Так, у Законі Російської Федерації "Про боротьбу з корупцією"визначено як поняття "корупції", так і поняття "правопорушень, пов'язаних з корупцією". Під корупцією розуміється не передбачене законом прийняття майнових та немайнових благ і переваг особами, що уповноважені на виконання державних функцій, або особами, що прирівнюються до них, з використанням свого статусу та пов'язаних з ним можливостей (запроданство), а також підкуп зазначених осіб шляхом протиправного надання їм фізичними та юридичними особами цих благ і переваг".[161][48]

         Крім визначення поняття корупції, зазначений Закон Російської Федерації містить перелік правопорушень, що створюють умови для корупції, та перелік корупційних правопорушень, що здійснюються у вигляді надання, прийняття матеріальних, інших  благ і переваг.

         Дещо схоже визначення корупції наводиться в законі Республіки Білорусь "Про заходи боротьби з організованою злочинністю та  корупцією": "корупція - навмисне використання особами, що уповноважені на виконання державних функцій, або особами, що прирівнюються до них, свого службового становища і пов'язаних з ним можливостей з метою протиправного придбання для себе або для близьких родичів майнових та немайнових благ, пільг та переваг, а також підкуп зазначених осіб шляхом протиправного надання їм фізичними та юридичними особами цих благ, пільг та переваг".[162][49]

         Порівнюючи ці два поняття, неважко помітити, що в законодавстві як Російської Федерації, так і Республіки Білорусь корупція визначається як комплексне явище. Фактично вона складається з двох елементів, таких, як використання, невиконання певними особами державних функцій з метою збагатити себе чи визначене коло осіб (близьких родичів), та підкуп вказаних осіб фізичними та юридичними особами.

         Вважаємо, що визначення корупції в законах Російської Федерації та Республіки Білорусь є більш вдалими, ніж визначення корупції, закріплене в Законі України "Про боротьбу з корупцією", оскільки дії по підкупу осіб, уповноважених на виконання державних функцій, є не менш суспільно небезпечними (а  деякою мірою і більш небезпечними), оскільки фізичні або ж юридичні особи, через своїх представників, своїми діями дуже часто провокують осіб, уповноважених на виконання функцій держави, вчиняти корупційні правопорушення.

         На відміну від країн СНД законодавство інших країн, зокрема, Італії, Німеччини, Франції, США і Канади, не виділяє корупцію в окремий склад правопорушення. За вчинення аналогічних діянь, за які в Україні передбачена адміністративна чи дисциплінарна  відповідальність,  державні службовці в цих країнах притягуються до кримінальної відповідальності. Так, наприклад, кримінальна відповідальність за корупційні правопорушення, передбачена в  розділі 3 глави 2 Кримінального кодексу Франції, який має назву "Пороки чесності", у вигляді позбавлення волі на термін від двох до десяти років ув'язнення в поєднанні зі штрафом у розмірі від 200 тис. до 1 млн. франків. [163][50]

         Німецьке законодавство не містить визначення поняття "корупція". Це явище складається з конкретних корупційних діянь, за вчинення яких законом передбачено певну відповідальність. Правоохоронні органи Німеччини у своїй діяльності користуються робочим визначенням цього поняття, яке дала спеціально створена група фахівців Міністерства внутрішніх справ і Міністерства юстиції. На їх думку,  під корупцією треба розуміти дії, під час вчинення яких державні службовці використовують своє посадове становище, щоб збагатитися матеріально чи нематеріальним шляхом або збагатити третіх осіб.[21][51]

         У національному законодавстві поняття корупції знайшло своє нормативне закріплення в Законі України "Про боротьбу з корупцією", який був прийнятий Верховною Радою України 5 жовтня 1995 року.

         Під корупцією в даному Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовану на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг[143][52].

         У цьому ж Законі було застосоване таке поняття, як корупційне діяння. Відповідно до норм цього Закону корупційними діяннями є:

         а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної вартості;

         б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.[143][53]

         Слід відзначити, що в жодному іншому законі України, крім Закону України "Про боротьбу з корупцією", не називаються інші корупційні діяння. На нашу думку, термін "корупційні діяння" було застосовано законодавцем у вищевказаному Законі лише для того, щоб вказані діяння термінологічно відмежувати від інших корупційних правопорушень, в тому числі кримінально караних (наприклад, від службових злочинів).

         Взагалі ж доцільніше буде говорити не про корупційні діяння, а про корупційні правопорушення. В такому випадку корупційними правопорушеннями (у широкому розумінні цього слова) можна визнати кримінально карані корупційні правопорушення, які є найбільш небезпечним видом такого роду правопорушення. До кримінально караних корупційних проявів, за наявності певних умов, можуть бути віднесені суспільно небезпечні діяння, відповідальність за які передбачена чинним Кримінальним кодексом України.