Важливою особливістю сучасного етапу формування окремих криміналі-

стичних методик є необхідність його здійснення на підставі відповідних базових положень криміналістичної класифікації злочинів. І це не випадково, оскільки відсутність стрункого, логічно завершеного опису класифікаційних побудов об'єктів дослідження істотно стримує розвиток криміналістики, негативно позначається на якості її розробок та ефективності впровадження наукових результатів у практику. Саме в цьому вбачається одна з найбільш актуальних проблем удосконалення методики розслідування злочинів узагалі і вбивств зокрема.

         Тому одним з нагальних завдань, що постають перед вченими-криміналістами, слід вважати необхідність розробки принципів, процедур та інших аспектів побудови і використання криміналістичних класифікацій злочинів.

         Концептуальною засадою запровадження категорії "криміналістична класифікація злочинів" є розуміння необхідності, з одного боку, здійснити її розмежування з кримінально-правовою класифікацією, а з іншого ¾ забезпечити  формування чіткої системи окремих криміналістичних методик. Справа у тому, що інтеграція наук кримінального циклу не могла не позначитись на відповідній єдності їх понятійного апарату, теоретичних концепцій, проблем та шляхів їх вирішення. У цьому плані криміналістика органічно увібрала в себе певну кількість знань кримінально-правової та кримінально-процесуальної природи, що, безумовно, принесло значну користь для її теоретичних та прикладних розробок. В той же час вирішення специфічних завдань, що стоять перед криміналістикою, потребує розробки суто криміналістичних категорій. Більш того, відсутність останніх, перебільшення можливостей суміжних наук у деяких випадках можуть відіграти роль стримуючого чинника, що негативно впливає на розвиток криміналістичних знань. Деякою мірою це стосується і криміналістичної класифікації злочинів. 

         Генеза цієї категорії свідчить про достатньо складний шлях її становлення. Тривалий час криміналісти у своїх розробках спиралися головним чином  лише на кримінально-правову класифікацію злочинів, що зафіксована в КК. Безумовно, така класифікація має всі підстави на своє існування і певною мірою придатна для вирішення окремих криміналістичних завдань. Разом з тим розподіл злочинів за розділами Особливої частини КК залежно від об'єктів  посягання (родового, безпосереднього) обґрунтований з кримінально-правової точки зори, але далеко не у всіх випадках відповідним чином задовольняє потреби криміналістичної теорії і слідчої практики. Іншими словами, у нормах матеріального права відображені лише ті ознаки та властивості злочинів, котрі є істотними з точки зору кримінального закону. В них, зокрема, не враховується ситуаційний аспект злочинної діяльності, який є вельми важливим для криміналістики, оскільки його врахування дозволяє, наприклад, здійснити наукові розробки диференційованих методичних рекомендацій, що відображають специфіку розслідування схожих видів (або певного виду) злочинів залежно від того, чи є очевидці чи їх немає , в якому регіоні, в який час, у приміщенні чи поза ним вчинено злочин. Ці та інші ситуаційні чинники істотно впливають на специфіку здійснення розслідування, а саме: на його організацію і планування, висунення слідчих версій, визначення типових слідчих ситуацій та систем слідчих дій і заходів щодо їх розв'язання.

         Отже, у кримінально-правових нормах не знаходять відображення ознаки, що є  важливими у криміналістичному відношенні. Ось чому не дивно, що криміналістично схожі види злочинів, методика розслідування яких багато в чому є однотипною, розташовані в різних розділах КК. Саме ці обставини спонукали криміналістів звернутись до розробки самостійної класифікаційної побудови як засобу впорядкування окремих категорій злочинів за їх криміналістично значущими ознаками.

         Вперше пропозиції щодо криміналістичної класифікації злочинів були висловлені О.М.Васильєвим і М.П.Яблоковим. "Класифікація злочинів у методиці їх розслідування, ¾ наголошували вони, ¾ повинна виходити не із кримінально-правових характеристик, а із криміналістичних за  різноманітни -ми підставами, що мають значення для розкриття злочинів, механізму формування доказів"[119] [1]).

         Пропозиції, висловлені провідними вченими-криміналістами, викликали жвавий інтерес у науковому світі, а ідеї криміналістичної класифікації набули подальшого розвитку. Разом з тим заяви деяких авторів щодо повної відмови від використання у методиці розслідування кримінально-правових характеристик були піддані серйозній критиці. Концептуальний висновок щодо цього питання було зроблено О.Н. Колесніченком, який вказував, що                 " припускаються звісної неточності криміналісти, які нехтують значущістю кримінально-правих характеристик для класифікації злочинів у методиці розслідування окремих злочинів <...> в основі класифікації злочинів на види      ( різновиди, групи та підгрупи) повинні лежати саме кримінально-правові ознаки, кримінально-правова характеристика завжди у загальному вигляді визначає методику. Те, що методика   розслідування обумовлена багатьма криміналістичними ознаками (способом вчинення злочину та ін.), не виключає основоположного впливу на неї кримінально-правових положень" [106] [2]). Саме ця думка визначила головний напрямок подальшого розвитку криміналістичної класифікації злочинів.

         Вагомий внесок у розробку даної проблеми зробили такі вчені-криміналісти, як В.П.Бахін, Р.С.Бєлкін, І.О.Возгрін, А.Ф.Волобуєв, В.К.Гавло, І.Ф.Герасімов, Г.Ю.Жирний, В.Є.Корноухов, Г.А.Матусовський, В.О.Образ-цов, М.В.Салтєвський, М.О.Селиванов, В.Г.Танасевич та ін. При цьому слід зазначити, що найбільш активні дискусії точилися відповідно двох класифікаційних підстав: відносно кримінально-правової класифікації злочинів і ступеня узагальнення (рівня конкретизації) рекомендацій. Так, І.Ф.Герасімов запропонував класифікацію злочинів, яка сформована на підставі включення до неї родової і видової класифікацій, що виходить з кримінально-правого розподілу злочинів, та класифікацій за способом вчинення злочинів, за ступенем приховування та маскування злочинів, за злочинним досвідом особи, що вчинила злочин, за місцем їх вчинення [64] [3]). На думку І.О.Возгріна, класифікація злочинів може мати декілька рівнів конкретизації, а підставами криміналістичної класифікації злочинів є спосіб вчинення злочину, особа злочинця та особа потерпілого [54] [4]). М.П. Яблоков підставами криміналістичної класифікації визнає спосіб і обстановку вчинення злочину, типологічні та інші особливості особи злочинця, його злочинний досвід, вид та окремі властивості потерпілих [207] [5]). Р.С.Бєлкін вказував на одночасне існування решти криміналістичних класифікацій злочинів, які можуть бути систематизовані стосовно елементів кримінально-правового складу злочину. Ним запропоновано наступний варіант побудови такої системи.

I. Класифікації злочинів, що пов'язані з суб'єктом злочину (вчинено одноособово чи групою; вчинено вперше чи повторно; вчинено особами, що знаходяться в особливому відношенні з безпосереднім об'єктом посягання або тими, що не мають такого відношення; вчинено дорослими чи неповнолітніми; вчинено чоловіками чи жінками).

  II. Класифікації злочинів, що пов'язані з об'єктом злочину ( щодо особи потерпілого; щодо характеру безпосереднього предмета посягання; щодо місця розташування безпосереднього предмета посягання; щодо способів та засобів охорони безпосереднього предмета посягання).

III. Класифікації злочинів, що пов'язані з об'єктивною стороною злочину (за способом вчинення злочину; за способом приховування злочину, якщо він не входить складовою частиною у спосіб вчинення злочину).

IY. Класифікації злочинів, що пов'язані з суб'єктивною сторону злочину (вчинені свідомо чи з умислом, що раптово з'явився) [21] [6]).  

         Найбільш вагомий внесок у формування криміналістичної класифікації злочинів було зроблено В.О.Образцовим [180;146;144;145][7]). Саме ним здійснено фундаментальне дослідження цієї проблематики, зокрема: запропоновано розглядати криміналістичну класифікацію злочинів як окрему криміналістичну теорію; розглянуто питання щодо її розвитку і становлення; дано характеристику головних параметрів цієї криміналістичної теорії; запропоновано різноманітні варіанти побудови відповідних класифікаційних систем тощо [148][8]). Так, В.О.Образцов виділяє наступні об'єкти криміналістичної класифікації злочинів як підсистеми діяльності: злочини; певні групи криміналістично схожих видів та кримінально-правові роди злочинів; окремі види злочинів; певні кримінально-правові підвиди (різновиди) злочинів; певні групи злочинів, сформовані на основі криміналістичної класифікації кримінально-правових видів та підвидів зазначених явищ [147] [9]).

На жаль, аналіз наукових праць вказує на відсутність єдиного підходу до розробки криміналістичних класифікаційних систем злочинів. Можна констатувати, що на сьогодні базові положення криміналістичної класифікації злочинів є дискусійним і потребують уточнення [67] [10]) .

З огляду на викладене можна зробити висновки, які, на нашу думку, мають концептуальне значення щодо розглядуваної проблеми. По-перше, свого роду "чистої" криміналістичної класифікації злочинів об'єктивно існувати не може, тому що так чи інакше до неї входять об'єкти і елементи кримінально-правової класифікації, а ознаки, характерні для злочинів з кримінально-правової точки зору, використовуються як підстави для побудови криміналістичної класифікації цих явищ, тобто йдеться про відповідний синтез застосування положень різних наук кримінального циклу. Отже, кримінально-правова класифікація злочинів виступає орієнтиром для криміналістичних класифікаційних досліджень. На її основі (виділення родів, видів злочинів) визначаються рівні та підрівні криміналістичної класифікації злочинів.

По-друге, криміналістична класифікація повинна здійснюватись на підставі криміналістично значущих ознак, з урахуванням закономірностей розвитку та функціонування об'єктів дослідження. Як відзначає Г.Ю.Жирний, " це також кримінально правові ознаки, але саме вони визначають особливості розслідування або декількох злочинів різних видів (за класифікацією КК), або підвиду (різновиду) певного виду злочину" [88] [11]).

По-третє, у криміналістичній класифікації мають місце такі різновиди злочинів, які виходять за рамки класифікаційних побудов, що застосовуються у КК, наприклад, так звані підвиди (різновиди) деяких видів злочинів, які  диференційовано за такими криміналістично значущими ознаками, як спосіб, умови, знаряддя злочину, місце його вчинення тощо. Сказане дозволяє констатувати, що криміналістична класифікація більш диференційоване утворення, ніж кримінально-правова, що тісніше наближає її до запитів слідчої практики [94] [12]).