Слід зазначити, що у ст.1300 ЦК встановлено порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, з яким не завжди можна погодитися, оскільки він надається без узгодження з передумовами внесення таких

Уцьому зв'язку пропонується відрізняти такі випадки:

1)   якщо спадкоємці згодні на внесення змін до свідоцтва, то нотаріус вправі в такому випадку сам оформляти внесення таких змін за письмовою заявою усіх спадкоємців;

2) внесення змін до свідоцтва за рішенням суду, якщо це пов'язано з порушенням прав однієї з осіб;

3)   якщо дії нотаріуса оскаржуються в суді, то справа розглядається в порядку позовного провадження.

За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину (ч. 1).

Частину 1 ст. 1300 ЦК слід розуміти так, що при внесенні змін мають враховуватися вимоги закону і питання про внесення змін виходитиме з повноважень і волевиявлення спадкоємців. Наприклад, з ч. 2 ст. 1272 ЦК випливає, що за письмовою згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Частину 2 ст. 1272 ЦК викладено не зовсім вдало. Так, передбачається обмеження в дієздатності громадянина подавати заяви без згоди інших осіб, але виходячи зі змісту правовідносин можна зробити висновок про надання можливості спадкоємцю, що пропустив строк для прийняття спадщини, отримати свідоцтво про прийняття спадщини. Спільний аналіз зазначеної норми зі ст. 1300 ЦК свідчить про можливість внесення також змін у раніше видані свідоцтва про право на спадщину, оскільки інше на заборонено законом.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду може бути внесен: зміни до свідоцтва про право на спадщину (ч. 2).

Щодо ч. 2 ст. 1300 ЦК, то авторами вважається недоцільним на вимогу одного із спадкоємців та за рішенням суду вносити зміни до свідоцтв про право на спадщину, оскільки в разі встановлення недійсності виданих свідоцтв або при наявності істотних помилок у них тощо за позовом одного із спадкоємців суд встановлюватиме наявність відповідних помилок і може встановити, що свідоцтво видано без врахування інтересів спадкоємців, пі: мають істотне значення, що зумовлюватиме необхідність внесення змін тощо. Але, взагалі, в разі задоволення позову буде постановлено судове рішення, яке має змінити правовідносини, встановлені свідоцтвом про прав: на спадщину, і воно має вважатися самодостатнім для захисту прав осіб.

Щодо необхідності внесення змін до свідоцтва про право власності на  спадщину, що зумовлено зробленою нотаріусом помилкою, то такі справи розглядаються судом і рішення суду в межах цієї категорії зобов'язує нотаріуса внести виправлення, тобто скасувати неправильно вчинену нотаріальну дію і вчинити її правильно.

У випадках, встановлених частинами 1 і 2 ст. 1300 ЦК, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (ч. 3).

Оскільки ч. З ст. 1300 ЦК встановлено, що виправлення у свідоцтві про право на спадщину у зв'язку із внесенням змін не допускається, а має видаватися нове свідоцтво про право на спадщину, отже, на свідоцтві про право на спадщину повинна ставитися реальна дата його видачі, а не первісної видачі свідоцтва.