Подібна ситуація склалася також і щодо підрозділів ДВБ ГУБОЗ МВС України, які складають протоколи у відношенні до працівників міліції та підрозділів Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, котрі ведуть боротьбу з корупцією серед військовослужбовців [202, ст.1]. Крім цього, положенням "Про Державну службу боротьби з економічною злочинністю" на цю службу покладено обов'язок виявляти факти хабарництва, корупції та інших посадових зловживань і вживати заходи щодо їх запобігання [209, п.2]. Тому антикорупційна діяльність ДСБЕЗ обмежується, насамперед, економічною сферою.

Повноваження щодо боротьби з корупцією в декількох сферах, на наш погляд, фактично мають спеціальні підрозділи МВС України, які повинні здійснювати боротьбу з корупційними діями, що пов'язані з діяльністю організованих злочинних формувань. Висновок щодо цього базується на аналізі норм Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", якими визначено, що основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є саме: "…виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваних учасниками організованих злочинних угруповань…" та "запобігання встановленню корумпованих зв'язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність" [197, ст.6].

До того ж необхідно звернутися й до сфери антикорупційної діяльності СБУ України, оскільки до її завдань входить "попередження, виявлення, припинення та розкриття… корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України" [3, ст.2]. Крім цього, згідно з положенням про створення Управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ на цей підрозділ покладалися обов'язки щодо боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України в системі спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю державних органів та захист соціально-економічних інтересів України та прав громадян від посягань корумпованих елементів і організованої злочинності у владно-виконавчих, правоохоронних, контролюючих органах держави, а також у сфері економіки, кредитно-банківській та фінансовій системах [210]. Тим самим законодавство визначило, що повноваження СБУ по боротьбі з корупцією повинні бути зосереджені саме на тих корупційних діяннях, що складають загрозу життєво важливим інтересам та національній безпеці України.

Повноваження Прокуратури України щодо виявлення, припинення і розслідування корупційних правопорушень, нагляду за виконанням законів правоохоронними органами, а також Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю щодо координації антикорупційної діяльності розповсюджуються на всіх суб'єктів боротьби з цим явищем, незалежно від їх компетенції. Так, предметом прокурорського нагляду є додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство [211, ст.29]. Також, ст. 112 КПК України "Підслідність" вказує, що за постановою Генерального Прокурора України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів слідчими можуть розслідуватися й інші злочини, не віднесені до підслідності слідчих прокуратури [212, ст.112].

Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю "…координує діяльність всіх державних органів, на які покладені обов'язки ведення боротьби з корупцією та організованою злочинністю" [69, ст.1]. Відповідно до покладених завдань повноваження комітету можна умовно поділити на декілька блоків: 1) повноваження щодо аналітичного та інформаційного забезпечення роботи комітету (отримання документів, заслуховування інформацій); 2) контрольні повноваження комітету (проведення перевірок); 3) повноваження щодо реалізації рішень комітету (обов'язкові для виконання рішення та рекомендації, контроль за повним та якісним їх виконанням); 4) репресивні повноваження (порушення питання про відповідальність посадових осіб); 5) повноваження щодо інформування громадськості (заснування та функціонування друкованого органу); 6) повноваження щодо координації наукових досліджень щодо боротьби з корупцією [102, с. 4].

За місцем у системі взаємодії діяльності щодо боротьби з корупцією зазначені органи можливо поділити на суб'єктів, які забезпечують узгодження у масштабі всієї системи (головні) та суб'єкти, які узгоджують діяльність у масштабі підсистеми. До першої групи ми відносимо Прокуратуру України та Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Названі суб'єкти мають організаційні та директивні функції стосовно забезпечення взаємодії в межах усіє системи боротьби з корупцією. Другу групу складає решта суб'єктів, які беруть участь у виробленні узгоджених рішень щодо боротьби з корупцією у певній сфері. Так, основним суб'єктом у галузі боротьби з корупцією у сфері оподаткування виступає податкова міліція.

Наявність спеціального антикорупційного статусу пов'язане з нормативним (статутним) закріпленням обов'язків державних органів вести боротьбу з корупцією. За цим критерієм до спеціалізованих суб'єктів боротьби з корупцією можливо віднести відповідні підрозділи МВС України, СБУ, ВСОПЗС України, Прокуратури та податкової міліції. До неспеціалізованих - підрозділи ДДУВП, ДМС, ДПС.

Отже, наведена класифікація дозволила нам з'ясувати специфіку правового статусу суб'єктів боротьби з корупцією, виявити їх найважливіші характеристики та відокремити від інших правоохоронних органів. Більш детальне дослідження повноважень суб'єктів боротьби з корупцією щодо взаємодії, а також проблеми розмежування повноважень у цій сфері буде проведений нами у наступному підрозділі.

Крім суб'єктів боротьби з корупцією, необхідно звернути також увагу й на органи, які згідно з законодавством здійснюють контроль за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією та беруть учать у їх профілактичній діяльності. Так, відповідно до Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та Закону України "Про боротьбу з корупцією" здійснення контролю за виконанням законодавства про боротьбу з корупцією і організованою злочинністю, перевірки діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України здійснюється Верховною Радою України безпосередньо, а також Комітетом Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю та корупцією [197, ст.23, ст. 16]. Наявність у вказаного органу Верховної Ради України повноважень організаційного, законодавчого та кримінально-процесуального характеру дозволяє їй активно впливати на діяльність органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, та визначати зміст антикорупційної політики у державі. У той же час, такі його повноваження, пов'язані з виданням обов'язкових для розгляду Генерального прокурора України пропозицій про порушення кримінальних справ, створення оперативно-слідчих груп, призначення незалежних прокурорів потребують законодавчого закріплення не лише у спеціальному законі, а й у Кримінально-процесуальному Кодексі України, який встановлює коло суб'єктів кримінального процесу та визначає їх права та обов'язки.

Також, на нашу думку, ще недостатньо визначеним є місце у системі суб'єктів боротьбі з корупцією такого конституційного органу, як Ради Національної безпеки та оборони України (РНБО) [213]. Створена у 1992 р., вона набула статусу конституційної структури після прийняття нової Конституції України [214, ст.107]. До основних напрямів діяльності РНБО, відносяться: розробка стратегії та проектів державних програм політики національної безпеки; аналіз поточного стану та тенденції розвитку зовнішньо- та внутрішньополітичної ситуації, визначення на цій основі пріоритетних напрямів забезпечення національної безпеки; комплексна оцінка потенційних і реальних загроз національним інтересам, планування дій щодо попередження та нейтралізації цих загроз, розробка заходів протидії та формування ефективних механізмів їх реалізації; розгляд актуальних проблем національної безпеки та підготовка рекомендацій для прийняття Президентом України відповідних рішень; організація міжвідомчої взаємодії та координація зусиль у сфері забезпечення національної безпеки. Саме наявність координаційних повноважень РНБО дозволяє віднести її з певною часткою умовності до органів, які координують боротьбу з корупцією, у тих випадках, коли корупційні прояви становлять загрозу національній безпеці України.

На наш погляд, свого подальшого дослідження потребує діяльність органів дізнання та слідчих щодо виявлення фактів корупційних діянь, за які передбачено адміністративну відповідальність. Зокрема, за ст.12 Закону України "Про боротьбу з корупцією" слідчі мають право складати протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, у разі, коли факт вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу злочину встановлено досудовим слідством, а орган дізнання - в разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, зобов'язаний у триденний строк надіслати матеріали перевірки або попереднього розслідування, що стосується корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, до органу, зазначеного у пунктах "а", "а-1" і "б" частини першої статті 4 цього Закону. Отже, слідчі фактично виконують функції суб'єкта боротьби з корупцією, а орган дізнання у даному випадку - функції органу, що бере участь у боротьбі з корупцією.

Крім цього, у реалізації профілактичної функції правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з корупцією, важливу роль відіграє діяльність інституцій суспільства, що повинні брати активну участь у запобіганні соціальним передумовам корупції та їх нейтралізації, демократизації усіх сфер суспільного життя, розвитку громадянської свідомості та виховання антикорупційної культури населення України. Основними реалізаторами програм щодо протидії соціальним передумовам корупції повинні стати провідні політичні сили, які очолюють, ініціюють та постійно активізують державну і громадську діяльність, пов'язану з боротьбою з корупцією. Серед них, на наш погляд, основними є: а) Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України; б) керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ чи їх структурних підрозділів; в) державні органи, що мають контрольні повноваження; г) засоби масової інформації; д) політичні партії та громадські об'єднання (наприклад, такі як Антикримінальний форум) та інші. Саме вони здатні здійснювати вплив не лише на корупцію як систему різних за своїм характером правопорушень, а й на фактори, причини та умови, які її породжують та зумовлюють. Так, постійний аналіз підсумків декларування доходів державними службовцями, який здійснюється Головдержслужбою України, є одним із заходів попередження порушень вимог фінансового контролю - правопорушення, передбаченого ст. 9 Закону "Про боротьбу з корупцією".

На жаль, поки що недостатня сформованість політичної волі у протидії корупції на всіх рівнях боротьби з нею дозволяє активно здійснювати у державі антикорупційні упереджувальні заходи. Необхідно погодитися з думкою М.І. Мельника про те, що боротьба з корупцією - проблема не правоохоронних органів, а політичного керівництва держави [76,c.19-20].