З моменту проголошення Україною незалежності поняття "корупція" набуло значного поширення у вітчизняній правовій літературі, виступах політичних  діячів та керівників держави. Аналіз законодавства, наукової та довідниково-термінологічної літератури дозволяє стверджувати, що поняття "корупція" сформувалося за давніх часів і розумілося загалом як хабарництво.

         Термін "корупція" походить від сполучення латинських слів "correi" - декілька учасників однієї зі сторін зобов'язального відношення з приводу єдиного предмета і "rumpere" - ламати, ушкоджувати, порушувати, відміняти. У результаті утворився самостійний правовий термін - "corrumpere", що припускав діяльність декількох (не менше двох) осіб, метою яких є "псування", "ушкодження" нормального ходу судового процесу або процесу керування справами суспільства.[8][24]

         Розглядаючи питання визначення терміну "корупція" за радянських часів, слід зазначити, що термін "корупція", як відзначалося раніше, взагалі заперечувався радянською правовою думкою.

         Так, термін "корупція" був введений у вжиток лише наприкінці 80-х років ХХ сторіччя. Замість нього використовувалися терміни "хабарництво", "зловживання службовим становищем", "попуск" і т.п.

         Після офіційного введення термін "корупція" дуже швидко набув популярності, що призвело до його масового вживання як науковцями, так і політичними діячами, і пересічними громадянами. Разом з тим, вживаючи це поняття, автори вкладали в нього різний зміст. При цьому під корупцією розумілося будь-яке зловживання владою будь-якою особою, яка наділена владою.

         Так дійсно, корупція як соціальне явище полягає у неправомірному використанні влади чи службових (посадових) повноважень та пов'язаних з ними можливостей для одержання матеріальних або інших благ, пільг та інших переваг особою, яка наділена владою, службовцем або іншою особою.

         Вважається слушною думка М.І.Мельника про те, що соціальна сутність корупції визначається тим, що воно - явище правове, оскільки корупційні діяння, як і будь-які інші правопорушення - це продукт соціальної людської діяльності, результат функціонування суспільства.[36][25]

         Щодо правового значення, то прийнято вважати, що корупція у правовому значені - це комплексне складне поняття, яке охоплює сукупність взаємопов'язаних правопорушень, як кримінально-правових, так адміністративно-правових і дисциплінарних. Такої думки дотримується більшість дослідників, які займаються проблемою корупції. Не зайвим буде відзначити, що з моменту проголошення незалежності України до прийняття Закону України "Про боротьбу з корупцією", проблема визначення поняття "корупція" набула яскраво вираженого політичного характеру. Відсутність законодавчого визначення терміну "корупція" давала змогу багатьом політичним діячам та посадовим особам вести мову про те, що неефективність боротьби з корупцією в державі залежала від того, що не існувало її правового визначення.

         Термін "корупція" звичайно вживається для опису дій офіційних посадових осіб, як політиків, так і державних службовців, за допомогою яких вони непорядно та незаконно збагачуються чи сприяють збагаченню третіх осіб. Іншими словами, корупція - це зловживання владою у будь-якій формі з метою отримання з цього певної особистої (матеріальної чи нематеріальної) вигоди.

         Не дивлячись на те, що в національній юридичній літературі існує багато визначень корупції, єдиного системного визначення, яке б охоплювало феномен корупції, не існує. І доречним вважається висловлювання М.І.Мельника на Міжнародному семінарі з питань відповідальності посадових осіб за корупційну діяльність про те, що центральним питанням відповідальності посадових осіб за корупційну діяльність на цей час залишається визначення такої діяльності та її видів.[65][26] З цього можна зробити висновок, що визначення поняття корупції, а також її основних проявів, залишається актуальним питанням і на сьогоднішній день.

         Складність визначення терміну корупція в значній мірі пояснюється і тим, що в різних правових системах (а інколи і в різних країнах однієї правової системи) існують свої визначення даного терміну та кола дій, які визнаються корупційними. Як відзначив Л.Холмс, у світі не існує чітко визначеного для всіх правових систем кола дій, які визнаються корупційними ("концепція доречності").[106][27]

         Досліджуючи корупцію як правове явище, доречним насамперед, на нашу думку, буде навести визначення даного поняття в національній та іноземній правовій літературі.

         В сучасному юридичному енциклопедичному словнику корупція визначається як  "злочинна діяльність в сфері політики чи державного управління, яка полягає в використанні посадовими особами довірених їм прав та владних повноважень для особистого збагачення".[50][28]

         М.Ю.Тихомиров пропонує розглядати корупцію як злочинну діяльність у сфері політики чи державного управління, використання посадовими особами наданих їм прав та владних повноважень з метою особистого збагачення. На його думку найбільш типовими проявами корупції є такі дії:

         - підкуп чиновників і громадсько-політичних діячів;

         - хабарництво за законне чи незаконне надання благ чи переваг;

- протекціонізм - висування працівників за ознаками родинності, земляцтва, особистої відданості та приятельських стосунків.[48][29]

         Професор Н.В.Кузнєцова пропонує розглядати корупцію не тільки як правове, а й як соціальне, економічне та моральне явище, яке завдає шкоди нормальному функціонуванню моральних та правових відносин у суспільстві та державі.[63][30]

         Даний підхід вважається найбільш вдалим, оскільки корупцію не можна розглядати тільки в правовому аспекті, адже ігноруючи інші сторони корупції, які характеризують її як соціальне, політичне, економічне явище, не можливо повністю визначити природу походження терміну "корупція".