Більшою точністю відрізняється від попереднього документу Американська конвенція проти корупції, прийнята на третій пленарній сесії 29 березня 1996 року.[166][38] Зокрема, статтею 6 цієї Конвенції  визначено, що актами корупції є:

"а) спроба отримання або отримання, прямо чи опосередковано, урядовим чиновником або особою, які здійснюють публічні функції, будь-яких предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або іншої особи чи організації в обмін на будь-яку дію або  бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій;

         б) пропозиція або надання, прямо або опосередковано, урядовому чиновникові або особі, які здійснюють публічні функції, предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або іншої особи чи організації, в обмін на будь-яку дію або бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій;

         в) будь-яка дія або бездіяльність при виконанні своїх обов'язків урядовим чиновником або особою, які здійснюють публічні функції, з метою незаконного отримання прибутку для себе або іншої сторони;

         г) шахрайське використання або приховування майна, отриманого внаслідок вчинення одного з актів, на який було посилання у даній статті;

         д) участь як основний виконавець, співучасник, підмовник, посібник або співучасник після скоєння, або у будь-який інший  спосіб, у скоєнні або замаху на скоєння, також у посібництві або зговорі з метою скоєння одного з актів, на який було посилання у цій статті".[166][39]

         Конвенція про корупцію у контексті кримінального права (ETS 173) Ради Європи в главі другій - "Заходи, що здійснюються на національному рівні" -

визначила заходи, що їх має впровадити кожна держава, які можуть бути необхідними для встановлення відповідальності за певні діяння, щоизнаються вищевказаною Конвенцією як корупційні. Так, до корупційних діянь віднесено:

         - дача хабара національним державним посадовим особам, що полягає в обіцянці, пропонуванні чи дачі будь-якою особою прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної вигоди будь-якій державній посадовій особі в своїй країні, для них особисто чи для інших осіб, з метою заохочення їх до виконання чи невиконання наданих їм повноважень;

         - одержання хабара національними державними посадовими особами, що виражається в наступних діях: вимагання, одержання, прямо або опосередковано, будь-якої неправомірної вигоди, для них особисто чи для інших осіб, або прийняття пропозиції чи обіцянки такої виголи з метою виконання чи невиконання наданих їм повноважень.

         Також у даній Конвенції зазначається про хабарництво різних посадових осіб, зокрема, хабарництво членів національних громадських (законодавчих) зборів, хабарництво іноземних посадових осіб, хабарництво членів іноземних громадських (законодавчих) зборів. При цьому проводиться розмежування між дачею та отриманням хабара  залежно від сфери суспільного життя. Так, перелічені вище діяння можуть бути віднесені до хабарництва у публічному секторі. Діяння ж, перелічені у ст. 7 та  ст. 8, до хабарництва у приватному секторі суспільного життя.[167][40] Крім того, звертається увага на необхідність встановлення відповідальності за вчинення хабарництва посадовими особами міжнародних організацій та хабарництво членів міжнародних парламентарних (законодавчих) зборів, хабарництво суддів та посадових осіб міжнародних судів.[167][41]

         Є дещо цікавою норма вищезазначеної Конвенції про встановлення відповідальності за торгівлю впливом, тобто прохання, дачу чи отримання, прямо або опосередковано, будь-якої неправомірної вигоди будь-якій особі, яка стверджує чи підтверджує, що він чи вона має змогу докласти зусиль негативного впливу на здійснення рішень осіб, з урахуванням того, чи є неправомірна вигода для її чи для нього, чи для когось ще, а також прохання, отримання чи прийняття пропозиції чи обіцянки такої вигоди з врахуванням такого впливу, є чи ні такий вплив результатом зусиль чи веде до результатів, щодо яких є наміри.[167][42] Фактично дана стаття Конвенції передбачає встановлення відповідальності за незаконне лобіювання інтересів певних осіб перед посадовими особами, на яких є певний вплив, прямий чи опосередкований, у осіб, які лобіюють інтереси.

         До того ж, Конвенцією передбачено встановлення відповідальності за діяння, які пов¢язані з корупцією, такими, зокрема, є: 1) відмивання доходів, отриманих від правопорушень, пов΄язаних з корупцією; 2) фінансові злочини: виписування чи використання рахунку або будь-якого іншого облікового документа чи запису, що містить недостовірну чи неповну інформацію; незаконне не оформлення запису про сплату.

         Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що Конвенція про корупцію у контексті кримінального права Ради Європи визначає корупцію загалом як хабарництво та передбачає встановлення кримінальної відповідальності за вчинення вищеперелічених діянь. Але, не дивлячись на це, на нашу думку, в національному законодавстві було б за доцільне встановити відповідальність за вказані діяння. Оскільки, наприклад, при вчинені працівником міжнародної організації хабарницьких дій його не може бути притягнено до відповідальності через те, що така особа не буде підпадати під визначення службової особи, передбаченої в чинному Кримінальному кодексі України.

         Ще одним міжнародно-правовим актом, в якому наведене визначення корупції,  є Конвенція про корупцію у контексті цивільного права (ETS 174) Ради Європи, в якій під терміном "корупція" розуміється прямі чи опосередковані вимоги, пропонування, дачу або одержання хабара чи будь-якої іншої неправомірної вигоди або можливості її отримання, які порушують належне виконання будь-якого обов΄язку особою, що отримує хабара, неправомірну вигоду чи можливість мати таку вигоду, або поведінку такої особи.[168][43]

         Як бачимо, на відміну від Конвенції про корупцію у контексті кримінального права, Конвенція про корупцію у контексті цивільного права містить єдине визначення поняття корупції, що дає змогу визначити її природу та більш точно визначати діяння, які є корупційними.