Отже, викладене вище свідчить про те, що господарський суд як спеціально створений орган для захисту економічних прав підприємств, організацій і установ, суб'єктів підприємницької діяльності, вирішує специфічні завдання. Тобто, здійснюючи функцію захисту прав суб'єктів господарської діяльності, він діє у властивій для нього формі, застосовує властиві йому методи і засоби розгляду господарських спорів.

Як самостійна частина судової системи, спеціалізований суд системи судів загальної юрисдикції і державного механізму, господарський суд покликаний здійснювати визначені функції, вирішувати поставлені перед ним завдання за допомогою встановленого законом певного виду діяльності.

При порівняльному аналізі сутності загального й господарського судів істотне значення для характеристики цих органів мають застосовувані ними методи виконання завдань. Методи здійснення завдань, що постають перед загальним і господарським судами різноманітні; різні й шляхи їх вирішення. Завдання загального й господарського судів вирішуються зазвичай шляхом розгляду і розв'язання цивільно-правових і господарських спорів.

Господарські спори розглядаються на засіданнях господарського суду, спори, що стосуються прав й інтересів громадян, розглядаються і розв'язуються на засіданнях загального суду. Основні шляхи вирішення завдань загальних і господарських судів подібні, але різними є методи їх виконання.

З прийняттям Верховною Радою України Закону України ,Про господарські суди", а згодом — Закону України ,Про судоустрій України" господарські суди впевнено займають своє місце в системі органів правосуддя, здійснюючи покладену на них функцію захисту прав і охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин; сприяють розвитку між ними співробітництва, зміцненню законності в сфері господарських відносин; вносять пропозиції щодо удосконалення правового регулювання господарської діяльності.

Багаторічні суперечки щодо права на існування спеціалізованих судів (арбітражних (господарських), адміністративних та ін.) врешті закінчилися, оскільки Конституція України, Закон України ,Про судоустрій України" дали вичерпні відповіді на питання побудови нової судової системи України.

Як зазначалося, статтею 125 Конституції України передбачена побудова системи судів загальної юрисдикції не лише за принципом територіальності, а й за принципом спеціалізації. Найвищим судовим органом судів загальної юрисдикції Конституція визначила Верховний Суд України, залишивши за Вищими спеціалізованими судами статус вищих судових органів спеціалізованих судів у межах відповідної спеціалізованої юрисдикції (господарської, адміністративної та ін.).

Цей орган (відповідний Вищий суд) повинен здійснювати і касаційні повноваження в межах відповідної спеціалізованої юрисдикції. І тому за спеціалізованими судами збережена їх самостійність і закладений один із найважливіших принципів побудови сучасної судової системи — принцип децентралізації.

Тільки наділення Вищих спеціалізованих судів повноваженнями остаточної касаційної інстанції може забезпечити реформування судової системи в повній відповідності до вимог Конституції України.

Характерною рисою спеціалізованих судів, у тому числі  господарських, є й те, що відповідно до  статті 127 Конституції України суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, що мають професійну підготовку з питань юрисдикції цих судів.

І тому ще раз акцентуємо увагу на особливому статусі спеціалізованих судів.

Викладене вище дає можливість зробити висновок, що інститут спеціалізованих судів як судів окремих судових юрисдикцій, які здійснюють правосуддя на основі судочинства, відрізняється від загальних судів насамперед процесуальними нормами,  особливостями, притаманними лише окремим категоріям справ.