У цілому проблеми російських колег і її стан в Україні схожі. Саме тому навчальні заклади МВС України, у спробі її якось вирішити, знаходяться сьогодні між двох вогнів. У своєму виступі "Освіта МВС: закономірності формування та перспективи розвитку" І.Г. Кириченко відзначив: "реалізація на практиці положень прийнятого після тривалих дискусій Закону України "Про вищу освіту" вимагають від навчальних закладів, з одного боку, підготовки фахівців-правоохоронців на рівні існуючих державних стандартів та вимог чинного законодавства, а з іншого - максимальної орієнтації підготовки спеціалістів у відомчих вищих установах освіти відповідно до сучасних та перспективних потреб органів і підрозділів внутрішніх справ (виділено нами. - О.О.)"[146, с.3]. Таке протиріччя завжди існувало, однак сьогодні воно набуло критичного стану і практика підготовки фахівців МВС вимагає вирішення даних питань. З однієї сторони пресом виявились давно застарілі державні стандарти (нові, як відзначалося, в Україні ще не створені), "не розроблені типові кваліфікаційні характеристики випускників вузів, не визначено і не закріплено відповідними державними документами перелік спеціальностей, за якими необхідно готувати фахівців для провідних служб органів внутрішніх справ"[65, с.6]. З іншого боку, потреб практики, дослідженням яких щодо потреб у тому, яких фахівців готувати, ніхто предметно не займався. Як справедливо відзначається для теперішнього стану даної проблеми: "бажання правоохоронного органу відобразити в навчальному процесі свою специфіку, специфіку розв'язуваних цим органом професійних задач, незмінно входить у суперечність з діючим державним стандартом освіти"[44, с.412-413]. Це відзначають багато учених криміналістів, як, наприклад, М.К. Камінський [100, с.114].

Підсумовуючи сказане, для розробки державних освітніх стандартів і вітчизняних нормативно-методичних документів вищої професійної освіти, що визначають обсяги і зміст підготовки слідчих, варто було б врахувати наступне:

• вимоги до підготовки необхідно систематизувати за напрямками і рівнями підготовки, тому що сьогодні вони є загальними і практично не впливають на формування конкретного змісту підготовки;
• необхідно з'ясувати та деталізувати зміст підготовки, тому що її опис, що закладений в освітніх стандартах, базується, як правило, на застарілому розумінні її предметної області.

Дані стандарти повинні чітко та однозначно відповідати на наступні запитання:

1. Якими якостями особистості повинен володіти фахівець даної кваліфікації?
2. Що він повинен знати, вміти і якими навичками володіти, на якому рівні вони повинні знаходиться?
3. За рахунок чого (наприклад, яких форм і методів підготовки) може бути досягнута дана задача?

Крім цього, слід зазначити, що вбрана в документальну форму кваліфікаційна модель не повинна бути догматичним і застиглим актом, а систематично удосконалюватися і видозмінюватися у відповідності із сучасними вимогами. Вона, також, повинна мати прогностичну спрямованість, тобто відповідати потребам "завтрашнього співробітника правоохоронних органів"[147, с.66]. Напевно виникає потреба у створенні двох варіантів державних стандартів: діючих і перспективних. Це дозволить постійно підвищувати рівень підготовленості, планувати та прогнозувати необхідні зміни і більш оперативно реагувати на потреби практичної діяльності правоохоронних органів.

У роботі над даним напрямком досить ефективно можна використовувати закордонний досвід. Наприклад: досвід створення і використання спеціальних стандартів підготовки працівників правоохоронних органів США. Науковий підхід до створення визначених вимог і стандартів поліцейської роботи став застосовуватися вперше в США в 1908 р., коли була створена група з науковців американських університетів, яким було доручено розробити програму навчання поліцейських. Одним із результатів у сфері дослідження професіоналізму поліцейської роботи став висновок, що селекція кандидатів у поліцейські департаменти має виявляти такий тип людини, який би повною мірою відповідав стандартам співробітника, що зарекомендував себе професіоналом. Це є досить цікавим, хоча і не безапеляційним, шляхом створення стандартів окремих категорій працівників з урахуванням перспективного розвитку (в зв'язку з чим дані дослідження мають проводитись досить часто). Схематично це виглядає в такий спосіб: серед певної категорії працівників виявляють осіб, визнаних професіоналами більшістю працівників колективу правоохоронного органу. Відібрані особи досліджуються, що полягає у вимірюванні найбільш істотних параметрів, що впливають на їхню професійну діяльність. Дані параметри аналізуються і становлять основу для створення вимог і стандартів, які в наступному використовуються для добору кандидатів окремих категорій працівників правоохоронних органів [148, с.54]. Наприклад, вимоги до працівників ФБР США поділяються на три основних блоки: бажані, важливі, дуже важливі. Відповідність кандидата критеріям визначається в процесі тестування. До категорії "дуже важливих" вимог відносять:

1. Цілісність особистості (чесність, відвертість, об'єктивна самооцінка).
2. Високі інтелектуальні якості: швидка кмітливість, допитливість, філософська побудова інтелекту.
3. Належні аналітичні здібності: логічне мислення, здатність до синтезу, розробці гіпотез.
4. Пунктуальність (старанність, критичність в оцінці діяльності, точність аналізу та оцінки інформації) [149, с.24].

Все це свідчить про прагнення відбирати і готувати справжнього професіонала.

За останні 20-25 років у США незмінно враховувалися фактори, що впливали на ситуацію і коректували сферу добору на службу в поліцію. Серед факторів, властивих США внаслідок сформованої правової системи, розвинутої економіки і тих, що не застосовуються сьогодні в нашій країні, є позитивні приклади, на які необхідно звернути увагу. По-перше, створення нових адміністративних інститутів (таких, як Рада по координації рівних можливостей при працевлаштуванні в США). Ці інститути, що діють в рамках закону, готують і направляють у відповідні інстанції рекомендації, що стосуються працевлаштування, в тому числі і в поліцію, виробляють реалістичні стандарти, таким чином розширюють можливості добору. По-друге, з кожним роком зростає вплив і удосконалюються професійно-психологічні методи добору. По-третє, особлива увага правоохоронних органів звернена до якісних характеристик кандидатів на службу в поліцію, внаслідок чого зростає професіоналізація процесу добору [148, с.54-55].

Розробка кваліфікаційних моделей фахівців за спеціальністю "Правознавство" була реалізована в СРСР у 1982 р. На підставі рекомендацій фахівців Мінвуз СРСР затвердив проект даної кваліфікаційної характеристики, попередньо погодивши його з міністерствами і відомствами, для яких велася підготовка фахівців. Дана кваліфікаційна характеристика використовується українськими вузами, у тому числі і вузами системи МВС, і по сьогоднішній день для підготовки юристів. Для потреб сучасних правоохоронних органів (у зв'язку з приведеними раніше аргументами) ця кваліфікаційна характеристика вже застаріла.

Існують також нові наукові розробки методологічних основ створення нових професіограм працівників органів внутрішніх справ, у т.ч. і слідчих. Позитивним прикладом такої роботи є дослідження залежності рівня ефективності професійної діяльності від рівня сформованості конкретних професійно-значущих якостей, що проведене в 1996 році авторським колективом (Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Юхновець Г.О.). Даним авторським колективом були розглянуті методологічні основи розробки професіограм і кваліфікаційних характеристик. Дослідження були проведені за допомогою спеціальних методик експертної оцінки працівників ОВС, що мають значний практичний досвід роботи. Опитувальник розгорнутих професійно-значимих якостей був спрямований на конкретизацію психограм відповідного професійного напрямку діяльності. Виявлено 14 базових професійно значимих якостей працівників слідства. Загальними для всіх категорій працівників ОВС, у т.ч. і для слідчих, були відзначені:

• уміння вибирати серед великої кількості інформації ту, котра необхідна для рішення професійних задач (ефективність інформаційного пошуку);
• уміння уявляти кілька шляхів рішення задачі і прогнозувати найбільш ефективний;
• здатність швидко встановлювати контакт із різними людьми (комунікативна спрямованість);
• уміння вести бесіду, діалог, відстоювати свою точку зору.

Певна група якостей виділена загальною для категорій фахівців кримінального розшуку і слідства:

• уміння диференційовано оцінювати суперечну інформацію;
• ефективність словесно-логічної пам'яті (запам'ятовування опосередкованої  інформації);
• здатність викликати довірче відношення людей до себе; знаходити доцільну форму спілкування в залежності від психологічного стану та індивідуальних особливостей співрозмовника (комунікативна діагностика);
• здатність брати на себе відповідальність у складних ситуаціях;
• уміння відстоювати свою точку зору за різними обставинами.

Досить значним є перелік професійно-значимих якостей, що властиві співробітникам конкретних служб. Так, ефективність слідчої діяльності визначається необхідною наявністю в співробітника таких якостей:

• уміння ясно доводити співрозмовнику свої думки і наміри, логічно та обґрунтовано викладати інформацію;
• уміння давати об'єктивну оцінку стану і діям інших осіб (розвинута децентрація);
• здатність до тривалого збереження активності при виконанні службових обов'язків.

У даній роботі також представлений суттєвий перелік професійно-значимих якостей, що не мають першорядного значення, але при безпосередньому професійному доборі та організації підготовки обов'язково повинні бути враховані. До них відносять близько 25 таких якостей [30, с.110-112].

Однак дослідження даної проблеми не були належним образом довершені та втілені в діючі державні стандарти. Це пов'язано з тим, що завершення такої роботи вимагає продовження досліджень і суттєвих фінансових витрат. Сьогоднішні зусилля вузького кола фахівців-ентузіастів занадто слабкі для проведення такої роботи в повному обсязі. Потрібне створення наукового колективу із залученням фахівців різних напрямків (у т.ч. і криміналістів), і на основі державного замовлення завершення даної роботи з періодичним (через визначений інтервал часу) відновленням досліджень.

Схожі дослідження також проводили вчені-криміналісти - з позицій потреб слідчої діяльності і власного досвіду. Досить точно риси, що мають бути властиві сучасному слідчому, вказав Р.С. Белкін у своїй останній популярній роботі "Професія - слідчий". У даній роботі автор вказав на наступні групи необхідних якостей: необхідні соціальні якості слідчого (повага до закону, співвіднесення з законністю усіх своїх службових дій; небайдужість до чужого горя, страждання; чисті руки і "холодна" голова; тверді моральні принципи; чітка громадська позиція; загострене почуття обов'язку), професійні якості (воля, рішучість, наполегливість, сміливість, мужність, комунікабельність, товариськість, обережність, критичність, самокритичність, постійне самовдосконалення, тривала працездатність, уміння швидко переключатися з одного виду діяльності на іншій), особливо важливі професійні якості (спостережливість, виборча та цілеспрямована увага, пам'ять, володіння рефлексією, уміння ототожнити свій інтелект з інтелектом супротивника, уміння логічно мислити, хороша озброєність професійними знаннями, уміннями і навичками) [150, с.8-19].