Функція — слово латинського походження і означає діяльність, обов'язок, роботу, призначення. Під функцією зазвичай розуміють напрям діяльності. Однак діяльність, певна річ, не розкриває змісту поняття функції. Виконання будь-якого обов'язку чи здійснення правомочності є діяльністю, роботою.

Функції поділяють на головні, основні та другорядні (непрямі).

Щодо аналізу функцій господарських судів, слід зазначити, що чинне законодавство не містить їх переліку. Так, у Законі України ,Про господарські суди" були статті, що визначали принципи організації та діяльності господарського суду (ст. 4), завдання господарського суду (ст. 3), серед яких називають захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин, внесення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності. Отже, виникає питання співвідношення функцій і завдань, а також повноважень.  Але, зважаючи на те, що із прийняттям Закону України ,Про судоустрій України" Закон України ,Про господарські суди" втратив чинність, принципи організації і діяльності, а також завдання господарського суду (як і загальних, адміністративного) регулюється лише Законом України ,Про судоустрій України". На наш погляд, цей Закон є загальним, по суті рамочним, і не можне передбачити й визначити всіх особливостей організації діяльності, характерних як для господарського, так і для інших спеціалізованих судів.

У зв'язку з викладеним, вважаємо за необхідне запропонувати прийняти новий Закон України ,Про господарські суди" із урахуванням реалій чинного законодавства.

Насамперед слід зазначити, що для характеристики сутності господарського суду має особливо важливе значення проблема головного і другорядного в його діяльності. Вирішення цієї проблеми є важливим поряд із визначенням інших ознак, що характеризують сутність господарського суду. Завдання господарського суду, його компетенція і повноваження специфічні для господарського суду лише настільки, наскільки специфічні його функції — головна і другорядна.

Будь-яка спроба охарактеризувати сутність того чи іншого органу без визначення в його діяльності головного (істотного) і другорядного (несуттєвого) неминуче призведе до ототожнення правової природи деяких зовні подібних між собою інституцій держави.

Віднесення до числа основних елементів характеристики сутності органу побічного, другорядного в діяльності, суперечить науковій теорії пізнання — об'єктивному співвідношенню філософських понять сутності і явища, що відображають різні сторони предмета, процесів об'єктивної дійсності, призводить до необґрунтованого переходу одних органів до системи інших, що, безперечно, негативно позначається на з'ясуванні сутності господарського суду.

Розмежування в діяльності органу головних, другорядних і додаткових функцій є, на наш погляд, відправним пунктом у дослідженні сутності господарського суду. Подібно до того, як у діяльності держави розрізняють основні і неосновні функції, так і в діяльності її органів необхідно розрізняти головне (основне) і неголовне (додаткове). Кожний орган у державі, крім основної функції, для здійснення якої він створений і діє, виконує інші, несуттєві для його характеристики, але необхідні для нормальної діяльності органу допоміжні (додаткові) функції. Але варто зазначити, що в юридичній літературі має місце й інша термінологія на позначення головного і неголовного в діяльності органу.

Основна функція будь-якого суду — це здійснення правосуддя, і тому всі інші функції, які він виконує, є похідними.

Господарський суд насамперед створений як незалежний орган з розгляду всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними й іншими органами. Основним його завданням як спеціалізованого суду в системі судів загальної юрисдикції є захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, сприяння зміцненню законності у цій сфері [433][86]. Це і є головним у визначенні місця господарського суду як у системі судових органів, так і в системі органів держави взагалі, тому що захист цивільних прав виражає те головне, що характеризує його сутність, що визначає основу його діяльності. Якщо забрати в господарського суду функцію захисту порушених охоронюваних прав у господарських відносинах, він вже не зможе діяти, а якщо й буде — то з іншим функціональним призначенням.

Додаткові функції господарського суду відіграють не останню роль у здійсненні його органами основної функції — захисту законних прав і інтересів. І господарський суд не міг би успішно здійснювати свою головну функцію (заради чого він був створений), якби до його діяльності не було віднесено здійснення ряду допоміжних функцій. Зокрема, господарський суд не може нормально функціонувати без права Вищого господарського суду України давати роз'яснення всім господарським судам з питань практики застосування законодавства й інших нормативних актів, що регулюють господарські відносини, з покладанням на зазначений орган судової влади обов'язку вивчення й узагальнення досвіду місцевих та апеляційних господарських судів.

Прийняття господарським судом позовної заяви, повернення її позивачу, об'єднання справ, підготовка справи до розгляду чи призупинення (припинення) провадження в справі, відкладення справи слуханням тощо — усе це діяльність. Отже, що не дія, то функція; скільки виконано дій при розгляді справи, стільки виконано й функцій.

Функції й повноваження відрізняються один від одного тим, що функція — це напрям діяльності, задля здійснення якої була утворена система господарських судів; повноваження — це право вчиняти ті чи інші дії із здійснення функцій і завдань. Здійснення функцій і повноважень означає діяльність господарського суду. Тільки в цьому виявляється їх подібність, в іншому ж вони відрізняються один від одного. Діяльність із здійснення повноважень є похідною від діяльності із здійснення функцій. Розгляд господарських спорів є способом, а не функцією. Захист економічних прав здійснюється шляхом розгляду спорів у передбаченому законом порядку. Отже, господарський суд створений не лише для того, щоб здійснювати арбітрування, а для здійснення правоохоронної функції (захист охоронюваних прав та інтересів) методом арбітрування.

Захист прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб і держави є головною (цільовою) функцією господарського суду. Водночас господарському суду відомі й інші функції, здійснення яких необхідно для нормальної діяльності його органів.

Так, господарський суд в межах своєї компетенції здійснює захист охоронюваних прав і законних інтересів організацій, роз'яснення правових актів, внутрішньосистемне управління, управління внутрішньоструктурними підрозділами господарського суду й інші. Деякі автори всі допоміжні функції суду поділяють на три великі групи:

— організаційно-кадрові;

— організаційно-розпорядчі;

— організаційно-виконавчі [597][87].

Функція захисту прав суб'єктів господарювання здійснюється у передбаченій законом процесуальній формі; для здійснення функцій тлумачення права використовуються відповідні (їх сутності) форми — розробка, затвердження, видання і тлумачення правових актів. Для здійснення функцій управління використовуються адміністративно-правові форми з притаманними їм методами і засобами.

Судова функція, що полягає у застосуванні права до конкретних життєвих ситуацій, притаманна всім судам незалежно від спеціалізації. За своєю правовою природою ця функція означає не лише застосування норм, створених законодавцем, але й їх конкретизацію та індивідуалізацію [204][88]. Правотворча діяльність передбачає адекватне тлумачення правових норм як ,одноразове" заповнення прогалини у  праві [30][89].

Діяльність господарського суду в сфері правотворчості в широкому розумінні і роз'яснення нормативних актів має юридичний характер. Вона сприяє удосконаленню господарського законодавства, підвищенню правової культури, посиленню впливу господарського суду на господарські відносини.

Значення допоміжних функцій у діяльності господарського суду також велике, але вони не мають вирішального значення при характеристиці сутності господарського суду, тому що не вони виражають те головне, що його характеризує.

По-перше, деякі допоміжні функції (їх більшість) здійснюються не всіма господарськими судами, а лише Вищим господарським судом України.

По-друге, допоміжні функції не утворюють самостійного предмета діяльності навіть для вищих органів у системі господарських судів, що здійснюють ці функції в зв'язку з управлінням у сфері застосування суддями законодавства при розгляді господарських спорів.

По-третє, організаційні функції, хоч і становлять значну частину діяльності господарського суду, але в жодному випадку не можуть порівнюватися з діяльністю його органів із здійснення функції захисту економічних прав та інтересів учасників господарських правовідносин.

На нашу думку, з прийняттям Закону України ,Про судоустрій України"  підстави для дискусій про правову природу господарського суду не зникли. Створюючи господарські суди для здійснення правосуддя лише в господарських спорах і справах про банкрутство, включивши при цьому Вищий господарський суд до системи судів загальної юрисдикції, законодавець тим самим створив ще одну проблему визначення місця господарських судів у цій системі. Із прийняттям Закону України ,Про судоустрій України" організаційно єдина система судів побудована, однак окремо зазначені суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції. Таке враження створюється внаслідок відсутності чіткості у тексті даного закону. Проте більш детальний аналіз Закону України ,Про судоустрій України" дає змогу зробити висновок, що спеціалізовані суди є різновидом судів загальної юрисдикції. Водночас постає питання, які ж суди слід вважати ,судами незагальної юрисдикції"? Отже, Закон України ,Про судоустрій України" слід доповнити спеціальною нормою, яка б подавала характеристику судів загальної юрисдикції як елементу судоустрою, а також вказувала, які існують суди ,незагальної юрисдикції".

Зокрема, суди загальної юрисдикції можуть бути визначені як судові органи, що є елементом судової системи України, які розглядають справи з правовідносин, що ґрунтуються на законодавстві України та міжнародних документах, до яких вона приєдналася [433][90].

Повертаючись до характеристики діяльності судів господарських як спеціалізованих судів у системі загальної юрисдикції, зазначимо, що перетворення арбітражних судів на господарські дало можливість майже оптимально пристосувати механізм юрисдикційного органу, що призначений для розгляду господарських спорів, до властивостей і особливостей більшості цих спорів. Однак науковий пошук, розрахований на виявлення недоліків практики, на цьому не закінчується.

Визнаючи актуальність окреслених проблем, Верховна Рада України прийняла Постанову ,Про забезпечення діяльності судів" від 24 лютого  1994 р., якою передбачила створення в складі Вищого господарського суду України Науково-дослідного центру з комплексних проблем організації та компетенції юрисдикційних органів щодо розгляду господарських спорів і підвищення кваліфікації суддів господарських судів України. Розроблено статут цього центру, розпочато роботу з вивчення досвіду організації діяльності господарських судів інших країн, практики розгляду окремих категорій справ, здійснення підготовки кадрів для системи господарських судів.