1.3. Вимоги до рівня підготовки слідчих в умовах боротьби із сучасною злочинністю
Сторінки матеріалу:
- здатність до аналітичного мислення 38,4 %
- пам'ять 38,0 %
- спостережливість 34,6 %
- витримка 31,2 %
- здатність орієнтуватися в складних ситуаціях 29,7 %
- комунікабельність 29,3 %
- впевненість у своїх силах і здібностях 23,7 %
- швидкість реакції 15,4 %
У зв'язку з відсутністю якісної системи профвідбору (на відміну від практики підготовки закордонних фахівців), дані якості необхідно прагнути розвивати в процесі навчання майбутніх слідчих. Тому, отримані результати були апробовані в процесі викладання. Наприклад, як навчити слідчого аналізу справи, або умінню вибирати серед великої кількості інформації ту, котра необхідна для рішення професійних задач, або умінню диференційовано оцінювати суперечливу інформацію. Дані уміння є одними з найбільш складних серед професійних навичок слідчого і далеко не кожен, навіть досвідчений слідчий може пояснити: що таке аналіз справи? Ще менше слідчих, здатних детально пояснити технологію цього аналізу. З нашої точки зору, відпрацювання цієї навички в процесі криміналістичної підготовки дуже важливе. Так яким чином пояснити слухачам, що таке аналіз справи і як проводити цю професійну дію? Заняття на цю тему не передбачені окремою темою криміналістичного навчання, хоча сутність даної дії полягає у виділенні та обробці криміналістично-значимої інформації з усієї отриманої. Тому, на основі колективного досвіду викладання дисципліни, елементи аналізу включалися в практичні заняття розділів "Криміналістична техніка", "Криміналістична тактика", "Криміналістична методика", за допомогою ситуаційних задач, підвищуючи складність даних операцій, тим самим - формуючи у слухачів стійкі практичні навички. Але тому, що дане уміння не закріплене вимогами кваліфікаційної характеристики, акцентувати на цьому увагу в процесі викладання дисципліни серед викладачів криміналістики в силу різних причин вважається необов'язковим. Цими причинами є: недостатність навчального часу, складності підготовки подібних занять, особливі вимоги до викладача і т.д., що часом ставить і кваліфікованого, захопленого своєю роботою викладача у складні ситуації. Розробка і впровадження якісних кваліфікаційних характеристик дозволить по-іншому поглянути на викладання дисципліни, внести корективи в сторону практичної спрямованості, акцентувати увагу на якостях, знаннях, уміннях і навичках, що є об'єктивно необхідними в слідчій практиці.
Таким чином, державний освітній стандарт, що визначає обсяг і зміст підготовленості слідчих, повинен використовуватися:
- Як орієнтир для професійного добору.
- Як орієнтир при підготовці майбутніх фахівців.
Рішення проблеми підготовки слідчих починається з вирішення питання: хто може працювати слідчим і як відбирати кандидатів на навчання [50, с.35; 51, с.110-111]. Опитані практичні працівники вказують на недосконалість системи добору в юридичні навчальні заклади, зокрема, прийом до навчальних закладів МВС не за покликанням і бажанням працювати в правоохоронних органах, а за "можливостями батьків" [7, с. 365].
В Україні процес профвідбору найбільш підготовлених до служби в міліції осіб ускладнений рядом обставин, зокрема: відсутністю конкурсу при прийомі на роботу на масові міліцейські професії, а іноді і прямим дефіцитом кадрів; короткочасністю етапу психологічного добору; слабким психодіагностичним інструментарієм практичних психологів МВС України; відсутністю сучасного законодавчо визначеного переліку професійно необхідних якостей працівників міліції і вимог, що висуває міліцейська професія до особистості працівника [153, з.231].
Робота слідчого досить специфічна і складна, тому вимагає, крім наявності необхідних якостей, усвідомленого бажання працювати у даній галузі. За результатами опитування, мотивація вступу в навчальний заклад МВС виглядає в такий спосіб:
а) прагнення здобути юридичну освіту - 44,7%
б) інтерес до слідчої (оперативно-розшукової) діяльності - 41,1%
в) бажання активно брати участь у боротьбі зі злочинністю - 28,8% [7, с.365]
Як ми бачимо, перше місце займає просте бажання здобути юридичну освіту. А з урахуванням того, що основною обставиною, яка сприяла ухваленню рішення про вибір професії - була робота батьків і близьких у правоохоронних органах, "чистота" інтересу до роботи слідчого або оперативного працівника буде ще менше. Правда, 66,8% опитаних відзначили, що якби їм ще раз довелося вибирати професію, то вони не змінили б своє попереднє рішення.
У дослідженні, проведеному В.І.Воловичем, В.В. Поповичем і Н.Г. Радченко на базі Національної академії внутрішніх справ України (опитано 852 слухача 1-3 курсів), щодо підґрунть вибору професії отримані наступні дані:
- характер власних здібностей і якостей - 50,4%;
- ради батьків і родичів - 44,9%;
- високий рейтинг майбутньої спеціальності - 28,3%;
- можливість вступити саме в Академію - 15,6%;
- служба в армії, ОВС, СБУ - 11,7% [154, с.7].
Таким чином, більшість осіб, що виявили бажання навчатися в Академії, впевнені, що власні здібності та якості відповідають професії, що вони обрали. На чому базується така впевненість? За даними В.Л. Васильєва в процесі навчання 16% студентів денного відділення і 12% вечірнього змінили бажання працювати за обраним ними виду юридичної діяльності [155, с. 66]. Як ми бачимо, підґрунтям даного явища є тільки необґрунтована інформація з різних джерел (батьки, родичі, ЗМІ та ін.), а кваліфікованої оцінки власних можливостей професійного (в якісному розумінні) відбору людина не отримує.