Інші нормативні акти також вживають термін "фіктивні підприємства", однак, у жодному з них не визначено поняття даної категорії. Не визначено також, хто повинен встановлювати, у якому порядку і з урахуванням яких ознак, що свідчать про те, що окремі суб'єкти підприємництва є фіктивними.

Проблема поняття фіктивного підприємства полягає в визначенні ознак фіктивної діяльності підприємств, які в практичному використанні та в кожному конкретному випадку мають багато різних тлумачень цього явища. Відсутність чітких законодавчих норм і ознак фіктивного підприємства створює умови для трактування поняття фіктивного підприємства, як платниками податків так і правоохоронними органами, на власний розсуд.

Труднощі у визначенні поняття "фіктивне підприємство", "фіктивна фірма", "фіктивна підприємницька структура" тощо викликані, насамперед, широким спектром діяльності і різними формами (видами) їхнього прояву в підприємницькій діяльності.

У практиці діяльності податкових органів, судової господарської практиці є різні тлумачення визначення ознак фіктивного підприємства.

 Деякі нормативні та відомчі нормативні акти ДПА України і методичні рекомендації до них, дають також різні визначення ознак фіктивного підприємства.

Згідно Постанови КМУ "Про порядок затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами" № 697 від 27 травня 2002 року визначено, що непрямі методи оподатковування можуть застосовуватися у випадку встановлення діючими підприємствами взаємин з фіктивними структурами. При встановленні податковими органами фактів перерахування коштів фіктивним структурам, валові витрати платника податків зменшувалися на ці суми. Не відбувалося в таких випадках збільшення податкового кредиту (зменшення до сплати) сум податку на додаткову вартість [66].

У Наказі ДПА України від 16.11.98 р. № 540 "Про порядок реалізації матеріалів фіктивних фірм", дається визначення фіктивного підприємства, як юридичної особи, зареєстрованої (або незареєстрованої) в державних органах, до статуту і фінансових господарських документів якої внесені неправильні відомості про засновників і керівників, які використовують у своїй діяльності підроблені печатки або реквізити інших підприємств, а також, які використовують банківські рахунки на підставі недійсних документів [67].

У Листі ДПА України "Про ознаки фіктивних фірм" від 21.05.1999 р. № 329/4/25-1210 йдеться про фіктивні структури, які насправді не існують і здійснюють свою діяльність на підставі підроблених установчих документів і свідоцтв про державну реєстрацію. Далі в цьому документі, говориться, що законодавством не визначено поняття "фіктивна фірма", зазначається, що на території України "створюються підприємницькі структури, які не реєструються в органах державної влади згідно з вимогами діючого законодавства або реєструються, як правило, за дорученням, виданим на неіснуючих осіб, по загублених або украдених паспортах з використанням підроблених печатей нотаріусів і органів державної реєстрації" [68].

У Методичних рекомендаціях по організації боротьби з фіктивними підприємствами та незаконним відшкодуванням ПДВ під фіктивним підприємством розуміється СПД, як правило за формою організації "приватного підприємства", який зареєстровано на підставних осіб, не надає звітність у податкові органи, має значні обсяги фінансово-господарських операцій, не веде бухгалтерського і податкового обліку, виступає постачальником і споживачем товарів (робіт, послуг) самого різного роду для реальних підприємств, банківські рахунки якого використовуються для акумулювання і конвертування коштів, що надходять від реальних СПД.   Фіктивні підприємства визначаються, як механізм перекладу зобов'язань на фіктивні, неіснуючі комерційні структури з наступною конвертацією безготівкових коштів [69].

В інших методичних рекомендаціях по організації боротьби з фіктивними підприємствами та незаконним відшкодуванням ПДВ податкових органів, реєстрація підприємства взагалі не згадується. У них зазначається, що фіктивний СПД, це підприємство, або господарське товариство, що створене або використовується всупереч статутній діяльності для переведення безготівкових коштів у готівку, заниження об'єктів оподаткування, незаконного відшкодування ПДВ з державного бюджету, для отримання неконтрольованих державою прибутків та ухилення від оподаткування, а також з іншою протиправною метою, що завдає матеріальної шкоди фізичним, юридичним особам або державі. [70 с. 2].

У Листі ДПА України від 14.01.2005 р. №365/6/26-5215 "Щодо роз'яснення поняття "фіктивна фірма", відмічається, що правове визначення поняття "фіктивне фірма" відсутнє, що таке поняття вживається податковими органами не як правова категорія, а як узагальнююче поняття підприємства, що здійснює діяльність із порушенням підприємницької діяльності. У разі виявлення таких підприємств, працівники податкової служби звертаються до відповідних судових інстанцій (органів) з позовами про скасування державної реєстрації або визнання недійсними реєстраційних і установчих документів такого підприємства. У разі ж встановлення у діях посадових осіб суб'єкта господарювання ознак правопорушень, передбачених кримінальним законодавством або Кодексом України про адміністративні правопорушення, за матеріалами щодо таких суб'єктів приймається рішення згідно з чинним законодавством [71].

Немає єдиної думки щодо визначення ознак фіктивного підприємства і в наукових колах з цієї проблеми. Наприклад група вчених: Пшонка В. В., Галагуза Н.Ф., Ларічев В.Д та інші, вважають фіктивними підприємства, такими, що не пройшли реєстрацію в установленому порядку [72, 73]. Інша група вчених: Андрушко П.П., Дудоров О.О., Мельник М.М., Хавронюк М.М, Опалінський Ю.В., Лисенко В.В, Колишко Р.Н., Рудовська Н. вважають фіктивними підприємствами зареєстровані в державних органах [74, 75 76]. В окремих наукових публікаціях даються різні наукові визначення ознак фіктивного підприємства [77 78 79 80.]

На думку Третякова С., фіктивні підприємства - це такі, що створюються "за фіктивними даними". Йдеться про подання на державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності документів, що містять недостовірні дані про його засновників: вкрадені паспорти або документи на підставних осіб, на померлих тощо. Сисоєв В. вважає фіктивною фірмою, як суб'єкт підприємництва, який не надає фінансові звіти і не знаходиться за юридичною адресою [81].

Дудоров О.О. у своїй науковій праці "Тлумачення ознак фіктивного підприємництва у доктрині та правозастосовчій практиці" зазначає, що різні наукові підходи і рекомендації щодо діяльності фіктивних підприємств, можна розглядати з погляду з'ясування механізмів ухилення від оподаткування та вчинення ними інших протиправних дій [82].

Господарські суди, розглядаючи позови податкових органів, визнають фіктивними підприємства лише за умови скасування у судовому порядку його державної реєстрації у випадку:

{C}-            визнання недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, засновницьких документів;

{C}-             здійснення діяльності, що суперечить засновницьким документам і чинному законодавству України;

{C}-            несвоєчасного повідомлення СПД про зміну його назви, організаційної форми і форми власності і місцезнаходження;

{C}-            визнання СПД банкротом (у випадках, передбачених законодавством);

{C}-            не подання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до законодавства.  

Судова практика визнає за податковими органами права на подібні позови [83].

Отже різноманітність тлумачень і визначень поняття фіктивного підприємства дає підстави стверджувати що ця проблема потребує вирішення.

Дисертант згоден з думкою вчених про те, що назва "фіктивне підприємство", "фіктивна фірма" та інші похідні назви означають про те, що в основі цих словосполучень є слово "підприємство", яке створене у відповідності до законодавства в установленому порядку і зареєстроване в державних органах як суб'єкт господарювання. Дії осіб, які використовують підроблені установчі документи від імені суб'єктів господарювання для скоєння правопорушень без відповідної державної реєстрації не можуть розглядатися як скоєнні в рамках фіктивних підприємств, так як суб'єкт господарювання відсутній.

Словник термінів (автор Шепітько В.Ю.) визначає фіктивну фірму як: "лжефірму; підприємство, створене на підставних осіб, не маючи мети здійснювати статутну діяльність". За його твердженням "фіктивна фірма служить прикриттям незаконної діяльності, дає змогу здійснювати фінансові операції, мати стосунки з іншими юридичними особами і підприємцями, укладати фальшиві угоди" [ 84, с. 224].

Щодо назви "фіктивна фірма", юридичні та інші словники української мови такого словосполучення не містять. Великий тлумачний словник сучасної української мови за редакцією В.Т. Бусела визначає окремо поняття "фіктивний", який є "фікцією, несправжній, вигаданий, фальшивий". Поняття "фірма" у словнику дається в трьох значеннях: 1) "торговельне або господарське підприємство", 2) "об'єднання суміжних або однорідних підприємств", 3) розм. "ім'я або назва для прикриття чого небудь" [1].

На основі цього, пропонується наукове поняття "фіктивної фірми", "фіктивного підприємства", як суб'єкта господарювання зареєстрованого в державних органах з порушенням порядку (правових норм) державної реєстрації (на підставних, судимих, недієздатних та інших осіб, за підробленими засновницькими документами, не перереєстрованого в державних органах після придбання новим власником, порушує порядок подання звітів про зміну свого місцезнаходження та порядок подання податкових декларацій і фінансової звітності тощо). Від його імені здійснюється фіктивне підприємництво, тобто укладаються неправомірні угоди з певною метою, створюються умови для здійснення іншими фізичними чи юридичними особами протиправної діяльності поза державним контролем, ухилення від сплати податків тощо. Наявність функціонування такого підприємства приводить до його ліквідації у судовому порядку шляхом визнання установчих документів та укладених ним угод недійсними і скасування державної реєстрації. Наслідки протиправних дій осіб винних у створенні або використанні фіктивного підприємства регулюються відповідним законодавством;

 Аналіз дисертантом фінансово-господарських протиправних схем за участю фіктивних підприємств показав, що для досягнення протиправних результатів правопорушниками найчастіше використовуються фіктивні підприємства, які можна класифікувати у два види [85, с. 198]

I. Головні фіктивні підприємства.

II. Допоміжні фіктивні підприємства

Головні фіктивні підприємства це підприємства, які в ланцюгу протиправних схем виконують головну роль по заволодінню товарно-матеріальними цінностями (далі ТМЦ) або грошовими коштами, так як на них покладається основне завдання отримання неконтрольованого прибутку.

Головні фіктивні фірми за своїм цільовим призначенням структурною побудовою, терміном існування у спланованих правопорушниками протиправних схемах поділяються на два різновиди фіктивних СПД одноразового і багаторазового  використання.