1.3. Поняття фіктивного підприємництва і фіктивних підприємств

Таким чином, фірми клієнти перекладають на транзитні підприємства свої податкові зобов'язання або зменшують їх шляхом необґрунтованого завищення валових витрат і сум податкового кредиту по ПДВ, у результаті чого ПДВ фірмам відшкодовується державою з бюджету, виходячи не з реальної, а завищеної ціни придбаного товару.

За рівнем обслуговування "клієнтів" транзитні "буферні" підприємства мають такі різновиди назв: "сірі" або "білі" підприємства.

За  свої "послуги" "сірі", транзитні підприємства беруть комісійні в розмірі  не більше  3 - 4 %  від  вартості  угоди. Як правило, такі "буферні" суб'єкти підприємництва мають відповідні ліцензії (дозволи) на заняття окремими видами підприємницької діяльності.

"Світлі" або "білі" транзитні фірми мають вищий статус надання послуг легальним підприємствам. Такими фірмами, як правило, користуються керівники державних підприємств і зарубіжні представництва. Послуги "світлої" фіктивної фірми обходяться для "клієнтів" дорожче (до 10 %). "Світлими" або "білими" транзитними фірмами надаються підвищені гарантії безпеки, тобто керівники таких фірм мають надійні корупційні зв'язки в органах влади, що створює надійне прикриття їх від правоохоронних органів [60, с. 27 - 28].

Основна небезпека "транзитних" фірм  полягає в тому, що вони глибоко проникають у господарські "ланцюжки", особливо на міжрегіональному рівні за їх "допомогою" наносяться великі збитки бюджету держави.

Ухилення від сплати податків із використанням пакетів документів, що надають ФСПД, а також переведення грошових коштів у готівку через розрахункові рахунки підприємств указаної категорії сьогодні перетворилося в окремий, дуже прибутковий вид "комерційної" діяльності, який спрямований на формування економічної основи організованої злочинності, що сприяє подальшому переходу в "тінь" легального сектору економіки держави.

Ділки тіньового бізнесу з метою ухилення від оподаткування і "відмивання" легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, протягом багатьох років, здійснюють перевід коштів за кордон для їх приховування від правоохоронних органів. Для цього вони використовують мережу допоміжних фіктивних підприємств, так званих "офшорних" і "коралових" компаній, які реєструють в інших державах [92, с.70 - 74].

Незаконно вивезені або переведені через офшорні або коралові компанії капітали, отримані незаконним шляхом, проходять через фінансові і банківські установи невеликих країн із пільговим податковим режимом, а потім їх вкладають у фінансові установи країн із розвиненими податковими системами, але так, щоб не можна було встановити їхнього реального власника. Для цього використовують спрощену систему реєстрації компаній і пільгове оподаткування окремих країн, що отримали назву офшорних зон, які гарантують підвищену конфіденційність розрахункових рахунків. Перелік офшорних зон оприлюднений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.02.2002 року № 53-р, згідно з яким на сьогодні, у світі нараховується понад 40 офшорних зон. До переліку країн включені Острови Кука, Домініканська Республіка, Єгипет, Гватемала, Угорщина, Індонезія, Ізраїль, Ліван, Маршалові острови, Нігерія, Філіппіни, Росія та інші [93].

Офшорні компанії - це комерційні структури, зареєстровані в країні з пільговим режимом оподаткування, що не здійснюють ніякої комерційної діяльності в країні, де вони створені, розрахункові рахунки яких використовуються для осідання коштів, які мають незаконне походження, що переводяться з інших країн.

За допомогою офшорних компаній досягається дві взаємопов'язані мети: по-перше, захист капіталів від належного оподаткування; по-друге, отримання для капіталів статусу найбільшого сприяння для інвестування.

Коралові компанії - це комерційні структури, зареєстровані в країнах з пільговим режимом оподаткування під виглядом банків, страхових компаній, комерційних організацій, що для прикриття, займаються купівлею і реалізацією різноманітних готових товарів, які реалізують через свої спеціально створені магазини.

Такі компанії мають свої рахунки в банках, адреси службовців і займаються лише "законними" операціями. Насправді, крім установчих документів і рахунків в банку вони ніяких активів не мають (іноді такі компанії називають паперовими). Структуру таких компаній можна порівняти з коралами, які абсолютно порожні всередині і мають складну внутрішню будову (форму).

Основна мета діяльності коралових компаній полягає в тому, що розрахунковий рахунок компанії в банку має подвійну, потрійну, а іноді і більш високий рівень конфіденційності, за допомогою якого здійснюється перевід коштів у будь-якому напрямі. Діяльність цих компаній можна порівняти з трубопроводом, через який перекачуються грошові маси іншим більш віддаленим фірмам для приховування дійсних джерел прибутків.

Коралові компанії часто реєструються на місцевих жителів іноземної держави, які досконало знають закони офшорних держав. Такі особи отримують процентну винагороду від кількості проведених операцій.

Використання офшорних, коралових підприємств в офшорних зонах є способом виведення коштів з реального сектора економіки і вивезення їх за межі України, що сприяє криміналізації приватизаційних процесів, збагаченню посадових осіб і зменшенню обігових коштів підприємств, та легалізації "брудних" коштів.

Знання працівниками міліції різновидів фіктивних підприємств схем і способів, за якими вчиняється фіктивне підприємництво та інші правопорушення, пов'язані з ним, дозволяє максимально точно визначити характер і вид правопорушень, що мають значення в процесі документування та розслідувані. Як показав аналіз дослідження, існує тісний діалектичний взаємозв'язок між різновидами фіктивних підприємств, схемами і способами їх протизаконного використання, причинами і умовами, які сприяють вчиненню правопорушень, що надає можливість правоохоронним органам зосередити зусилля на їх запобіганні, виявленні і викритті.