За яких підстав ми робимо такий висновок? По-перше, запропонована нами структура криміналістичної характеристики вбивств є найбільш оптимальним   інформаційним складом ознак цього різновиду злочинів. По-друге, саме цей перелік елементів найбільш тісно кореспондує з предметом доказування по даній категорії справ і повно відображає типові ознаки елементів механізму вчинення злочину. По-третє, саме між цими елементами і проявляються кореляційні залежності, які виступають підгрунтям для побудови типових версій щодо особи вбивці та мотиву вчинення злочину.

         Проаналізуємо зазначені елементи з точки зору їх пізнавальної значущості та доцільності включення у криміналістичну характеристику.

Одне з провідних місць як за обсягом, так і за значущістю інформації у криміналістичній характеристиці вбивств посідають відомості щодо особи вбивці та особи жертви злочину. І це не випадково, оскільки взаємозв'язок "злочинець ¾ жертва" є найбільш істотним саме для даної категорії злочинів    [182; 7; 205; 157 ][31]).

З огляду на інформаційну концепцію криміналістичної характеристики вбивств до її складу входить достатньо широке коло різноманітної інформації щодо зазначених суб'єктів кримінального процесу. Йдеться про такі відомості, як стать, вік,  судимість, риси характеру (корисливість, жадібність, жорстокість, неповажне ставлення до оточуючих, невміння контролювати свою поведінку, наявність елементів віктимності тощо), специфіка стосунків, місце проживання та ін [133; 26; 75; 8 ] [32]). Це дійсно різноманітна інформація, яка має не тільки суто криміналістичну, а й кримінологічну і кримінально-правову природу походження, але цього не треба лякатися, тим більше ставити цю обставину  в докору криміналістичній характеристиці, як це робить Р.С.Бєлкін1. Тут слід враховувати, що науки кримінального циклу вивчають одне і те ж соціальне явище ¾ злочинний акт, а тому вельми можливим є  застосування відомостей із одних і тих же галузей знань. Головним слід вважати не тільки зміст цих відомостей і природу їх походження, а напрямок їх використання, тобто для вирішення яких завдань їх призначено.   

У запропонованому переліку ( на відміну від пропозицій  В.О.Коновалової) з'являється новий елемент, а саме ¾ мотив вчинення злочину [102;141;161][33]). Стосовно даного елемента в криміналістичній літературі відзначалося, що опис криміналістичної характеристики злочинної події  без урахування її психологічних механізмів як свідомо-вольових регуляторів, що визначають вибір особою об'єкта посягання, способу, обстановки та інших обставин його вчинення, не можна визнати достатньо повним. "Правильне встановлення мотиву, ¾ підкреслює Б.Я.Петелін, ¾ дає змогу визначити коло зацікавлених у вчиненні злочину осіб, поміж яких слід шукати злочинця ( виходячи із принципу "кому це вигідно")" [150][34]). В.В.Тіщенко також вважає, що " у криміналістичній характеристиці вбивств дані про мету і мотив відіграють одну з провідних ролей, оскільки дозволяють обґрунтовано будувати версії відносно осіб, які зацікавлені у смерті потерпілого, а також ймовірних організаторів і виконавців вбивства, що розслідується" [184][35]). Крім того, в усіх випадках спосіб вчинення злочину має бути проаналізований з позиції його зв'язку з мотивом  ( та метою) вчинення злочину. При цьому слід враховувати, що в окремих випадках можуть проявлятися наступні залежності: від даних про злочинну подію ¾ до встановлення мотиву її вчинення, а від мотиву ¾ до виявлення особи підозрюваного.

Окремо слід зупинитися на такому елементі, як "слідова картина", оскільки відносно доцільності його включення у структуру криміналістичної характеристики висловлюються діаметрально протилежні точки зору. Одні вчені вважають за необхідне включення комплексу слідів до криміналістичної характеристики вбивств. Так, В.О.Коновалова наголошує, що "обставини розслідування злочинів, які вчинено в умовах неочевидності, переконують у тому, що не спосіб, який відсутній на період виявлення того чи іншого злочину, а саме комплекс слідів або навіть один слід дають ключ до розслідування" [114] [36]). Інші вчені не вбачають потреби включати цей елемент у структуру криміналістичної характеристики, тому що він поглинається способом  вчинення злочину і є наслідком його вчинення [154] [37]). З цього приводу Р.С.Бєлкін зазначає, що "описання способів вчинення та приховування злочинів полягає не тільки в описанні дій або бездіяльності, за допомогою яких досягається мета злочинного посягання, а й в описанні типових наслідків застосування того чи іншого способу, тобто залишених слідів його застосування та місць, де ці сліди імовірніше за все можуть бути виявлені. <…> "Оголене" описання способу вчинення злочину не досягає мети, його треба здійснювати або від слідів застосування даного способу з тим, щоб по ним розкрити механізм злочину, або ж до слідів застосування цього способу, щоб, знаючи його, зуміти виявити докази вчиненого злочину та встановити особу злочинця" [21] [38]).

  Що стосується включення "слідової картини" до складу  криміналістичної характеристики вбивств, то особливих заперечень тут немає. Разом з тим хотілося б зробити деякі зауваження відносно розглядуваної проблематики. Даний елемент, у тому вигляді, як його вбачає В.О.Коновалова, може розглядатися здебільшого у описовому варіанті криміналістичної характеристики, де висловлені судження щодо слідів, можливих місць їх локалізації базуються на загальних положеннях криміналістичної теорії слідоутворення.  Інформаційна ж концепція криміналістичної характеристики породжує певні труднощі щодо включення цього елемента до її структури. В чому річ? Якщо погодитися з тим, що "слідова картина" включає в себе типові відомості про як матеріальні, так і ідеальні сліди, то це значно ускладнює або навіть позбавляє можливості (особливо, якщо враховувати ідеальні сліди і різноманітність джерел їх походження) досягти головної мети криміналістичної характеристики як інформаційної моделі, а саме ¾ встановити кореляційні залежності між способом і "слідовою картиною". При цьому на кожний з різновидів слідів ¾ матеріальні чи ідеальні ¾ впливають різні, навіть діаметрально протилежні, обставини. Якщо для перших характерною є обмеженість джерел походження інформації, то для других, навпаки, ¾ значна їх варіаційність. Дійсно, джерелом походження інформації щодо матеріальних слідів є передусім протокол огляду місця події, тобто саме з нього черпається інформація, яка і становить основу категорії "слідова картина" ( принаймні, один з її аспектів). В тих випадках, коли протокол зазначеної слідчої дії складено неповно або необхідні сліди не виявлено чи вони відсутні на місці події взагалі, то й це єдине джерело інформації втрачає свою значущість, тобто з нього не можливо отримати необхідну інформацію і здійснити первісне накопичення емпіричного матеріалу. В той же час значна варіаційність джерел походження ідеальних слідів (множинність суб'єктів ¾ носіїв цієї інформації, неоднозначність результатів їх допиту) істотно ускладнює процедуру їх узагальнення і аналізу, що, як вже відзначалося, негативно позначається на  здійсненні відповідних кореляційних побудов.

Криміналістична характеристика вбивств як системне утворення передбачає необхідність розташування її елементів у певній ієрархічній послідовності, яке може змінюватися залежно від підстав побудови цієї системи. На нашу думку, можна запропонувати наступні критерії щодо формування системи елементів криміналістичної характеристики вбивств: а) за рівнем інформативності та ступенем значущості; б) за принципом інформаційного збагачення (накопичення інформації).  

За першим критерієм елементи криміналістичної характеристики вбивств можуть бути розташовано у такій ієрархічній послідовності: 1) особа вбивці; 2) особа жертви; 3) мотив вбивства; 5) спосіб вбивства; 6) обставини злочину (місце, час, знаряддя). У запропонованому переліку особа вбивці стоїть на першому місці, і це не випадково, оскільки саме навколо цього елемента акумулюються відомості з інших елементів. Більш того, вони підпорядковані цьому елементу. Зазначений підхід є найбільш доцільним при формуванні криміналістичної характеристики як робочого інструментарію слідчого, де інформацію подано у вигляді схем, таблиць, що відображають типові версії відносно особи злочинця.

Декілька іншу послідовність розташування елементів криміналістичної характеристики обумовлює принцип інформаційного збагачення (накопичення інформації). За цим принципом спочатку викладаються відомості відповідно до таких елементів, як обставини вбивства, спосіб, особа жертви і лише потім, на підставі аналізу і узагальнення цієї інформації ¾ відомості щодо особи вбивці. Запропонований спосіб є найбільш притаманним  описовому варіанту  викладення криміналістичної характеристики і застосовується головним чином у навчально-методичній літературі.

Отже, криміналістична характеристика вбивств ¾ це  системне утворення з набором ієрархічно розташованих та функціонально взаємопов'язаних елементів.

Примітки: 1. На сьогодні така думка є відносно сталою і неодноразово висловлювалась у криміналістичній літературі ([175] Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика злочинів. Навчальний посібник. ¾ К.: НВТ "Правник" ¾ НАВСУ, 1997. ¾ С. 8; [14 ] Бахин В.П. Криминалистическая методика: Лекция. ¾ К., 1999. ¾ С. 10; [16] Бахін В.,  Лук'янчиков Б. Склад і призначення криміналістичної характеристики злочинів // Правничий часопис Донецького університету. ¾ 2000. ¾ № 1(4). ¾ С. 40; [184] Тищенко В.В. Корыстно-насильственные преступления: криминалистический анализ. ¾  Одесса, Юрид. літ., 2002. ¾ С. 44  та  ін.