Рівень розкриття та ефективність розслідування вбивств, насамперед тих, що вчинені в умовах неочевидності, значною мірою залежать від впровадження у діяльність слідчих органів науково-методичних рекомендацій, розроблених криміналістикою. Йдеться в першу чергу про системи тактичних прийомів, тактичні операції та комбінації, типові слідчі ситуації, криміналістичні характеристики окремих видів злочинів тощо.

Щодо криміналістичної характеристики, то її дослідження доцільно здійснювати у двох напрямках: а) як теоретичну концепцію; б) як робочий інструментарій слідчого[1]. Відповідно до зазначених аспектів і визначаються її дефініція, внутрішня архітектоніка, місце у системі криміналістики та   функціональне призначення[2].

 З точки зору теорії криміналістична характеристика являє собою                                       інформаційну основу формування методики розслідування вбивств і дозволяє:

а) відокремити даний вид (підвид) злочинів від інших;

б) систематизувати криміналістично значущі відомості та розташувати їх у певній ієрархічній послідовності;

в)   відобразити на статистичному рівні кореляційні залежності між її елементами;

г)  розробити типові версії щодо особи злочинця, обставин та мотиву злочину;

r) закласти підґрунтя для розбудови найбільш оптимальної програми (моделі) розслідування цієї категорії злочинів.

 Практичне призначення криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона є робочим інструментом слідчого, який він може використати у процесі розслідування конкретного злочину на підставі порівняння одержаних відомостей з тими типовими, що відображені у криміналістичній характеристиці і притаманні саме цьому виду злочинної діяльності. Найбільш оптимальною формою подання інформації, яку відображає  криміналістична характеристика  і яка може бути використана у конкретному акті розслідування є таблиці, схеми, графіки, комп'ютерні програми тощо1. 

При цьому не слід  перевищувати значущість криміналістичної характеристики, оскільки це не панацея, не остаточна відповідь на всі невирішені питання, а лише один із засобів у розпорядженні слідчого, який надає йому можливість відшукати в умовах невизначеності та відсутності інформації найбільш  вірогідні шляхи здобуття доказів. "Криміналістична характеристика, ¾ наголошує В.І.Шиканов, ¾ може розглядатися лише як вірогідна модель і відповідно використовуватись слідчим тільки як орієнтуюча інформація"[203] [3]). "Такі відомості, ¾ стверджує В.В.Тіщенко, ¾ можуть бути тільки орієнтиром у роботі слідчого, але не жорстким трафаретом, категоричним однозначним висновком, інакше здатні відвести від іншої версії, котра в конкретному випадку і виявиться вірною"[184] [4]).

Генеза та сучасний стан криміналістичної характеристики як наукової категорії і як інструменту розслідування свідчать про суттєве відставання розробок щодо останнього. Якщо теоретичні засади в цілому розроблені     [107] [5]), а саме сформульовано поняття, визначено зміст деяких елементів, обґрунтовано функціональне призначення, то  відносно створення робочого інструментарію розслідування зроблено занадто мало [16; 92] [6]). Більш того саме відсутність серйозних розробок щодо впровадження криміналістичної характеристики у практичну діяльність слідчих органів надає підстави деяким вченим ставити питання не тільки про виділення криміналістичної характеристики як окремої самостійної теорії, а й про доцільність існування цієї категорії взагалі. Найбільш категоричними  з  цього приводу є висловлювання Р.С.Бєлкіна. " Я переконаний, ¾ відзначає автор, ¾ що криміналістична характеристика злочину не виправдала надій, які покладали на неї вчені та практики, зжила себе і з реальності, якою вона вважалась всі ці роки перетворилась в ілюзію, в криміналістичний фантом"[24] [7]). На думку Р.С. Бєлкіна, слід відмовитись від терміну і поняття "криміналістична характеристика злочину", повернувшись до продуктивної старої практики посилань у конкретній окремій криміналістичній методиці в якості першого її елемента на специфічні особливості предмета доказування по даній категорії кримінальних справ, тобто повернутися до традиційних обставин, що підлягають з'ясуванню щодо конкретного різновиду злочину [22] [8]).  

          Більшість криміналістів негативно відреагували на висловлені видатним  вченим судження  і без вагань стала на  захист розглядуваної категорії. Так, В.А. Журавель відзначає: "Ми переконані, що криміналістична характеристика це не ілюзія, а реально існуюча, вельми важлива в науково-теоретичному та практичному планах категорія, яка ще не повністю вичерпала свій внутрішній потенціал і тому потребує подальшої розробки"[92] [9]). В.П.Бахін вважає, що " це дуже "різка" реакція на небажання вчених займатися практичними проблемами. <...> Не слід огульно відмовлятися від вирішення нагальної проблеми практики, а навпаки, необхідно створити умови для її розробки,          " примусити" вчених займатися конкретними дослідженнями у даній галузі"     [17] [10]). Аналогічні думки з цього питання були висловлені О.Я. Баєвим [11] [11]), В.К.Гавлом [61] [12]), В.В.Тіщенком [184] [13]), О.Ю. Головіним [  ] [14]) та іншими вченими.

         Зокрема, О.Ю.Головін не погоджується з пропозицією Р.С.Бєлкіна щодо повернення до посилань в окремій криміналістичній методиці першого її елемента на специфічні особливості предмета доказування, оскільки обставини, що підлягають з'ясуванню, носять найбільш загальний характер і їх встановлення є обов'язковим  по кожній кримінальній справі незалежно від її виду. "Якщо ж йти шляхом детального розгляду "специфічних особливостей" обставин, що підлягають з'ясуванню, ¾ відзначає О.Ю.Головін, ¾ то ми неминуче у тому чи іншому розумінні повертаємося до криміналістичної характеристики" [67]  [15]).  Іншими словами, криміналістична характеристика злочинів і предмет доказування по кримінальній справі ¾ хоча й близькі, але не конкуруючи один з одним поняття, оскільки призначені для вирішення різних завдань і тому, як справедливо відзначає М.П.Яблоков, різнопланові       [209] [16]).    

          Таким чином, зберегти для науки криміналістики таку категорію як "криміналістична характеристика", придати їй нового імпульсу можливо за рахунок створення саме її практичної частини. І це дійсно проблема сьогодення, розв'язання якої, на нашу думку, насамперед  пов'язане з вирішенням наступних питань. 

По-перше, криміналістичні характеристики вбивств повинні бути розроблені на видовому чи підвидовому рівні відповідно до криміналістичної класифікації цих категорій злочинів. По-друге, криміналістичні характеристики цих рівнів убивств мають бути представлені у вигляді інформаційної моделі, в якій на статистичному рівні відображено кореляційні залежності між її елементами і на їх підставі визначено типові версії, насамперед щодо можливих суб'єктів злочинів. При цьому необхідно поставити за правило, що кінцевим результатом досліджень криміналістичної характеристики є побудова типових версій. Якщо таких версій запропоновано не буде, то можна вважати дослідження незакінченим і таким, що потребує додаткових розробок. По-третє, треба розробити рекомендації щодо використання відомостей, відображених у криміналістичній характеристиці в процесі розкриття та розслідування конкретного злочину.  

           Розглядаючи можливі варіанти вирішення останнього питання, слід враховувати, що використання даних криміналістичної характеристики в практичній діяльності можливе двома шляхами. Перший пов'язаний з тим, що до криміналістичної характеристики звертаються  безпосередньо на початку розслідування і на її підставі здійснюють побудову версій та визначають послідовність слідчих дій. Другий передбачає необхідність звернення до криміналістичної характеристики в разі одержання негативних результатів у ході проведення початкових слідчих дій. Останній вважаємо таким, що заслуговує на увагу, оскільки природно спочатку застосовується  найбільш простий алгоритм дій і лише тоді, коли результату не досягнуто, звертаються до більш ускладненого. Крім того, побудова конкретних слідчих версій на підставі відомостей, що містяться у криміналістичній характеристиці, ¾ достатньо складний в інтелектуальному плані процес, який потребує скрупульозного вивчення матеріалів справи і їх зіставлення з типовими даними.

 Зазначений варіант використання відомостей, що містяться у криміналі -стичній характеристиці, був застосований слідчими органами прокуратури Харківської області при розкритті та розслідуванні умисного вбивства громадянки Ж., 1926 року народження.  У ході огляду місця події ¾ квартири №4 будинку №3 по вул. Соїча в селищі Малинівка Чугуївського району Харківської області ¾ було встановлено, що смерть потерпілої настала ніччю 4 лютого 2001 року від численних колото-різаних ножових поранень ( 14 ран щілиновидної форми) в передню поверхню животу.

Стосовно потерпілої була одержана така інформація: до даної місцевості переїхала недавно, проживала самотньо, близьких родичів не мала, останнім часом займалася виготовленням та реалізацією спиртних напоїв домашнього виробництва. Також було встановлено, що з квартири зникли тільки запаси спиртних напоїв домашнього виробництва та деякі частини самогонного апарату, виготовлені з кольорового металу. Спираючись на одержані відомості, були сформульовані наступні слідчі версії. 

1. Вбивство вчинено мешканцями селища Малинівка або інших населених пунктів, що знаходяться поблизу, в тому числі й неповнолітніми на підґрунті особистих неприязних стосунків, що раптово виникли, або з користі.

2. Вбивство вчинено раніше засудженими чи особами із числа криміналь- но-злочинних елементів у момент придбання спиртних напоїв або з користі.

3. Вбивство вчинено особами із числа родичів чи близьких на підґрунті особистих неприязних стосунків або з користі.