2. Характерною особливістю адміністративних стягнень є і та, що виховний ефект від їх  застосування досягається простішим і легшим шляхом, ніж у процесі застосування заходів адміністративного примусу. Вищим є також і превентивне значення адміністративного  стягнення. Загроза понести кару в адміністративному порядку стримує антигромадські наміри правопорушників.

3. Адміністративні стягнення мають право  застосовувати не лише органи державного управління,  але й інші суб'єкти  правозастосування. Так, органами адміністративної юрисдикції  можуть також бути Ради усіх рівней. Але ця діяльність для них не є характерною. Адміністративні стягнення застосовують суди (судді). Суб'єктами адміністративної юрисдикції  можуть бути адміністративні комісії, комісії по справах неповнолітніх.

4. У всіх випадках адміністративні  стягнення  накладаються на основі прийнятого відповідним суб'єктом адміністративної юрисдикції спеціального адміністративного акту управління  - постанови.  Вона виноситься від імені офіційного органу і обов'язкова до виконання тими  особами,  яких  вона стосується. Зміна чи перегляд постанови може мати місце лише у випадках, передбачених законом.

5. Ступінь складності процесуальних дій, що супроводжують застосування адміністративних стягнень,  вищий,  ніж при застосуванні заходів адміністративного припинення. Ці дії, звичайно, не складні, не пов'язані із спеціальними процедурними правилами.

6. Однією із особливостей адміністративних стягнень є та, що вони, на відміну від інших заходів адміністративного примусу, являються засобами реалізації інституту адміністративної відповідальності - обов'язку громадянина чи посадової особи дати звіт про свою неправомірну поведінку в сфері державного управління і понести кару у вигляді адміністративного стягнення, яке накладається уповноваженими на те державними органами, а інколи - громадськими організаціями. Таким чином, кара є логічним і звичайним наслідком протиправної поведінки. В цьому полягає універсальність принципу невідворотності кари, тому що, на наш погляд, цей принцип поширюється не лише на кримінологічну сферу, але й проявляє себе однакового і в сфері адміністративно-правового  регулювання, і в сфері застосування засобів громадського впливу. Оскільки принцип неминучості адміністративної  відповідальності універсальний, то, на наш погляд, неправильним є твердження деяких авторів,  що таких передумов немає в інших галузях права [215]. Неухильність відповідальності (адміністративної у тому числі) - навпаки - забезпечує активний наступальний характер боротьби з будь-якими антигромадськими проявами. Суворе додержання принципів неухильності адміністративної відповідальності значною мірою залежить від рівня  законодавчого  оформлення заходів покарання,  науково обгрунтованої системи адміністративних стягнень, закріплених у законі. Система адміністративних стягнень закріплена в законі з 1980 року з прийняттям основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення [79]. Сьогодні адміністративні стягнення  відображені  в  Кодексі України про адміністративні правопорушення, де система адміністративних стягнень виглядає так:

попередження ;

штраф ;

оплатне  вилучення  предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного  правопорушення;

конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;  грошей,  одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення ;

        позбавлення спеціального права,  наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами,  права полювання);

виправні роботи;

адміністративний арешт.

Не всі перелічені адміністративні стягнення застосовуються органами внутрішніх справ більшість з них у нинішній час перебувають за рамками  їх  юрисдикції наприклад (адміністративний арешт, виправні роботи) т.і.н. Але органи внутрішніх справ все ж таки мають відношення і до згаданих адміністративних стягнень. Воно полягає в тому, що органи внутрішніх справ створюють необхідні умови іншим органам правозастосування  для  можливого  притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності: затримують правопорушників, складають на них протоколи й оформляють  інші потрібні для об'єктивного розгляду справи документи; забезпечують нормальну обстановку для розгляду іншими  органами  адміністративної юрисдикції конкретних справ про  адміністративні  правопорушення; безпосередньо виконують  установки конкретних органів про застосування адміністративної кари до конкретних осіб. Ці  завдання  міліція  виконує згідно закону.

7. Найважливішою особливістю адміністративних стягнень є та, що вони застосовуються при наявності адміністративних проступків,  яких, як правило, не буває при застосуванні заходів  адміністративного попередження, і які не обов'язково мають бути при застосуванні заходів адміністративного припинення. Тривалий час  в  адміністративно-правовій літературі не могли прийти до єдиної точки зору   щодо визначення адміністративного проступку. Крапку в суперечках поставив закон. Спочатку в Основах, а потім у Кодексі України про адміністративні правопорушення закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи  громадян, на встановлений порядок управління, і за які законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, це визначення відрізняється від того, яке записано в кримінальному кодексі, тобто, від визначення злочину відсутністю прямого наміру на громадську безпеку та об'єкти посягання. Але якщо врахувати,  що, незважаючи на відсутність прямого наміру, все ж таки громадська  небезпека  мається на увазі в цьому визначенні, тобто у ньому недвозначно простежується, то провести чітку грань між адміністративним правопорушенням (проступком) і злочином досить важко. Адміністративний проступок - складне юридичне  поняття, що включає чотири взаємозв'язаних елементи і які вже стали традиційними не лише у кримінальному, але й в адміністративному праві: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Загальним об'єктом адміністративного проступку є ті суспiльнi відносини, які охороняються Кодексом України про адміністративні правопорушення. Для більш правильної кваліфікації слід встановлювати також родовий і безпосередній об'єкти адміністративного проступку. За родовим об'єктом адміністративні правопорушення діляться на відповідні глави  Особливої  частини  кодексу. А безпосередній  об'єкт  адміністративного проступку, це ті конкретні  громадські відносини, на які посягає те чи інше правопорушення. Об'єктивну сторону складу адміністративного  правопорушення створюють дії чи бездіяльність, які носять суспiльно небезпечний характер [79] і за які законодавством передбачена адміністративна відповідальність. Протиправний характер адміністративного проступку визначається саме за об'єктивною стороною його складу. Адміністративні проступки можуть скоюватися як у формі дії - вольової активної поведінки (дрібне хуліганство, азартні  ігри тощо), так і в формі бездіяльності (невиконання правил пожежної  безпеки, ухилення від подання на технічний огляд автотранспорту). Суб'єктами складу адміністративного проступку можуть бути громадяни України чи особи без громадянства, які досягли 16-річного віку і які перебувають у стані осудності. З суб'єктивної сторони адміністративний проступок пов'язаний з виною - психологічним ставленням правопорушника до скоєної дії навмисно чи з необережності. Сукупність вказаних елементів і формує єдиний склад адміністративного правопорушення (проступку), який є підставою для настання адміністративної відповідальності і застосування адміністративних стягнень. При кваліфікації конкретного адміністративного проступку треба аналізувати всі чотири елементи у їх сукупності. При цьому співробітники органів внутрішніх справ повинні вміти відмежувати адміністративні проступки від інших правопорушень, передусім від кримінальних злочинів. Адміністративний проступок відрізняється від злочину  меншою громадською небезпекою. Скоєння адміністративного проступку тягне за собою менш сувору відповідальність, ніж  при скоєнні злочину. Кваліфікація адміністративного проступку, як правило, не  залежить  від форми вини, на   відміну юридичної кваліфікації злочинів, де форма вини часто має вирішальне значення. За загальним правилом, адміністративна відповідальність за адміністративні проступки визначається органами державного управління, органами законодавчої влади, судами. Справи про злочини вирішуються лише виключно судом. Адміністративна відповідальність за правопорушення не породжує такого додаткового перетерпівання по відношенню до кари, як судимість і, навіть, у тих випадках, коли справа вирішується судом (суддею). Застосування ж  кримінальної  відповідальності супроводжується судимістю. Процесуальний порядок вирішення справ про адміністративні правопорушення значно простіший, ніж кримінально-процесуальний порядок. Адміністративна відповідальність по конкретній справі визначається як акт управління, що іменується  постановою.  Постанова  - головний юрисдикційний документ, яким користуються співробітники органів внутрішніх справ при встановленні факту скоєного проступку і винності особи, а також при визначенні конкретного заходу адміністративного стягнення за скоєне. Іноді органи адміністративної юрисдикції приймають юрисдикційні документи, що іменуються рішеннями. Справи про кримінальний злочин вирішуються складом суду, який має право приймати єдиний документ, що вирішує справу по суті,  - вирок. При цьому вирок виноситься від імені держави. Постанова про адміністративне стягнення виноситься компетентним органом  внутрішніх справ чи його посадовою особою від імені органу. Від дисциплінарного проступку адміністративне правопорушення відрізняється передусім  тим, що відношення, які пов'язані з останнім, не являються відношеннями службової підпорядкованості.

Суб'єктом накладання адміністративного стягнення є особа, не пов'язана службовими відношеннями з адміністрацією підприємства, установи чи організації. Дисциплінарне ж стягнення  накладається на особу, яка підлягає по службі суб'єктові дисциплінарної юрисдикції. Адміністративна юрисдикція пов'язана як з особистими,  так і з майновими збитками. Дисциплінарна ж відповідальність завжди пов'язана із збитками морального, особистого плану.