євросоюзом утримання українських підрозділів у складі Поліцейської місії у Боснії та Герцоговині;

-         налагоджено діалог між Українським Центром по підготовці фахівців МВС України для участі у міжнародних миротворчих місія з відповідними органами Швеції, Іспанії та Європейської Комісії;

-         продовжуючи роботу у сфері юстиції та внутрішніх справ, за результатами засідання відповідного Підкомітету було схвалено Графік реалізації Плану дій ЄС щодо України у сфері юстиції та внутрішніх справ.