З прийняттям Конституції розвивається і зміцнюється правова система України, прийнято значну кількість законів (більше 2000) та інших нормативно-правових актів, що стосуються основ державотворення, проблем економічного і соціально-культурного розвитку держави, боротьби із злочинністю, оборони і національної безпеки, інших питань внутрішнього життя і зовнішньої політики. Разом  з тим забезпечення надійної громадської безпеки, врегулювання в правових актах відносин, що складаються у зв'язку з необхідністю їх зміцнення, здійснюються різними взаємопов'язаними правовими засобами. Це важливе завдання законодавчих, виконавчих і судових органів. В структуру цієї правової системи входять норми різних галузей права - конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного та інших. Незважаючи на комплексність законодавства, що регулює громадську безпеку, безперечна важливість у цій справі кожної галузі права, але адміністративно - правові засоби забезпечення громадської безпеки складають більшість серед інших правових приписів та організаційних заходів, оскільки безпосередньо  стосуються сфери управління та захисту прав і свобод громадян. Навіть і для адміністративного права, норми, що регулюють громадську безпеку, можуть розглядатися як комплексне явище оскільки знаходяться в різних його інститутах (порядок управління, охорона довкілля, державна служба, адміністративна відповідальність і т.п.) та регулюють правовідносини в значній кількості сфер управління. За своїм змістом вони складають комплекс правових вимог, заснованих на єдиних принципах і спрямованих на розвиток системи відносин між людьми, особою і державними органами, органами місцевого самоврядування та їх охорону.

Перспективи розвитку законодавства України щодо громадської безпеки обумовлені закономірностями укріплення правової держави і охоплюють як питання конституційних основ цієї та інших важливих напрямків діяльності Української держави. Як було зафіксовано в одній із програм діяльності Кабінету Міністрів України, сучасна криміногенна ситуація в країні залишається одним з головних чинників, посилює напруженість у суспільстві, становить реальну загрозу економічній стабільності держави, її національній безпеці та конституційному ладу. Рівень криміналізації найважливіших сфер життєдіяльності держави зумовлює необхідність реалізації додаткових скоординованих заходів правоохоронного, економічного і соціального характеру[19].

Адміністративно-правові засоби у своїй сукупності виступають одним з ефективних структурних елементів охоронної діяльності державних органів, яка спрямована на формування і розвиток суспільних відносин (і таких, що забезпечують громадську безпеку) на міцній нормативно-правовій базі[20]. На думку науковців та практичних працівників вивчення змісту і об'єктивної обумовленості адміністративно-правового захисту громадської безпеки актуальне як в теоретичному, так і практичному плані[21].

Адміністративно-правова охорона громадської безпеки в юридичній літературі розглядається як структурна частина державного управління, різновид виконавчо-розпорядної діяльності. Адміністративно-правова охорона громадської безпеки, її засоби, форми та методи обумовлені рядом факторів, в першу чергу особливостями тієї сфери, що охороняється, тобто характером конкретних суспільних відносин. Адміністративно-правовий захист тих чи інших відносин, громадської безпеки охоплює не лише заходи впливу за скоєння протиправних проступків, а стосується й правомірної поведінки, врегулювання відносин в інтересах їх вдосконалення, узгодження дій людей, їх колективів або об'єднань між собою та зовнішніми умовами. Головний зміст адміністративно-правової охорони громадської безпеки полягає у впливові на зовнішню сферу відносин і проявляється в процесі організаційно-правової діяльності[22]. Цей вплив звичайно має на увазі і застосування засобів адміністративного примусу, які б забезпечили необхідні  зв'язки усіх ланок системи охорони в інтересах їх ефективного функціонування, що не дає ознак можливості розглядати примус як основний напрямок адміністративно-правової охорони громадської безпеки. Примус завжди розглядається як допоміжний метод державного управління до переконання.

Шляхом адміністративно-правового захисту створюються відповідні умови для надійної охорони громадської безпеки, нормального функціонування відповідних об'єктів, правоохоронних органів, громадських об'єднань, ліквідуються фактори, що спричиняють негативні явища та наслідки. На наш погляд, адміністративно-правову охорону громадської безпеки слід розглядати з урахуванням всього значення охоронної функції правової системи, що має за мету не лише не дозволяти відхилення від нормальних процесів в розвитку суспільних відносин в різних сферах, знешкоджувати їх, а й виступати в якості ефективного організуючого засобу. Правова система, в тому числі адміністративне право, таку роль виконує практично з моменту введення нормативного акту в дію Це особливо стосується тих нормативних актів, які мають заборони  та міри відповідальності за їх недотримання, і регулюють порядок їх застосування. Таким чином, адміністративно-правова охорона громадської безпеки виступає як різновид державного управління в широкому розумінні. Впорядкування вирішується в процесі право установчої, правозастосовчої та організаційної діяльності. Застосування адміністративно-правових заходів здійснюється в органічному взаємозв'язку з забезпеченням належного правопорядку та управління. Ці засоби використовуються в організаційно-правовій роботі державних органів (міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій), органів місцевого самоврядування[23].

Реалізація адміністративно-правових засобів в правовій державі характеризується демократизмом, базується на довірі та підтримці народу. Форми реалізації можуть змінюватися, вдосконалюватися, однак мають здійснюватися на основі законності, що гарантується систематичним контролем за реалізацією заходів впливу, здійсненням прокурорського нагляду, можливістю оскарження та іншими способами, закріпленими в законодавстві. Використання їх супроводжується організаційною, масово-політичною, виховною роботою серед населення, активним формуванням правосвідомості та нестерпимого ставлення до протиправних проявів. Можливість реалізації адміністративно-правових засобів (стосовно конкретних громадян, посадових осіб) органами державного управління, спеціально уповноваженими посадовими особами - представниками адміністративної влади - і є результатом здійснення ними державних владних повноважень. Значну роль в забезпеченні громадської безпеки, прав та свобод громадян, їх об'єднань відіграють адміністративно-процесуальні норми, оскільки за своєю структурою адміністративний процес охоплює діяльність від підготовки до прийняття законодавчого акту чи акту управління до його реалізації, проведення в життя державними і недержавними структурами, а також застосування заходів примусового характеру до фізичних та юридичних осіб, що порушують чинні правові приписи. Значна частина правовідносин в цій сфері тією чи іншою мірою законодавчо врегульована, в першу чергу це стосується порядку звернення зі скаргами в судові органи, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, недержавні організації, розгляду пропозицій, клопотань та скарг громадян, застосування адміністративних стягнень та деяких інших заходів адміністративного примусу, реєстраційної діяльності, дозвільної системи. Відомо, що регулювання таких відносин здійснюється в законах,  інших нормативних актах, де поряд з матеріальними нормами містяться і норми процедурного (процесуального) характеру.

Деякі види проваджень на сьогоднішній день ще не знайшли свого законодавчого врегулювання або ж воно потребує удосконалення (порядок розробки та прийняття законів, нормативних актів управління всякого характеру, застосування заходів попередження та запобіжних заходів та ін.) Це не сприяє підтриманню режиму законності, веде до порушень прав громадян в різних сферах, в тому  числі в сфері громадської безпеки та громадського порядку, "…види посягань на права людини потребують ... глибоких досліджень юридичної, економічної та психологічної науки"[24].

Одне із завдань адміністративного законодавства і його складової частини - законодавства про адміністративні правопорушення - полягає в охороні громадської безпеки і порядку, власності, політичних, особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку управління. Система адміністративно-правових засобів охорони громадської безпеки має різнобічний характер. Разом з тим, усі адміністративно-правові засоби взаємопов'язані - одні з них не можуть замінити інші. Слід погодитися з О.К. Безсмертним, який стверджує, що лише раціональне використання різних засобів у взаємозв'язку, ґрунтовний вибір головного з них, а при необхідності аргументований пошук інших, забезпечать реальний захист відносин в сфері громадської безпеки, досягнення запланованих результатів. Зміст конкретного адміністративно-правового засобу, доцільність його використання в тій чи іншій ситуації визначається умовами, що склалися, наявністю відповідних обставин, завданнями органів, що охороняють громадську безпеку, їх компетенцією, засадами функціонування[25].

Аналіз чинного законодавства і практики його застосування дає можливість дійти висновку, що адміністративно-правовими засобами забезпечення громадської безпеки є:

• закріплення в законах та підзаконних актах, рішеннях місцевих представницьких органів загальнообов'язкових правил поведінки в сфері державного управління, підтримки громадської безпеки, тих чи інших заборон, а також застосування заходів примусу, в тому числі адміністративної відповідальності за їх порушення чи недотримання. У цьому закріпленні - завершальний результат правотворчого процесу, формування адміністративно-правових норм. Є всі підстави підтримати думку, що процес утворення і визначення (встановлення) правил, заборон, відповідальності за відхід від їх вимог занадто складний, врегульований далеко не в повному обсязі і поєднує у взаємодії об'єктивні і суб'єктивні фактори, які обумовлюють зміст приписів[26].

Вдосконалення і поліпшення правотворчої діяльності, на наш погляд, повинно супроводжуватися розширенням прав місцевих органів. Уваги і перегляду вимагають правові норми, що передбачають адміністративну відповідальність. Треба постійно вивчати ефективність застосування правових актів в сфері захисту громадської безпеки, щоб своєчасно вносити зміни чи доповнення[27].

Найбільш очевидно адміністративно-владні повноваження органів державної влади проявляються у встановленні загальнообов'язкових правил, заборон та відповідальності, в реалізації закріплених за ними повноважень. Уявляється, що встановлення правил забезпечення громадської безпеки повинно носити державний характер. "Забезпечення правопорядку повинно здійснюватися підвищенням свідомості людей, культури поведінки, забезпечення їм пристойних соціальних і матеріальних умов життя, правовим вихованням, а коли мети не досягнуто, то і силою адміністративного впливу"[28].