Не випадково Г. Гросс, у своїй відомій праці [50], яка поклала початок криміналістики як науки і навчальної дисципліни, значне місце відвів міркуванням про те, яким має бути слідчий, котрого він вважав найважливішим елементом "генерального штабу по боротьбі зі злочинністю". Гросс називав роботу слідчого мистецтвом, що засноване на відмінних юридичних пізнаннях, розумінні людей, умінні поводитись з ними, здатності вирішувати питання у всіх без винятку галузях людського знання. Він вказував, що слідчому, головним чином, потрібно опанувати мистецтво розуміння криміналістичної сутності злочинів, розкривати способи їхнього здійснення, знатися на хитрощах злочинців та інше, що є необхідним для ефективної діяльності по розслідуванню злочинів.

М.П. Яблоков відзначає, що сучасний слідчий повинен вміти:

а) на основі виявленої криміналістично-значущої інформації (будь-якого обсягу) правильно оцінювати сформовані в ході розслідування первинні і наступні слідчі ситуації, вибирати відповідні напрямки і методи розслідування;

б) взаємодіяти з оперативно-розшуковими працівниками і різними фахівцями із самого початку розслідування, особливо при розслідуванні "за гарячими слідами" злочину, а також продумано використовувати оперативну та іншу інформацію;

в) проводити пошук доказів на основі розуміння криміналістичної і кримінально-правової сутності злочину;

г) ефективно використовувати спеціальні пізнання обох процесуальних форм і свої накопичені практичні та теоретичні знання для одержання доказової і іншої криміналістично-значущої інформації;

д) майстерно (тактично і психологічно) вибудовувати відносини з особами, що попадають в коло зору слідства з метою одержання від них необхідної для розслідування інформації;

е) творчо застосовувати у своїй діяльності всі рекомендації криміналістики технічного і тактико-методичного характеру [133, с.59-60].

На наш погляд, вимоги до рівня підготовленості і, відповідно, до безпосереднього процесу підготовки слідчих можуть і повинні бути сформовані з урахуванням комплексного дослідження наступних джерел:

• матеріалів вивчення і прогнозування злочинної діяльності;
• матеріалів вивчення слідчої практики;
• історичного і закордонного досвіду;
• точки зору професіоналів (практиків-слідчих і практиків-викладачів);
• законів і інших нормативних актів України;
• рекомендацій і вимог міжнародних нормативних документів.

Професійна діяльність слідчого тісно взаємозалежна з предметом науки криміналістики. Дослідження К.В. Попової вказують, що 50% професійних знань і 70% професійних умінь слідчий повинен отримати при вивченні криміналістики [151, с. 64-65]. Формування високопрофесійного слідчого багато в чому залежить і від визначеної сукупності взаємозалежних факторів, до яких можна віднести: задачі діяльності; якості, знання та уміння, необхідні для їхньої реалізації; шляхи формування цих якостей, знань і умінь [152, с.89].

Отже, професійно-значимі якості, зазначені результатами дослідження В.Г.Андросюка, Л.І. Казміренко, Г.О. Юхновець та іншими подібними дослідженнями необхідно розвивати в ході криміналістичної підготовки слідчих, що пов'язано з необхідністю розширення знань щодо дидактики викладання цієї науки.

У ході проведеного нами анкетування були отримані відповіді відносно того, які якості та уміння, що необхідні слідчому, повинні розвиватися в процесі навчання:

• пам'ять -                                                                                                                                58,3 %
• здатність до аналітичного мислення -                                                                    53,4 %
• спостережливість -                                                                                                           50,4 %
• здатність орієнтуватися в складних ситуаціях -                                                  45,9 %
• комунікабельність -                                                                                                         39,5 %
• витримка -                                                                                                                            38,0 %
• впевненість у своїх силах і здібностях -                                                                  30,8 %
• швидкість реакції -                                                                                                            24,4 %

Респонденти вказали також на ступінь уваги, яка, на їх думку приділяється (приділялася) в їх навчальному закладі прищеплюванню і розвитку кожного з цих якостей: