Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати свідоцтво на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 ЦКі. про що повинен йому повідомити нотаріус, але це положення не є безспірним.

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 1299 ЦК разом зі статтями 182, 1297 ЦК можна дійти таких висновків:

1)   існує певна послідовність у оформленні права власності на нерухомість. Так, спадкоємець, який отримав свідоцтво про право на спадщину, а не прийняв спадщину, може звертатися за реєстрацією свого права власності на об'єкт нерухомості, оскільки в противному разі він не зможе підтвердити своїх прав безспірним доказом;

2)   на нотаріусів не покладено обов'язок щодо повідомлення органу, який здійснюватиме реєстрацію прав на нерухомість, про вчинені ними правочини, у яких предметом були об'єкти нерухомості;

3)перелік речей, які віднесені до нерухомих, визначено у ст. 181 ЦК. 
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з момєеду

державної реєстрації цього майна.

Щодо вищезазначеного положення закону (ч. 2 ст. 1299 ЦК), то існують як теоретичні зауваження щодо змісту, так і термінологічні. Так, положення про те, що "право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна", не відповідає ст. 1S1 ЦК, у якій ідеться про реєстрацію не самого майна, а прав на нього. Важко погодитися у цій нормі також з часом виникнення права власності на це майно, оскільки стає незрозумілим, що ж встановлює нотаріус при його оформленні і що означає саме оформлення права власності в нотаріальному порядку. Автори рекомендують сприймати ч. 2 ст. 1299 ЦК як таку, що це дозволяє власнику розпоряджатися належною йому власністю без державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості. Водночас спадкоємець, який отримав свідоцтво про право власності на нерухома майно вправі захищати своє право на об'єкт нерухомості в суді та в інших установах.