• родина та коло осіб, з якими постійно взаємодіє підліток. При цьому провідна роль належить як складу сім¢ї, так і особливостям сімейного "психологічного клімату". Із числа опитаних підлітків-правопорушників, які знаходяться на обліку в міліції, значна більшість (65%) заявили, що батьки не є для них авторітетом, 52,9% юнаків-злочинців та 62,3% дівчат-правопорушниць мешкали в сім¢ях, які розпалися або не були утворені (розлучення батьків, народження дитини поза шлюбом) [251, с. 81]. Рання втрата батька пов¢язується різними дослідниками з формуванням психопатій. Серед неповнолітніх вбивць було виявлено більш всього психопатів та осіб з психопатичними рисами характеру. Підлітків-правопорушників із нормальних сімей виявилося в 2-2,5 рази менше ніж у сім¢ях, в яких батьки є судимими або притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення злочину. Кожний п¢ятий підліток, який вчинив злочин, відчував до себе з боку батьків повну байдужість, понад 30% зазначили, що в їх родині була несприятлива емоційна обстановка [94, с.41-43]. Зв¢язок між ранніми внутрішньосімейними відносинами та злочином не є прямолінійним та однозначним і фатально не призводить до кримінально-караних діянь. Подальше життя, нові обставини здатні внести вагомі корективи в поведінку, але вказані відносини дуже суттєво підвищують вірогідність вчинення таких дій [9, с. 5].
• Складна економічна ситуація в Україні, яка сприяла виникненню значного контрасту між матеріально забезпеченими людьми та бідними. Це призвело до переоцінки цінностей у осіб, які не досягли вісімнадцяти років. Для багатьох підлітків гроші стали найбільшою цінністю. Матеріальне забезпечення займає важливе місце в ієрархії факторів життєвого успіху як в контингенті неповнолітніх злочинців, так і в неповнолітніх, які не скоїли суспільно небезпечних діянь. Але саме серед правопорушників цей факор набуває особливо великого значення. Як свідчить статистика, 43,5% юнаків та 50% дівчат, які вчинили злочин, виховувалися в сім¢ях, які мали матеріальні труднощі. Серед благополучних у матеріальному відношенні сімей таких підлітків в шість раз менше [94, с.42]. За думкою вчених тут має місце так званий ефект "відносної матеріальної потреби", який створюється двома шляхами. По-перше, за рахунок обмежених можливостей родини, в якої виховується молодий правопорушник, задовольняти його потреби та інтереси (наприклад, внаслідок  аморального образу життя ). По-друге, наявність у неповнолітнього правопорушника інтересів та потреб, які не притаманні тим їх одноліткам, які ведуть себе правомірно. Внаслідок того, що вони погано навчаються, кидають роботу, в них з¢являється великий надлишок вільного часу, а його бездіяльне проведення потребує відповідних матеріальних витрат [68, с. 81-82].
• Засоби масової інформації в результаті свого впливу на особистість підлітка можуть сприяти розвитку в нього позитивних або негативних якостей. Наприклад,  агресивності внаслідок частого показу по телебаченню сцен насильства.
• Швидкий розвиток техніки призводить до того, що підліток повинен віддавати більше часу освоєнню нових технологій, щоб почувати себе впевненим у майбутньому і, як наслідок, приділяє менше уваги своєму духовному розвитку тощо.  [233; 169; 275; 291; 111; 120; 55; 294; 17; 207].

Формування особистості неповнолітнього відбувається під впливом зовнішнього оточення, але вибір варіантів поведінки, а також здійснення результатів цього вибору, залежить від нього самого [298, с.36]. Психологічні, вікові особливості осіб, які не досягли вісімнадцяти років, а також результат того впливу, який оказує на них суспільство, відтворюють цілісну систему - "особистість людини", елементи якої нерозривно пов'язані між собою. У результаті їх прояву та взаємодії підліток може стати людиною з високо розвинутою правосвідомістю, сприяти своєю діяльністю розвитку суспільства. Але не виключена можливість, що він може потрапити на шлях скоєння суспільно небезпечного протиправного діяння і до нього державою будуть застосовані заходи примусового впливу чи покарання. У роботах вітчизняих та зарубіжних вчених показано, що девіантна поведінка є результатом взаємодії факторів об¢єктивної дійсності і внутрішніх психологічних процесів та станів [8;  22;  42; 112; 118; 142]. Об¢єктивна дійсність, соціальне середовище  детермінує індивідуальну злочинну поведінку двояко: безпосередньо перед вчиненням злочину - у формі конкретної життєвої ситуації та опосередковано - в формі несприятливих впливів на попередній розвиток особистості. Визанчальним є вплив соціального середовища на формування антисуспільної спрямованості особистості, оскільки саме ця спрямованість, а не життєва ситуація, яка склалася, є визначальним фактором злочинної поведінки [6, с.46]  Це підтверджує необхідність ретельного вивчення усіх тенденцій у розвитку і становленні особистості підлітків, що дозволить позитивно впливати на її формування, контролювати поведінку особи, яка не досягла вісімнадцяти років. Наведене положення має велике значення в зв'язку з тим, що на ранніх етапах розвитку людина піддається найбільшому впливу, що дає змогу усунути дефекти в її вихованні, перешкодити неповнолітньому скоювати нові злочини.

У разі вчинення підлітком суспільно небезпечного протиправного діяння, він потрапляє у сферу дії кримінального процесу. Прийнятий 5 квітня 2001 року новий Кримінальний кодекс України і закріплений у ньому XIV розділ, що визначає особливості кримінальної відповідальності та покарання осіб, які не досягли вісімнадцять років, наявність у діючому  КПК України спеціального розділу, присвяченого провадженню в справах про злочини неповнолітніх (розділ восьмий), використання українськими правозастосовниками сукупності норм, закріплених у міжнародно - правових документах, а також прийняті в останній час на Україні закони і національні програми свідчать про пильну увагу, яку приділяє держава захисту прав і свобод неповнолітніх, вивченню процесу формування їх особистості, профілактиці молодіжної злочинності.

Провадження в кримінальних справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, визначається як особливим підходом до захисту їх прав, так і колом обставин, які необхідно обов¢язково встановити в цій категорії справ. При їх встановленні з одного боку, мають місце певні особливості доказування обставин, що визначають загальний (родовий) предмет дрказування (ст. 64, 23 КПК України). З іншого, - законом передбачена необхідність встановлення низки обставин, які деталізують або доповнюють загальний предмет доказування в цій категорії справ (ст. 433 КПК України). Зупинимося більш детальніше на характеристиці саме тих обставин, що мають певні особливості у порівнянні з дорослими.

При доказуванні винності неповнолітнього правопорушника важливе значення має встановлення форми вини, мотивів і цілей вчиненого суспільно небезпечного діяння. Згідно ст. 23 КК України вина - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Значна кількість злочинів скоюються підлітками з необережності, тобто особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховує на їх відвернення або, якщо не передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна і могла їх передбачити (ст. 25 КК України). Суду при призначенні покарання за злочин, вчинений неповнолітнім із необережності, неохідно враховувати, що підліткам на відміну від дорослих внаслідок своїх вікових особливостей, пов¢язаних з нестачею знань, життєвого досвіду, недостатньо сформованим світосприйняттям, часто трудно передбачити шкідливі наслідки, які можуть мати місце в майбутньому в результаті вчиненого ними правопорушення.

Вибір мотиву суспільно небезпечного діяння, який являє собою внутрішній стан особистості, що визначає її дії на кожний момент часу, здійснюється свідомістю людини [268, с.149]. Дослідження мотивів діяльності неповнолітньої особи, які є рушійною силою, що обумовлює суспільно визначну поведінку підлітка, має  вирішальне значення для розуміння механізму злочину, встановлення істини по справі, для вибору найбільш доцільного заходу впливу. Аналіз слідчої практики свідчить про істотні недоліки у діяльності органів досудового слідства при з¢ясуванні мотивів злочину. У середньому приблизно лише у 8,5 % випадків ці органи встановлювали дійсні мотиви злочинів і конкретно зазначали їх в обвинувальних висновках. [244; с. 100; 170, с. 3]. Неправильне їх встановлення може бути причиною судових помилок, які призводять до зміни кваліфікації злочинних дій. Встановлення мотивів є важливим для розробки цілеспрямованої роботи по виправленню та перевихованню засуджених підлітків. Для осіб, які здійснюють розслідування та судовий розгляд цієї категорії справ, важливо знати, що у вчинках неповнолітніх правопорушників переважають дії, які вони не зовсім усвідомлюють, плани злочинної діяльності в них виникають здебільшого ситуативно, тобто безпосередньо перед вчиненням злочину. Підлітка у першу чергу займає форма дії, а оцінка її змісту відбувається тільки після вчинення цієї дії, тобто він значно більше звертає увагу на зовнішню сторону вчинку, чим на його ціль та мотиви [56, с. 11]. К. Є. Ігошев, який досліджував мотиви вчинення суспільно небезпечних діяннь неповнолітніми, встановив, що 34,6% підлітків не можуть чітко визначити мотиви свого діяння, 11,2% - вчинили злочин з метою отримати матеріальні блага, 23,4% - через прагнення набути авторитету у товарищів, 12,4% - наслідували іншим особам, 8,5% - були примушені вчинити злочин, 2,2% - з помсти, 2,1% - шукали пригод, інші мотиви склали 5,3% [93, с.67]. На формування умислу у неповнолітнього правопорушника часто має визначальний вплив особистість і віктимна поведінка потерпілого до і під час вчинення злочину, на яку підліток може гостро відреагувати [49, с. 5; 92, с.33-34]. При провадженні кримінальних справ про злочини неповнолітніх буде недостатнім встановлення сил, які оказують спонукаючий вплив на підлітка в момент скоєння суспільно небезпечного діяння. Необхідно з¢ясувати всю сукупність факторів, які спрямовують, регулюють, підтримують антигромадську діяльність неповнолітнього на усьому її протязі. Наведена структура охоплюється поняттям "мотивація", яка являє собою складний механізм співвідношення особистістю зовнішніх та внутрішніх факторів поведінки, що визначають виникнення, спрямованість, а також засоби здійснення конкретних форм діяльності [268, с.148]. Без вивчення мотиваційних процесів, які мають більш широке значення ніж мотиви та визначають вчинки підлітка, важко пояснити його поведінку в цілому. Мотивація протиправної діяльності неповнолітнього має певну специфіку в порівнянні з мотивацією дорослого. Вона характеризується: а) значною розповсюдженістю в основі антигромадської поведінки підлітків імпульсивних та ситуативних моментів; б) підвищеним впливом факторів, які пов¢язані з самоствердженням; в) визначальною роллю групової інтеграції, яка впливає на мотивацію поведінки; г) важливістю таких соціально-психологічних явищ, як навіювання та наслідування; д) значною різноманітністю спонукань, які лежать в основі мотивації конкретних видів злочинної поведінки [167; с.44].