Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (ч. З ст. 1281 ЦК).

Це положення закону деякою мірою підтверджує гіпотезу авторів про можливість подовження строку на пред'явлення претензій кредитором не строк більше одного року, оскільки в даній нормі час вимірюється не від моменту відкриття спадщини, а від настання строку вимоги. Таке положення на практиці призводитиме до нестабільності прав власності на майно, відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця протягом практично необмеженого часу, що негативно впливатиме на права спадкомців. Тому вважаємо, що положення ч. З ст. 1281 ЦК може застосовуватися лише разом з ч. 1 цієї норми.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. 2 (протягом шести місяців) . ч. З (протягом одного року) позбавляється права вимоги.

Імперативний характер цього положення закону свідчить про те, що поновлення строків для пред'явлення претензій до спадкоємців не передбачений, а тому несвоєчасне звернення до суду з простроченою вимогою кредитора призводитиме до відмови в задоволенні позову.

Цікавим з точки зору реалізації норм ЦК та нотаріальної практики є судова справа, у якій один із авторів брав участь як представник.

Так, при житті подружжя В. (про визнання шлюбу недійсним між якими ставилося питання сестрою померлої дружини), дружина бажала займатися бізнесом з нерухомості. Подружжя проживало окремо. Дружина хотіла придбати офіс. З цією метою вона звернулася до Б. Ф. (громадянина Франції) з проханням позичити їй 25 тис. євро. Але потім гр. Б.Ф. та гр. В. (спадкодавця) вирішили зайнятися бізнесом разом. З цією метою гр. В. відкрила у банку рахунок, куди гр. Б. Ф. перерахував 25 тис. євро, де його частка на завдаток та на придбання офісу для подальшого бізнесу. Коли померла гр. В. (1 грудня 2004 p.),то спадкоємцем першої черги став її чоловік гр. В. У померлої була рідна сестра гр. Б., яка вважала, що чоловік не може спадкувати після її сестри, оскільки шлюб, зареєстрований між її сестрою та гр. В., є недійсним, бо він укладався не з метою створення сім'ї, а з метою виїзду за кордон. Вона пред'явила позов про визнання шлюбу, укладеного між її сестрою та гр. В., недійсним та подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті сестри, де зазначила грошовий вклад, який перерахував її сестрі гр. Б. Ф. Чоловік померлої також подав заяву про прийняття спадщини без вказівки на цей вклад. Гр. Б. Ф. дізнався про смерть гр. В., йому повідомили лише, що слухалася справа про визнання шлюбу недійсним та запросили бути у ній свідком у червні 2005 р. Чоловік померлої знав, що цей грошовий вклад не є їхнім спільним майном чи особистим майном його дружини, про що повідомив гр. Б. Ф. і при розгляді справи надав суду виписку із рахунку про перерахування ним цих коштів. Чоловік померлої не повідомив гр. Б. Ф. про відкриття спадщини, а після розгляду справи в усіх інстанціях отримав свідоцтво про право на спадщину на цей вклад та зняв ці кошти з рахунку, тобто безпідставно набув майно. Такі його дії спонукали до пред'явлення до суду позову гр. Б. Ф. (див. додаток № 162).

Статтею 1282 ЦК регламентується обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Хоча в цій нормі застосовуються і зіставлені такі поняття, як "вимоги кредитора" та "вартість майна, одержаного у спадщину", ця норма має сприйматися відповідно до ст. 1218 ЦК, тобто розмір обов'язків повинен знаходитися в межах прав, одержаних у спадщину. Частина 1 ст. 1282 ЦК встановлює обов'язки спадкоємців задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, що реально можна визначити для тих випадків, коли спадщина належним чином оформляється у нотаріальному порядку. Якщо виходити з того, що в нотаріальному порядку оформляються права на нерухоме майно, то без вжиття заходів до охорони спадкового майна покрити борги спадкодавця буває дуже складно.

Оскільки строк оформлення прав на спадщину особами, зазначеними у ст. 1268 ЦК, чітко не встановлено (глава 89) і це здійснюється за їх ініціативою, то важко говорити про обов'язок таких осіб задовольнити вимоги кредитора. Тому кредитору слід забезпечити належні докази того, що ним не пропущено строки пред'явлення претензії, а задоволення їхніх вимог у часі не обмежено.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Частиною 2 ст. 1282 ЦК надано явні переваги кредиторам, оскільки передбачається зобов'язати спадкоємців задовольнити вимоги кредитора одноразовим платежем. На погляд автора, у даній нормі не враховано, що тривалі кредити, особливо на розвиток підприємницької діяльності, можуть істотно погіршити або навіть знищити результати праці спадкодавця. Наприклад, при внесенні коштів у статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю такі кошти на законних підставах можна отримати протягом року, а тому спадкоємці можуть нести витрати, які навіть не обумовлені договором. Так, при зобов'язанні спадкодавця погашати кредит шляхом періодичних внесків, на думку авторів, неправомірно вимагати виплати одноразовим платежем, якщо кредитом не передбачено особистісних прав і обов'язків (на написання книги, картини тощо). Тобто помилкою спадкодавця можна вважати ситуацію, за якою при складанні договору не була врахована можливість правонаступництва за договором, тому не можна вважати цю норму достатньою підставою для одноразовой: відшкодування боргу.

Отже, авторами пропонується враховувати ті умови договору, за яким виникли борги спадкодавця, та ті умови договору, що пропонувалися спадкоємцями кредитору. В разі ж неврахування цих умов виходитиме, що одні суб'єкти цивільних правовідносин необґрунтовано користуватимуться певними привілеями.

Загальний зміст ст. 1282 ЦК свідчить про те, що час погашення боргів чітко не визначено. А з абзацу 2 ч. 2 ст. 1282 ЦК можна припустити, що задоволення вимог кредитора має здійснюватися після отримання спадкоємцями спадщини в натурі. Дане положення погано узгоджується навіть з особливостями звернення стягнення на майно боржника. Наприклад, судом може бути накладено арешт на майно, а тому ділити таке майно без врахування прав кредиторів і тим більше передавати його в натурі спадкоємцям ніхто не може. Можливим є й випадок, коли спадкодавець помре після відкриття виконавчого провадження, що ускладнюватиме як виконавче провадження, так і спадковий процес. Один з авторів уже звертав увагу на необхідність комплексної діяльності правоохоронних органів, :<:крема, нотаріусів і державних виконавців.

Крім того, викликає проблеми на практиці й питання визначення прав спадкоємців, коли одночасно слід визнавати права і виділяти конкретне майно, належне іншому співвласнику.

Тому авторами підтримується концепція комплексного, послідовного і узгодженого вирішення питань, які випливають зі спадкових правовідносин, а також тих, які безпосередньо з такими відносинами пов'язані. При цьому строки вирішення всіх правовідносин у зазначені для спадкування отроки зумовлені охороною прав усіх суб'єктів - кредиторів, спадкоємців, с доз власників.

Взагалі, автори вважають, що спадкування може здійснюватися лише після погашення боргів спадкодавця.