Зазначені версії відпрацьовувалися паралельно,  для чого було залучено значні сили співробітників прокуратури та МВС, але позитивних результатів так і не було одержано. Для прискорення розв'язання ситуації, що склалася було вирішено звернутися до типових версій по справах про вбивства,  розроблених Л.Г.Відоновим [49]  [17]). Головна мета, якої намагалися досягти слідчі органи, полягала у максимальній конкретизації кола осіб, що найбільш вірогідно причетні до вчинення такого роду вбивств. Пошук необхідної інформації відбувався за схемою " жертва ¾ обставини ¾ злочинець". Вихідні відомості щодо справи, яка розслідувалась, зосереджені у таблиці під номером 14 з умовною позначкою М3С3 (26-84). Враховуючи особу потерпілої, із числа версій щодо можливого злочинця були вилучені ті, що пов'язані з родичами та близькими знайомими, ¾ чоловік, коханець,  син, пасинок, дочка, зять, коха -нець дочки, племінник, онук, наречена сина тощо.

Із всіх відомостей особливу увагу було звернуто на такі групи: а) сусідів або знайомих тих осіб, яких знали потерпілі; б) незнайомих. Щодо першої категорії осіб, то вони характеризувались такими показниками: стать ¾ чоловіча, вік ¾ 15-23 роки (7,7%),  23-46 років (4,2%), 30-52 роки (5,4%); стать ¾ жіноча, вік ¾ 26-58 років (4,6%); проживали ¾ по місту вчинення вбивства або в декількох десятків метрів від нього (знайомі осіб, яких знали потерпілі, проживали на відстані одного кілометра від місця злочину); мотив у чоловіків ¾ помста за образу або відмову  виконати прохання чи вимогу, аморальна поведінка, користь, сексуальне домагання; мотив у жінок ¾ ревність, користь. Для молодшої групи чоловіків також притаманними були і такі риси як пияцтво, антигромадська поведінка, наявність судимості за крадіжку або хуліганські дії. Відносно незнайомих у криміналістичній характеристиці були такі відомості: стать ¾ чоловіча, вік ¾ 15-23 роки, проживають ¾ 10-12 км від місця вчинення злочину або без постійного місця проживання, мотив ¾ користь, сексуальне домагання.

Аналіз зазначених відомостей та їх порівняння з інформацією, що була одержана в ході розслідування вбивства громадянки Ж., дозволили окреслити такий соціально-психологічний портрет вірогідного злочинця. Це чоловік, віком від 15 до 25 років, мешкає неподалік від вчинення вбивства, схильний до пияцтва, проявляє аморальну поведінку, має судимість за крадіжку або хуліганські дії, мотивом є помста за образу або відмову виконати прохання чи вимогу.  

Одержана інформація дозволила сконцентрувати увагу саме на цій категорії осіб і ще раз більш ретельно здійснити їх перевірку. В процесі проведення оперативно-слідчих дій особливу увагу було звернуто на громадянина Ю., 1983 року народження, учня ПТУ № 53, раніше засудженого Чугуївським районним судом за крадіжку ( ст. 81 ч. 3 КК України в редакції 1961 року), який мешкав у сусідньому під'їзді того ж самого будинку, де вчинено вбивство. Його спосіб життя, особливості поведінки повністю збігалися з типовим портретом вірогідного злочинця. Результати перевірки алібі, а також проведених обшуку ( були вилучені запасні частини від самогонного апарату, одежа з плямами схожими на кров) та криміналістичних експертиз дали підстави на його арешт.  У подальшому слідством було доведено, що Ю. вчинив вбивство громадянки Ж. на підґрунті  того, що остання відмовила йому надати спиртні напої у борг, ображала його і виганяла із квартири1.

Таким чином, використання узагальнених даних про раніше розслідувані вбивства, що відображені у криміналістичній характеристиці, надали        можливість успішно розкрити та розслідувати тяжкий злочин. Безперечно, ми  повністю розуміємо, що далеко не завжди відомості криміналістичної характеристики збігаються з даними конкретного акту розслідування, оскільки злочин як явище індивідуальне може і не мати аналогів у минулому. Можна також стверджувати, що одного приклада ще недостатньо для того, щоб робити висновки відносно рівня репрезентативності отриманих результатів. Але й поодинокі приклади розкриття такого тяжкого злочину, як вбивства, варті   того, щоб ця проблематика стояла на порядку денному криміналістичних досліджень2.

Не менш дискусійним у теорії криміналістики є питання про якісний та кількісний склад елементів криміналістичної характеристики злочинів, тобто криміналістично значущих ознак злочинів виду (групи, підвиду), які повинні складати ядро цієї категорії науки криміналістики.

Л.О.Сергєєв свого часу виокремив такі елементи криміналістичної характеристики:   особливості  способів і  слідів  злочинів, обставини  вчинення

_________________________

Примітки: 1. За матеріалами слідчого управління прокуратури Харківської області. Справа  № 51010006.

2. У літературі неодноразово наводились позитивні приклади використання відомостей криміналістичної характеристики для розкриття окремих видів злочинів, зокрема вбивств ¾ ([  ]  Илюшенко Л.В. Опыт применения системы типовых версий, разработанной прокуратурой Горьковской области // Следственная практика. Вып. 141. ¾ М.: Юрид. лит., 1983. ¾ 37-41).

злочину, відомості, які характеризують учасників злочину, об'єкт посягання     [172] [18]).

О.Н.Колесніченко як основні елементи криміналістичної характеристики виділяв сукупність ознак, що визначають: а) спосіб підготовки, вчинення і приховування злочинів; б) місце, час, обстановку, знаряддя і засоби вчинення злочину; в) предмет замаху; г) особу злочинця; r) особу потерпілого; д) сліди злочину ( в широкому розумінні) [109] [19]).

Особисте бачення змісту криміналістичної характеристики запропонував В.К.Гавло, який виділив такі елементи: а) ситуація, що виникла перед вчиненням злочину; б) спосіб злочину (підготовка, вчинення, приховування); в) слідча реальна ситуація, що склалася на момент порушення кримінальної справи; г) ситуація розслідування на початковому етапі, на момент пред'явлення обвинувачення і після нього [58] [20]).

На думку Р.С. Бєлкіна, до криміналістичної характеристики повинні входити характеристика вихідної інформації, система даних про спосіб підготовки, вчинення і приховування злочину та типові наслідки його застосування; особу ймовірного злочинця та ймовірні мотиви і цілі злочину; особу ймовірної жертви злочину; деякі обставини вчинення злочину (місце, час, обстановка) [21] [21]).

Останнім часом неодноразово здійснювались спроби узагальнити думки з цього питання, висловлені у криміналістичній літературі. Зокрема, С.І. Коновалов збудував "ієрархію" структурних елементів криміналістичної характеристики злочинів за частотою визначення їх у науковій літературі: 1) спосіб вчинення злочину; 2) суб'єкт злочину (особливості особи злочинця); 3) обстановка вчинення злочину; 4)об'єкт (предмет) злочинного посягання; 5) сліди злочину (механізм слідоутворення); 6) зв'язки між структурними елементами; 7) особа жертви (віктимологічний аспект); 8) мотив, мета, настанова; 9) умови вчинення злочину; 10) злочинні зв'язки (комунікаційний аспект); 11) типові зв'язки вчинення злочину; 12) особливості приховування злочину; 13) механізм злочину; 14) характер вихідних даних і особливості їх виявлення; 15) стан з певним видом злочину; 16) зв'язок з іншими видами злочинів; 17) знаряддя та засоби злочинної діяльності; 18) поширеність злочинного діяння; 19) результат злочинної діяльності [112] [22]). Ми не будемо детально зупинятися на розгляді кожного із перелічених елементів, оскільки це не входить у предмет нашого дослідження, тим більше, що далеко не всі з них можуть розглядатися як елементи криміналістичної характеристики, а деякі потребують додаткового уточнення, зокрема, в чому вбачається різниця, наприклад, між зв'язками структурних елементів і типовими зв'язками вчинення злочину.  

Здійснивши аналіз елементів структури криміналістичної характеристики, М.В.Салтєвський дійшов висновку, про те що більшість авторів виділяють чотири основні її елементи: предмет злочинного посягання, спосіб вчинення злочину в його широкому розумінні, слідову картину в її широкій інтерпретації, особу злочинця [165] [23]).

Аналогічної точки зору дотримуються такі вчені як О.П.Дубовий [82] [24]),

М.П. Кубрак   [125] [25]), В.К.Чаюк [193][26]), А.В.Старушкевич [175][27]), В.П.Бахін, Б.Є.Лук'янчиков [16] [28]). Обидва останні відзначають, що " до складу криміналістичної характеристики злочинів, як інструменту розслідування, а не наукової категорії криміналістики, необхідно віднести тільки ті елементи, які відрізняються чіткою розшуковою спрямованістю. Тому ми згодні з тими авторами, які відносять до складу загальної криміналістичної характеристики вказані вище чотири основні елементи. Проте вони не можуть розглядатися як єдина та незмінна система  для всіх видів злочинів. Це найбільш типовий набір криміналістично значущих ознак, які покликані забезпечити службову функцію криміналістичної характеристики. Але стосовно окремих видів злочинів цей набір може видозмінюватися, тобто скорочуватися чи розширюватися" [16] [29]).  

Висловлена думка знайшла свою реалізацію у визначенні елементного складу криміналістичної характеристики певних категорій злочинів,  зокрема вбивств. Так, В.О.Коновалова, комплексно досліджуючи проблему розкриття та розслідування цієї категорії злочинів, дійшла висновку про доцільність включення до її криміналістичної характеристики наступних п'яти елементів: способів вчинення та приховування, "слідової картини", обстановки (часу, місця, знарядь), осіб потерпілого та злочинця [114] [30]).

З огляду на те, що структура криміналістичної характеристики вбивств повинна складатися з тих елементів, які включають у себе блоки типових відомостей щодо різноманітних аспектів механізму вчиненого злочину і дозволяють встановити кореляційні залежності між ними найбільш  оптимальним, на нашу думку,  є  такий перелік її елементів:

• особа злочинця;
• особа жертви злочину;
• мотив злочину; 
• спосіб вчинення та приховування злочину;
• "слідова картина"; 
• обстановка злочину (час, місце, знаряддя).

Саме у такому системному вигляді криміналістична характеристика відповідає інформаційному підходу до її формування, а також здатна найбільш ефективно здійснити свою службову функцію і дійсно розглядатися як робочий інструментарій слідчого.