Дещо схоже корупцію визначає М.І.Мельник: "Корупція - це багатоаспектне соціально-економічне, політичне, правове та моральне явище, що складається з цілого комплексу протиправних дій і неетичних вчинків. Корупція - це не стільки юридична, скільки соціальна та економічна проблема. Як правова категорія корупція - збірне правове поняття, яке охоплює сукупність взаємопов'язаних правопорушень".[69][31]

         Іноді корупція зводиться лише до якогось одного суспільно небезпечного діяння. Так, С.І.Ожегов визначає корупцію як підкуп хабарами, продажність посадових осіб, політичних діячів.[51][32]

         Найбільш вдалим та наближеним до істини, на нашу думку, вважається визначення корупції, запропоноване О.В.Терещуком. Так, під корупцією він розуміє діяльність осіб, уповноважених на виконання державних функцій чи прирівняної до неї особи, спрямовану на протиправне використання наданих їй повноважень або свого посадового становища та пов'язаних з ними можливостей для незаконного одержання від фізичних і юридичних осіб матеріальних благ, послуг, пільг, переваг або іншої вигоди матеріального чи нематеріального характеру (запроданство), а також підкуп зазначених осіб фізичними і юридичними особами.[121][33]

         Дане визначення, на нашу думку, найбільш повно розкриває природу корупції, оскільки не зводиться виключно до протиправних діянь осіб, уповноважених на виконання державних функцій або прирівняних до них осіб, з метою особистого збагачення чи збагачення третіх осіб, а й розкриває іншу небезпечну сторону корупції - надання матеріальних чи нематеріальних цінностей таким особам, фізичними чи юридичними особами.

         Фактично, розглядаючи вищенаведене визначення корупції, можна зробити висновок, що корупційні діяння можуть вчинитися двома способами: по-перше, - це отримання певних вигод (як матеріального, так і нематеріального характеру) особами, уповноваженими на виконання функцій держави чи прирівняними до них особами; по-друге, - це діяння по підкупу даних осіб, фізичними та юридичними особами. Разом з тим, слід зауважити, що підкуп осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або осіб, прирівняних до них, юридичними особами здійснюватися не може. На практиці певну юридичну особу завжди представляє фізична особа - працівник юридичної особи або ж інші особи належним чином уповноважені керівництвом юридичної особи. Тому, вважаємо за доцільне вести мову про підкуп осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або осіб, прирівняних до них уповноваженими представниками юридичних осіб.

         Доктор Джерелі Поуп визначає корупцію як "певний спосіб діяльності державних чиновників, політичних і громадських службовців, за якого вони нечесно і незаконно збагачують себе або своїх прибічників шляхом зловживання громадською владою, їм дорученою".[108][34]

         Також, на нашу думку, не буде зайвим зазначити, що деякі іноземні фахівці, які займаються проблемами корупції та боротьби з нею, розглядають її як нечесність дій в процесі прийняття рішення, при чому винагорода, як основна ознака корупції, може бути або реально надаваною, або ж обіцяною.

         Так, професор доктор Петрус С.Ван Дюйн визначив корупцію як нечесність в процесі прийняття рішення, при якому  особа, що приймає рішення (в приватній корпорації чи  на публічній службі)  погоджується відхилитися від встановлених вимог, якими вона повинна керуватися при прийнятті рішення, в обмін на винагороду, чи на обіцянку винагороди.[177][35]

         При цьому автор зазначає, що корупцію слід чітко відрізняти від злочинів: шахрайства, розтрати, зловживання владою для особистого збагачення або збагачення певної організації. Технічно корупція може бути пов'язана із шахрайством, однак, це залежить від  правової системи. Так само розкрадання державного майна, як таке, може не бути корупцією.

         Саме тому, на нашу думку, дане визначення, яке базується на неправомірній поведінці суб'єкта, який приймає рішення,  дозволяє  широко його використовувати. Тобто, вказане визначення ґрунтується на  елементі прийняття рішення особою. Воно не пов'язане ні з політичним управлінням, ні з правовою системою, ні суспільною думкою. Такий підхід розширює можливості використання цього визначення і дозволяє використовувати, наприклад, у сфері освіти.

         Таким чином, корупція не завжди проявляється однаково й не завжди має однакові наслідки та мотивацію. Але, де і коли б вона не проявлялася, корупція завжди завдає шкоди нормальному функціонуванню суспільства, оскільки важливі рішення приймаються на підставі прихованих мотивів без врахування інтересів громадськості.

Розглядаючи питання визначення "корупції", доречно буде розглянути значення, в яких це  поняття вживається в міжнародно-правових актах.

         Так, слід зазначити, що перша спроба  визначити правову природу терміну "корупція" на міжнародному рівні зафіксована в Практичних заходах боротьби з корупцією, підготовлених Економічною та Соціальною Радами Секретаріату ООН. На VIII Конгресі Організації Об'єднаних Націй з попередження злочинності та поводження із злочинцями в Гавані 27 серпня - 7 вересня 1990 року було прийнято резолюцію з даного питання.[170][36]

         В главі І "Кримінальне законодавство"  справедливо відзначалось, що термін "корупція" має швидше загальний характер і не є точним правовим терміном. "Найбільш явним проявом корупції є одержання хабара тією або іншою особою". Разом з тим зазначалось, що  проявами корупції можуть бути й інші діяння, які не охоплюються поняттям хабарництва. Виходячи з подальшого змісту практичних заходів боротьби з корупцією,  можна зробити висновок, що  корупційними діяннями можуть визнаватись також "крадіжки, розкрадання та присвоєння державної власності з метою приватного використання", "зловживання посадовим становищем з метою неправомірного одержання окремих переваг, тобто будь-яке заплановане, передбачуване, необхідне або успішне отримання пільг у результаті необґрунтованого використання офіційного статусу та конфлікт інтересів - протиріччя між службовими обов'язками та особистими інтересами".[170][37]