Отже, у криміналістичній методиці розслідування вбивств на видовому рівні можуть бути виділені узагальнені видові та специфічні видові методики. До перших доцільно включити методики, які є типовими або відносно типовими, а до других ¾ ті, що відрізняються індивідуальними рисами. При цьому більшість з зазначених різновидів у конкретному акті розслідування розглядаються як відповідні версії, що підлягають перевірці та з'ясуванню.

Вбивства можуть бути піддані в криміналістичних цілях класифікації за певними криміналістично значущими ознаками ще й на підвиди, наприклад, за суб'єктом, способом, умовами, місцем вчинення. Йдеться про вбивства, які, або передбачені нормами КК України (умисне вбивство, вчинене на замовлення ¾ п. 11 ч. 2 ст. 115) [30;35;198;36;37;200;117;204] [28]), або виходять за межі відповідної статті КК, не перелічені в ній, але мають істотні криміналістичні ознаки, наприклад, вбивства, вчинені на релігійному підґрунті, у процесі протистояння організованих злочинних угруповань, з метою заволодіння житловою площею громадян, на залізничному транспорті, водіїв автомашин, вбивства з інсценуванням [33;76;34;116;173;99] [29]) тощо.

З огляду на сказане  постає завдання щодо розробки методик розслідування більш вузького кола злочинів одного виду, так званих підвидових методик, або мікрометодик. Саме ці методики наближають наукові рекомендації до запитів практики, дозволяють збудувати чіткі алгоритми поведінки слідчого у тій чи іншій ситуації. Зміст та структура підвидових методик (мікрометодик) відображають у найбільш концентрованому вигляді криміналістично значущу інформацію щодо конкретних кримінальних або слідчих ситуацій. Тільки у мікрометодиках найбільш повно можуть бути представлені статистичні показники відносно кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики певного підвиду вбивств.

Водночас, треба враховувати і висловлені у криміналістичній літературі зауваження щодо зазначеного рівня криміналістичних методик. Так, Г.Ю.Жирний відзначає, що "не у всіх випадках обов'язково розробляти методичні рекомендації з розслідування різновидів злочину як самостійну методику, оскільки їх особливості не завжди позначаються суттєво на обранні й застосуванні необхідних криміналістичних засобів, прийомів і методів. Завдання розслідування вирішуються відповідно до рекомендацій видової окремої криміналістичної методики" [89]  [30]).

Необхідно зазначити, що запропонована класифікаційна побудова є відкритою і може, і безумовно буде, доповнюватись новими методиками, нагальна потреба у розробці яких з'являється на підставі запитів слідчої практики.

Що стосується чинників, які істотно впливають на формування підвидових криміналістичних методик, то, на наш погляд, їх принаймні три:

1) окрема підвидова криміналістична характеристика, в якій відображені відомості, що дозволяють відокремити саме ці вбивства від інших злочинів, схожих за об'єктивною стороною, наприклад, у криміналістичній характери -стиці вбивств, учинених у процесі протистояння злочинних угруповань, особливе значення мають відомості про особу вірогідних злочинців і типових жертв, використання вогнепальної зброї, повторність замахів на конкретних осіб, організований характер угруповань, значний проміжок протистояння і серійний характер вбивств з великою кількістю жертв [31;71]  [31]);

         2) специфіка організації та планування процесу розслідування (типові версії, типові слідчі ситуації, системи слідчих дій або тактичні операції); 

         3) особливості проведення окремих слідчих дій або тактичних операцій.

Отже, підставами криміналістичної класифікації вбивств виступають її різноманітні ознаки, які вивчає криміналістика. При цьому йдеться про застосування не однієї класифікаційної ознаки, а певної їх сукупності. Як зазначав Р.С.Бєлкін, "підставами криміналістичної класифікації злочинів можуть служити ознаки злочину. Це комплексне поняття, що об'єднує ознаки злочинця, мотив і мету злочину, ознаки об'єктів злочину, засобів злочину, процесу злочину і його результатів" [23][32]).  Ми робимо наголос на цій обставині ще й тому, що у криміналістичній літературі ці ознаки представлені достатньо диференційовано і це ускладнює процес їх визначення за ступенем значущості. Так, А.В.Старушкевич пропонує наступні криміналістичні класифікації сексуальних вбивств: 1) за особливостями злочинця; 2) за попередньою судимістю злочинця; 3) за віковими характеристиками злочинця; 4) за кількістю учасників злочину; 5) за наміром особи злочинця; 6) за зв'язком "вбивця ¾ потерпілий"; 7)  за віковими та статевими характеристиками потерпілих; 8) за особливостями несексуальних мотивів; 9) за способом та знаряддями вчинення вбивств; 10) за способом приховування; 11) за місцем вчинення злочину;  12) за кількістю сексуальних вбивств; 13) за метою вчинення; 14) за поєднанням із статевими злочинами; 15) за умислом на вчинення вбивства [177][33]). С.Ф.Здоровко виділяє десять підстав криміналістичної класифікації вбивств, що вчиняються організованими злочинними групами, серед яких є такі: обстановка вчинення вбивства; особа, що вчиняє вбивство; мета вбивства; знаряддя вбивства; механізм організації вбивства; масштабність вбивства; територіальна поширеність та ін. [96] [34]).  

Безумовно, недоцільно і нереально намагатися будувати окремі методики стосовно всіх наведених класифікаційних ознак. На практиці кожний злочин визначається за декількома класифікаціями і це відображається у змісті конкретних окремих криміналістичних методик. При цьому до уваги беруться лише ті криміналістично значущі ознаки, які істотно впливають на основні складові вчинення злочину, тобто саме вони обумовлюють особливості вчинення злочину і можливості використання відомостей про це для оптимізації процесу розслідування [14] [35]).

Наведене ще раз переконує, що тільки сукупність ознак дає можливість виділити таку окрему методику, яка б мала певну відмінність від сумісних, тобто свою криміналістичну характеристику, типові версії, типові слідчі ситуації, алгоритми дій слідчого тощо. Більш того, саме сукупність цих ознак  обумовлює і визначення відповідного рівня криміналістичної методики, що виокремлюється.  Так,  сексуальні вбивства і вбивства, вчинені організованими злочинними угрупованнями, за своєю суттю є злочинами підвидового рівня. Ось чому ми не можемо погодитись із А.В.Старушкевичем щодо віднесення сексуальних вбивств до міжвидового рівня [177] [36]).  Більш аргументованою є позиція Протопопова О.Л. та Ю.П.Гармаєва, які вважають, що рекомендації з розслідування сексуально-садистських вбивств не є міжвидовою методикою      [153;63] [37]). 

 З огляду на сказане можна дійти висновку про те, що між криміналістичною класифікацією вбивств і криміналістичною їх характеристикою існують тісні, взаємообумовлюючі відносини, реалізація яких здійснюється у певній діалектичній послідовності. Схематично це можна представити таким чином. Спочатку здійснюються накопичення емпіричного матеріалу, виокремлення тих ознак, які притаманні саме цьому різновиду вбивств і які у перспективі можуть знайти своє відображення у криміналістичній характеристиці, що формується. Далі, на підставі сукупності цих ознак з'являється потреба у новій, окремій класифікаційній одиниці різного рівня узагальнення, тобто криміналістична характеристика вбивств як система криміналістично значущих відомостей (ознак), які мають істотне значення для їх розкриття та розслідування, створює певні умови щодо поповнення існуючої системи криміналістичної класифікації вбивств. Поява такої нової класифікаційної одиниці, в свою чергу, зумовлює необхідність її включення до системи існуючих криміналістичних методик і здійснення відповідних теоретичних розробок. У цьому аспекті вже сама криміналістична класифікація виступає системоутворюючою формою різних за змістом криміналістичних характеристик. Як зазначає С.М. Чурілов,   " вона виконує  роль мовної форми відносно до змісту відповідних криміналістичних  характеристик, тобто визначає ім'я останніх"[195][38]), наприклад, криміналістична характеристика вбивств, учинених на підґрунті кровної помсти з інсценуванням самогубства шляхом застосування вогнепальної зброї та ін.       

         Таким чином, сукупність, комплексність криміналістично значущих ознак є підставами для вирішення питання щодо необхідності виокремлення і розробки різних рівнів криміналістичних методик розслідування вбивств.

Висновки до розділу:  

         1. Криміналістичну методику розслідування вбивств доцільно розглядати як інформаційно-пізнавальну модель, побудову якої може бути здійснено на підставі застосування предметних та функціональних прийомів дослідження. Структура цієї моделі складається з двох рівнів ¾ ретроспективного і перспективного та чотирьох блоків ¾ криміналістичної характеристики, типових версій, типових слідчих ситуацій, типових систем слідчих дій і тактичних операцій.

2. Дослідження криміналістичної характеристики необхідно здійснювати у таких напрямках: а) як теоретичну концепцію; б) як робочий інструментарій слідчого. Відповідно до зазначених напрямків визначається її дефініція, внутрішня архітектоніка, місце у системі криміналістики та   функціональне призначення. При цьому перевагу слід надавати дослідженню практичного аспекту цієї категорії, оскільки відсутність серйозних розробок саме цього напрямку надає підстави деяким вченим ставити питання про доцільність існування криміналістичної характеристики  взагалі.

          З метою збереження зазначеної категорії, надання їй нового імпульсу необхідно:

-  розробку криміналістичної характеристики здійснювати на видовому чи підвидовому рівні відповідно до криміналістичної класифікації певних категорій злочинів;

- структурно криміналістичну характеристику представити у вигляді інформаційної моделі, в якій на статистичному рівні відображено кореляційні залежності між її елементами і на їх підставі визначено типові версії, насамперед щодо можливих суб'єктів злочинів. Якщо таких версій запропоновано не буде, то можна вважати дослідження незакінченим і таким, що потребує додаткових розробок;

- розробити рекомендації щодо використання відомостей, відображених у криміналістичній характеристиці, для розкриття та розслідування конкретного злочину.  

3. До елементного складу криміналістичної характеристики вбивств доцільно включати відомості стосовно: особи злочинця та жертви злочину; мотиву злочину;  способу вчинення та приховування злочину; "слідової картини";  обстановки злочину (час, місце, знаряддя). Саме у такому системному вигляді криміналістична характеристика: 

а) відповідає інформаційному підходу щодо її формування;

б) здатна найбільш ефективно здійснити свою службову функцію і дійсно розглядатися як робочий інструментарій слідчого;

в) найбільш тісно кореспондує з предметом доказування по даній категорії справ;