Під заходами адміністративного стягнення він розуміє заходи покарання. До другої групи включає заходи примусової дії, що застосовуються з метою попередження правопорушень або забезпечення виконання органами управління  покладених на них обов'язків [192]. Слід зазначити, що при такій класифікації поза її рамками чомусь опинилася велика група заходів примусової дії - заходи адміністративного припинення, що застосуються для того, щоб не дати правопорушенню статися, і які широко використовуються в процесі правоохоронної діяльності. Д.М.Бахрах наділяє всі заходи  адміністративного  примусу  функціональними рисами, вважаючи, що існують три різновиди заходів адміністративного примусу:  адміністративні стягнення; заходи адміністративного припинення; заходи відновлення [23]. Визнаючи правомірність заходів адміністративного стягнення та заходів  адміністративного припинення, разом з тим, на наш погляд, не слід визнавати право на самостійне існування так званих "заходів відновлення", хоча автор і вважає, що запропонована ним класифікація є основною. В ній відсутня передусім фактично існуюча група так званих "заходів попередження", за допомогою яких в адміністративно-правовій практиці досягається мета профілактики правопорушень.

Виділення в самостійну групу так званих "заходів відновлення" також недостатньо обгрунтоване. Глибокий аналіз системи примусових заходів адміністративної дії,  що їх включає Д.М.Бахрах у цю групу, приводить до висновку, що вони, в основному, механічно перенесені з інших галузей права, і є зовсім іншими його інститутами.

У зв'язку з цим треба зазначити ту особливо важливу роль, яку відіграла   у вивченні проблеми примусу  класифікація, запропонована М.І.Єропкіним.   Виходячи із способу забезпечення правопорядку, всі адміністративно-правові заходи примусу він поділив на три групи:

заходи адміністративного стягнення;

заходи припинення;

адміністративно-попереджувальні заходи [63].

    Такого ж погляду на класифікацію заходів адміністративного примусу притримувався і А.П. Клюшниченко [78,с.29].

Головним критерієм цієї тричленної  класифікації є спосіб  адміністративно-правового забезпечення правопорядку. Цей головний критерій пов'язаний з такими другорядними критеріями, як правове регулювання основ, умов і порядку застосування конкретного заходу адміністративного примусу, а також з тими правовими наслідками, які виступають у зв'язку з їх застосуванням.

Підтримуючи в принципі таку класифікацію, треба, однак, зазначити, що спочатку варто розглядати заходи, пов'язані з профілактикою правопорушень,  тобто, на нашу думку, класифікація повинна починатися з заходів адміністративного попередження і закінчуватися заходами адміністративного стягнення. Такий порядок розгляду відповідає загальновідомим принципам і установкам про важливість профілактичної діяльності і надання їй пріоритетного значення. Відповідно до цього, і дії працівників органів внутрішніх справ мусять бути спрямовані спочатку на попередження правопорушень чи окремого правопорушення, а якщо правопорушення скоїлося, то треба всіма засобами припинити його дію. Такий заход,  як адміністративне стягнення, враховуючи сказане вище, може бути лише на третьому місці.  Таким чином, класифікація заходів адміністративного примусу має такий вигляд: заходи  адміністративного попередження;  заходи адміністративного припинення; заходи адміністративного стягнення.  З прийняттям у 1980 році Основ законодавства Союзу РСР  і союзних республік про адміністративні правопорушення, заявку на самостійність тим самим подала ще одна група заходів адміністративного примусу. Їх умовно можна  назвати  заходами адміністративно-процесуального забезпечення. У більшості випадків вони пов'язані з заходами  адміністративного стягнення ці  заходи  застосовуються і для забезпечення умов притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності і, для виконання постанови про накладення стягнення. Такий характер має, наприклад, адміністративне затримання, до якого вдаються у випадках потреби складання протоколу, вилучення майна до встановлення складу адміністративного проступку і притягнення до відповідальності тощо. При цьому  органи внутрішніх справ виконують як свої власні постанови про накладення адміністративних стягнень, так і постанови про накладення адміністративних стягнень, винесені іншими суб'єктами адміністративної юрисдикції.

Звичайно, виділення цих заходів в забезпечувальну групу має  певне значення. Разом з тим, тут не враховується їхній багатозначний характер: поряд з метою забезпечення під час їх  застосування досягається одночасно і припинення протиправного діяння. На наш погляд, так звані заходи адміністративно-процесуального забезпечення мають допоміжну функцію і, таким чином,  "обслуговують" три згадані вище групи заходів адміністративного примусу.

Заходи адміністративного попередження. Першим  класифікаційним різновидом адміністративно-примусових засобів виступають заходи (засоби) адміністративного  попередження (адміністративно-попереджувальні заходи). Головною особливістю цього різновиду заходів адміністративного примусу є їх чітко виражений профілактичний характер. Саме він дозволяє використовувати цей  різновид засобів адміністративної дії для попередження правопорушень і забезпечення громадської безпеки в особливих умовах,  коли інтересам суспільства створюється загроза.

Застосовуються заходи адміністративного попередження у  випадку особливих, надзвичайних обставин, при відсутності  правопорушнь. Реальних правопорушень при цьому не існує, але вони можуть з'явитися, якщо не будуть застосовані засоби  адміністративного попередження. Таким чином, запобіжний характер заходів адміністративного попередження дозволяє їм бути  найважливішим засобом превенції адміністративних правопорушень. Певні обмеження прав  громадян під час застосування  адміністративно - примусових  заходів, є, як правило, вимушеними, продиктованими особливими  умовами, пов'язаними з потребою забезпечення громадської  безпеки. Такі заходи носять лише забезпечувальний характер. Вони спрямовані на формування необхідних умов для того, щоб не допустити негативних подій  (пожеж,  аварій,  нещасних  випадків тощо ). Саме тому, на нашу думку, цю групу заходів адміністративного примусу точніше було б назвати заходами адміністративного забезпечення (адміністративно-забезпечувальні заходи). Деякі автори, дотримуючись такої ж думки, виділяють із усієї групи заходів адміністративного попередження заходи  адміністративного запобігання правопорушень (адміністративний  нагляд, офіційне попередження, перевірка документів) [205] . Нічого не маючи проти такого виділення,  можна лише зауважити, що властивості адміністративного запобігання мають  усі інші заходи  адміністративного попередження і запобігальними заходами можна було б назвати їх усі. Саме профілактичний  характер заходів адміністративного попередження робить їх  ефективним  інструментом  недопущення  адміністративних правопорушень,  а також різного роду негативних соціальних явищ.

Заходи адміністративного припинення. Другу класифікаційну групу заходів адміністративного примусу становлять заходи адміністративного припинення. На відміну від заходів адміністративного стягнення,  вони не мають елементів  покарання. Головна мета заходів адміністративного припинення  -  зупинення  протиправної  дії  і усунення протиправної ситуації у рамках закону. Заходи адміністративного припинення є важливим правоохоронним заходом. "Значення цих заходів у системі правоохоронних  заходів важко переоцінити,  оскільки в ході їх застосування припиняється суспільно-небезпечна діяльність порушника,  забезпечується  можливість  притягнення  до  відповідальності" [133].

Не менш  важливою метою застосування заходів адміністративного припинення є забезпечення необхідних умов для можливого в  майбутньому притягнення винної особи до адміністративної  відповідальності.  До числа таких умов можна віднести,  наприклад, складання протоколу про правопорушення,  визначення місця перебування правопорушника тощо. Заходи адміністративного припинення - це найбільш розповсюджений різновид адміністративно-примусових заходів. Вони застосовуються  значно більшою кількістю працівників органів внутрішніх  справ у порівнянні з адміністративними стягненнями. Для застосування конкретного заходу адміністративного припинення не треба приймати спеціальний акт управління. Заходи  адміністративного припинення законом у вигляді єдиної системи не передбачаються,  вони є  результатом аналізу різних адміністративно-правових актів.

У практиці роботи органів державного управління по застосуванню норм права мають місце адміністративно-фінансові, адміністративно-санітарні, адміністративно-технічні, адміністративно-торгові, адміністративно-ветеринарні, адміністративно-кредитні та інші заходи адміністративного припинення. Характерною їх рисою є та,  що вони невідкладні. Такий характер їх застосування дозволяє своєчасно усунути протиправну ситуацію чи поведінку, а значить, зберегти відповідні громадські  відносини і запобігти негативних наслідків, які могли б бути, коли б правопорушення не було припинене.

"Реальні порушення  ставлять  під  загрозу об'єкти,  що охороняються, завдають їм шкоди. Інтереси їх захисту вимагають невідкладної  допомоги з боку держави,  яка надає її у вигляді припинення дій, що порушують правові накази" [136,с.30].

Заходом такої "невідкладної" допомоги і є заходи адміністративного припинення. Цим вони, наприклад, відрізняються від заходів адміністративного попередження, які застосовуються не при реальних порушеннях правопорядку.

Застосуванням заходів  адміністративного припинення держава забезпечує охорону громадських відносин  від  правопорушень. Таким чином, адміністративне припинення характеризується передусім усуненням адміністративних правопорушень. Слід погодитися з тими авторами [136,с.31], які допускають можливість застосування заходів адміністративного припинення  при  відсутності винної неправомірної дії.  Так, наприклад, може припинятися в адміністративному порядку громадська  небезпечна діяльність психічнохворих.

Заходи адміністративного стягнення.  Це  найбільш значна класифікаційна група в  системі адміністративних заходів.  Їх особливість полягає ось у чому :

1. Серед  всіх інших заходів адміністративного примусу лише заходи адміністративного стягнення носять чітко виражений  караючий характер. Такої якості всі інші заходи адміністративного примусу не мають.  Кара - невід'ємний елемент адміністративних стягнень. Однак, навіть в адміністративних стягненнях вона не є їх єдиною метою. Більше того, кара виконує службову роль стосовно мети призначення адміністративних стягнень  -  виховання  та превенції. Застосування адміністративних  стягнень  грунтується на широкій  гуманістичній основі і не може  бути  пов'язане з ображенням людської гідності, обмеженням конституційних та процесуальних гарантій особи.