Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ч.11 (див. проект № 160).

У статті 1301 ЦК встановлено, що можливими є випадки визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними лише судом, але названо тільки одну підставу. До наведеного в даній нормі можна додати випадки визнання заповітів недійсними, коли шлюб між подружжям було визнано недійсним, а той, хто пережив, спадкував за законом (див. проект № 161), в разі визнання відмови від спадщини недійсною, оскільки недійсність підстави видачі свідоцтва про право на спадщину зумовлює недійсність виданого свідоцтва.

Така категорія справ розглядається в порядку позовного провадження, а тому спадкоємці вправі просити суд вирішити правовідносини відповідно до закону:

• визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним;

• визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним і врегулювати правовідносини своїм рішенням.

Тому рішення суду лише про визнання свідоцтва про право на спадщинунедійсним зумовлюватиме обов'язок нотаріуса видати нове свідоцтво з врахуванням рішення суду.

Але суд вправі постановити рішення і врегулювати права та обов'язки в:поспадкоємців своїм рішенням. В останньому випадку свідоцтво буде визнаватися недійсним, але нове свідоцтво нотаріусом видаватися не повинно, оскільки рішенням суду будуть встановлені права та обов'язки всіх спадкоємців і за своїми правовими властивостями рішення суду володіє загальнообов'язковістю.